КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/8765/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/20392/19

25 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Желепи О.В.

при секретарях - Осінчук Н.В., Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку адвоката Заплішної Ольги Дмитрівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Юзькової О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович, ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора,-

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович, ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15.02.2019 р. державним реєстратором Соколянським Дмитром Вікторовичем Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 45536702 від 15.02.2019 08:24:08, внаслідок якого власником житлової квартири АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, стало Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо». Підставою виникнення права власності став договір іпотеки, серія та номер: 1081, посвідчений 01.02.2013, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Так, 01.02.2013 р. між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (другий співвласник квартири) та АТ «Банк Камбіо» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 1081. Згідно умов Договору іпотеки, квартира АДРЕСА_1 , була надана в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №002/2-2013/980 від 01.02.2013 р. укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Банк Камбіо».

У зв`язку з виконанням умов кредитного договору АТ «Банк Камбіо» звернулось 22 вересня 2014 р. до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. з повідомленням щодо припинення іпотеки та заборони на вищевказану квартиру. За результатами розгляду повідомлення Банку, 22.09.2014 р. іпотеку і заборону було припинено, що підтверджується відповідними витягами.

Тобто, на момент прийняття державним реєстратором Соколянським Д.В. оскаржуваного рішення, іпотека та заборона були припинені. 05.12.2014 р. в АТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію, в подальшому з 02.03.2015 р. розпочато процедуру ліквідації Банку. Згідно листа АТ «Банк Камбіо» за №22/1813 від 27.09.2018 року, згідно з Акту комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року було виявлено ознаки нікчемності в договорі іпотеки від 01 лютого 2013 року та договорі застави від 01 лютого 2013 року, а також застосовано наслідки нікчемності правочинів та здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Отже, Банк визнав нікчемним правочин щодо припинення договору іпотеки б/н від 01.02.2013 р.

Позивач вважає, що його права порушено, а тому просить суд скасувати рішення Державного реєстратора Соколянського Дмитра Вікторовича, Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», індексний номер 45536702 від 15.02.2019 08:24:08.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року позов задоволено.

Скасовано рішення Державного реєстратора Соколянського Дмитра Вікторовича, Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», індексний номер 45536702 від 15.02.2019 08:24:08.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Заньковецька, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності рішення державного реєстратора Соколянського Д.В. про реєстрацію за ПАТ «Банк Камбіо» права власності на предмет іпотеки. Так, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Виявивши факт нікчемності правочинів та фактичне невиконання кредитного зобов`язання, Банк направив відповідне повідомлення про нікчемність із вимогою погасити заборгованість, що утворилась станом на 03.09.2018 року перед ПАТ «Банк Камбіо» у загальному розмірі 83 152 грн. 80 коп., на адресу Боржника та Іпотекодавця ще 27.09.2018 року.

Вказував на те, що з огляду на нікчемність правочину щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 01.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. зареєстровано в реєстрі №1081, припинення прав іпотекодержателя не відбувалось.

Крім того, зауважував, що державна реєстрація припинення іпотеки відбулась до повного виконання зобов`язань позичальником за основним зобов`язанням. Так, 22.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено запис про припинення іпотеки на підставі рішення № 15968876. 03.10.2014 року позивачем здійснено оплату у сумі 746,78 грн. на погашення відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору. 03.11.2014 року позивачем здійснено оплату у сумі 120 724,75 грн. на погашення кредиту згідно кредитного договору від 01.02.2013 року. Таким чином, внесення запису про припинення іпотеки є протиправним, оскільки на момент вчинення державної реєстрації припинення прав іпотекодержателя, зобов`язання боржником виконані не були.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Орєхов Артем Володимирович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності нормам матеріального та процесуального права. Звертав увагу суду на те, що за минуванням трьох років Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» було прийнято рішення про нікчемність припинення іпотеки. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 року у справі № 826/17586/16 дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено здійснення процедури по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, тільки під час запровадження тимчасової адміністрації банку. Вказував на те, що оскільки на момент звернення до державного реєстратора, запис про припинення іпотеки вже було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., то дана обставина підтверджує наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Крім того, зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року прийнято у справі № 757/57223/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов`язань та договорів припиненими, визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором від 01.02.2013 року, припиненими з 03.11.2014 шляхом їх повного належного виконання. Визнано договір іпотеки від 01.02.2013 року припиненим з 03.11.2014 року. Зазначене, на думку представника позивача, спростовує доводи апелянта, та підтверджує вимоги позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право ; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 15.09.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянским Дмитром Вікторовичем, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45536702 від 15.02.2019 08:24:08, яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 заПублічним акціонерним товариством «Банк Камбіо». Підставою виникнення права власності вказано - договір іпотеки, серія та номер 1081, виданий 01.02.2013, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.

01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка виступила майновим поручителем позивача, було укладено договір іпотеки, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 002/2-2013/980 від 01.02.2013 р.

Предметом договору іпотеки стала квартира АДРЕСА_1 , і належить на праві власності в рівних частках по Ѕ кожному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

22.09.2014 року заступник Голови Правління ПАТ «Банк Камбіо», направив приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповській О.В. повідомлення за № 04/2069 з проханням припинити іпотеку та обтяження на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку із частковим погашенням ОСОБА_1 кредиту та відсотків за користування грошовими коштами.

На підставі зазначеного повідомлення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. іпотеку припинено, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

02.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з огляду на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 46, прийнятого з урахуванням постанови Правління НБУ від 27.02.2015 р. № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо».

В подальшому, 27.09.2018 рокуУповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Комбіо» направлено позивачу та ОСОБА_2 на виконання п. 8 ч.1 ст.48, п.4 ч. 2 ст. 37, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності, зокрема, правочину щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 01.02.2013 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Отже, було визнано правочин щодо припинення іпотеки нікчемним та 15.02.2019 рокуздійснено державну реєстрацію права власності на квартиру, яка в рівних частинах належить позивачу та третій особі,за ПАТ «Банк Камбіо».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини, які свідчать про порушення прав власників майна, оскільки були відсутні підстави для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «Банк Камбіо».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Дмитра Вікторовича, індексний номер 45536702 від 15.02.2019 08:24:08 про реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем, позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відповідач не міг надати державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання повідомлення іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством є підставою для зупинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, як це визначено ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, положення ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають обов`язок державного реєстратора відмовити у державній реєстрації прав, зокрема, у випадку, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

За положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

При цьому взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотеко держателя, як передбачено зазначеною нормою матеріального права, виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення про реєстрацію за АТ «Банк Камбіо» права власності на вищевказану квартиру, державний реєстратор Соколянськй Д.В. одночасно відновив запис про іпотеку, яку було припинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 22.09.2014 на підставі рішення № 15968876, та зареєстрував за банком право власності на квартиру.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку», відновлення прав іпотекодержателя відбулось 15.02.2019 року, а отже з цього часу у відповідача виникло право ініціювати процедуру позасудового звернення стягнення, тобто направлення письмової вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що вищезазначені приписи норм матеріального права були виконані.

Установивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику та іпотекодавцюповідомлення-вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та усунення таких порушень, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо»проведена всупереч норм чинного законодавства.

Таким чином, іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за договором іпотеки від 01 лютого 2013 року, оскільки його умовами прямо пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , правильно виходив із того, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки банком порушена, оскільки останній не надсилав повідомлення про усунення порушення, яке б відповідало нормам статей 7, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження №14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що виявивши факт нікчемності правочинів та фактичне невиконання кредитного зобов`язання, Банк направив відповідне повідомлення про нікчемність із вимогою погасити заборгованість, що утворилась станом на 03.09.2018 року перед ПАТ «Банк Камбіо» у загальному розмірі 83 152 грн. 80 коп., на адресу боржника та іпотекодавця ще 27.09.2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки Банк не надсилав повідомлення про усунення порушення, яке б відповідало нормам статей 7, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апеляційної скарги про те, що з огляду на нікчемність правочину щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 01.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. зареєстровано в реєстрі №1081, припинення прав іпотекодержателя не відбувалось, висновків суду першої інстанції про порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки не спростовують, тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Доказів на підтвердження оскарження дій реєстратора щодо припинення прав іпотеко держателя, відповідачем надано не було.

Твердження про те, що внесення запису про припинення іпотеки є протиправним, оскільки на момент вчинення державної реєстрації припинення прав іпотекодержателя, зобов`язання боржником виконані не були, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки законність внесення запису про припинення іпотеки не є предметом розгляду даної справи.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов`язань та договорів припиненими задоволено. Визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» за кредитним договором № 002/2-2013/980 від 01.02.2013 року припиненими з 03.11.2014 року шляхом їх повного належного виконання. Визнано договір іпотеки від 01 лютого 2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припиненими з 03.11.2014 року. Визнано договір застави від 01 лютого 2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 припиненим з 03.11.2014 року.

З огляду на зазначене, оскільки договір іпотеки є припиненим з 03.11.2014 року, державний реєстратор не мав правових підстав для реєстрації 15.02.2019 року права власності на предмет іпотеки за відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку адвоката Заплішної Ольги Дмитрівнизалишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий: Судді: