ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 805/112/16-а

адміністративне провадження № К/9901/24955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (колегія суддів: Е.Г. Казначеєв, І.А. Васильєва, С.В. Жаботинська) у справі № 805/112/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсною та скасування податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» звернувся до суду із позовом до Межрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання недійсною та скасування податкової консультації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що надана на його запит податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2016, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 позов задоволено. Скасовано податкову консультацію Межрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 27.11.2015 року №26071/10/28-10-06-11 надану ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем, при наданні податкової консультації не надано повної та розгорнутої відповіді на конкретно постановлені позивачем запитання щодо застосування п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України для визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ у разі безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) та нараховування податкових зобов`язань по операціях з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), у разі якщо при придбанні таких товарів (робіт, послуг) не було відображено податковий кредит, а лише наведено суб`єктивне тлумачення приписів Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм та випадків їх застосування, що є порушенням п. 52.2 статті 52 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому зміст касаційної скарги цитує зміст податкової консультації, яка є предметом судового оскарження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2015 Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до відповідача з листом про надання податкової консультації на підставі статті 52 ПК України, в якій просило надати консультацію щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) з 01.01.2015 року, під час придбання яких підприємством було відображено податковий кредит, а також товарів (робіт, послуг), які придбавались без ПДВ. В заяві підприємство посилаючись на пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.5 ст. 198 ПК України зазначило, що операції з безоплатної передачі не є діяльністю, спрямованою на отримання доходу, а отже, вона відноситься до операцій, що не є господарською діяльністю. Таким чином, на погляд підприємства, для цілей нарахування податкових зобов`язань з ПДВ до такої операції потрібно застосувати спеціальну норму, а саме п. 198.5 ст.198 ПК України, виходячи з бази оподаткування відповідно до п.189.1 ст.189, ПК України. На підставі з наведеного просило надати відповідь на такі питання:

1) Чи правомірно позиція підприємства, в частині застосування п. 189.1 ст.189 ПК України для визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ у разі безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)?

2) Чи потрібно нараховувати податкові зобов`язання по операціях з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), у разі якщо при придбанні таких товарів (робіт, послуг) не було відображено податковий кредит?

Відповідач листом № 26071/10/28-10-06-11 від 27.11.2015 року «Про надання податкової консультації», надав податкову консультацію, у якій роз`яснив, що виходячи з положень п.п.14.1.13, п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст185, п.188.1 ст.188 ПК України Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року № 957, при безоплатному постачанні робіт (послуг, товарів) база оподаткування податком на додану вартість не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів-послуг - не нижче їх собівартості).

Незгода із вказаною консультацією стала підставою для звернення позивача до суду з позовом, який був вірно задоволений, з огляду на наступне.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/2032/16 (адміністративне провадження №К/9901/1883/17), від 22 жовтня 2019 року у справі №520/10111/18 (адміністративне провадження №К/9901/18593/19), від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16 (адміністративне провадження №К/9901/41463/18).

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем на запит позивача була надана податкова консультація в порушення наведених приписів і висновків Суду касаційної інстанції. Так, згідно змісту такої консультації, слідує, що в ній не викладено опису всіх питань, що порушені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Водночас зміст податкової консультації зведений до цитування положень Податкового кодексу України без нормативного обґрунтування останніх, чого не спростовано в касаційній скарзі.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача 1 відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без змін, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева С.С. Пасічник