Справа № 2а-138/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2010 року смт. Чорноморське
Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Єрохіної І.В.
при секретарі Приходько Н.Г.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДПС ДАІ м. Євпаторія Євтодієва Ю.В. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Євтодієва С.О. зі скаргою на постанову інспектора ВДПС державної автомобільної інспекції м. Євпаторія від 27.02.2010 р. про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. по ч. 1 ст. 122 КпАП України. Позивач вважає, що постанова від 27.02.2010 р. є незаконною і підлягає скасуванню з тих підстав, що він ніякого порушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України не вчиняв, оскільки двигався по дорозі в межах тої швидкості, за яку адміністративна відповідальність не наступає, а саме, автодорога Сімферополь-Євпаторія Постановою КМУ № 865 від 24.06.2006 року «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» віднесена до автодоріг регіонального значення, а тому, відповідно до п. 12.6 –г ПДР України максимальна швидкість руху складає 110 км/г, а він рухався зі швидкістю 82 км/г. Адміністративна відповідальність за ст.. 122 ч. 1 КпАП України настає у разі перевищення допустимої швидкості руху більш, ніж на 20 км/г. Однак в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він рухався по вул. автодорога Сімферополь-Евпаторія – 64 км и в той же час в населеному пункті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, доповнив, що відповідач перевищив свої повноваження тим, що не мав права накладати стягнення на місці за адміністративне правопорушення, а повинен був скласти протокол та після закінчення зміни здати протокол начальнику підрозділу ДПС або уповноваженої особі для прийняття рішення. Враховуючи, що доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення не має, просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що 27.02.2010 року він виконував свої посадові обов’язки по нагляду за дорожнім рухом на маршруті патрулювання № 28. В 13-56 год. ним був зупинений водій ОСОБА_1 за перевищення швидкості руху в населеному пункті, що було зафіксовано приладом «Визир» № 0810744, та складений протокол про адміністративне правопорушення. Також ним було на місці накладено стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Діяв він в межах своїх повноважень, обов’язки виконував на маршруті патрулювання № 28. Протокол складений правильно тому, що позивач рухався в напрямку Євпаторія - Сімферополь. На 64 км позивач був зупинений за перевищення швидкості в населеному пункті, за межі дорожнього знаку «Закінчення населеного пункту» позивач не виїжджав, а тому знаходився в межах населеного пункту м. Євпаторія. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, саме відповідач має довести законність свого рішення у вигляді притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявності підстав для цього.
Згідно зі ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, пояснення порушника, прізвища, адреса свідків. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу порушникові роз’ясняються його права і обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП України, про що робиться відмітка в протоколі. Вказані вимоги, встановлені законом для протоколів, є необхідними для об’єктивного і неупередженого розгляду справи, оскільки протокол є одним із видів доказів, які встановлюють наявність або відсутність адміністративного правопорушення, вину конкретної особи і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з доводами представника позивача від рухався на автомашині «ВАЗ-2106» зі швидкістю 82 км/г, але не в населеному пункті, а на автодорозі Сімферополь-Євпаторія, а тому допустима швидкість руху складає 110 км. на годину, а відповідно, швидкість він не перевищив. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складався.
Як свідчить постанова про адміністративне правопорушення від 27.02.2010 р., винесена відповідачем, ОСОБА_1 27.02.2010 р. о 13 годині 56 хвилин порушив обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км. на годину в населеному пункті м. Євпаторія автодороги Сімферополь-Євпаторія 64 км., оскільки рухався зі швидкістю 82 км. на годину. Згідно з протоколом від 27.02.2010 року ОСОБА_1 погодився з порушенням п. 12.4 ПДР України, вину визнав, про що зазначено в протоколі. Відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
Згідно з постановою від 27.02.2010 р. заміри швидкості автомашини позивача здійснено приладом «Визир» № 0810744.
Будь-яких об’єктивних підстав недовіряти показанням приладу, зафіксованим в постанові від 27.02.2010 р. суд не знаходить.
Згідно з п. 12.4 Правил Дорожнього Руху України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш ніж 60 км. на годину.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, з яким не погодився позивач, відповідач надав суду інші достовірні доказі про порушення позивачем ч. 1 ст. 122 КпАП України.
В суді встановлено, що відповідач Євтодієв Ю.В. заступив на патрулювання по нагляду за дорожнім рухом на маршруті № 28. У складі наряду патруля знаходились відповідач Євтодієв Ю.В. і ОСОБА_2., що підтверджується копією книги постових відомостей за 27.02.2010 року (а.с. 18-19). Згідно відомості обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом за 27.02.2010 року відповідач Євтодієв Ю.В. здійснював патрулювання по маршруту № 28 та ним був складений протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за перевищення швидкості (а.с. 20-21).
Відповідачем були надані суду фотознімки зафіксованого правопорушення (а.с. 28-29), а також в судовому засіданні продемонстрована відео фіксація правопорушення, яка співпадала з фотознімками. Відео фіксація здійснювалась засобом вимірювальної техніки «ВИЗИР» № 0810744, який має свідоцтво про перевірку робочого засобу № 22-2/1912106, дійсне до 11.12.2010 року (а.с. 25). Із пояснень відповідача в суді, технічним приладом було зафіксовано перевищення швидкості водієм, перевищення зафіксовано 27.02.2010 року в 13-56 год., швидкість складає 82 км/г. Технічний прилад, зафіксував порушення, ще деякій час фіксував автомобіль до можливості встановити державний номер транспортного засобу. Суд дійшов висновку про те, що вимірювальний засіб працював в автоматичному режимі.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 погодився з порушенням п. 12.4 ПДР України, вину визнав, про що зазначено в протоколі власноруч. Суд критично відноситься до пояснень представника позивача про те, що позивач дуже поспішав, тому визнав вину, з тих підстав, що позивачу нічого не заважало не визнати вину.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач не бачив проїжджав він знак «Закінчення населеного пункту», також пояснив, що позивач в’їжджав до населеного пункту м. Євпаторія з боку смт. Чорноморське і бачив знак 5.45 на білому фоні «Початок населеного пункту» м. Євпаторія. Відповідно п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року із змінами, водій зобов’язаний бути уважним, слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, слідкувати за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу та не відволікатись від керування цим засобом в дорозі. Знак 5.45 згідно Правил ДР – це найменування та початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги, які визначають порядок руху в населених пунктах. Згідно п. 12.4 Правил в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю на більш ніж 60 км/год. Згідно листа філії «Сакський райавтодор» № 78 від 01.04.2010 року дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту» м. Євпаторія встановлений на 63 км. + 200 м автодороги Р-25 Сімферополь-Євпаторія на фактичної різниці забудови, звідки починають діяти вимоги, які відносяться до населених пунктів. Знак 5.45 на дорозі Р-25 Сімферополь-Євпаторія встановлений на початку 90-х років, роботи з демонтажу знаку не проводились. В судовому засіданні відповідач пояснив, що він здійснював патрулювання в «кармані» біля кілометрового стовпа «64 км». Представник позивача не заперечував в суді щодо місця дислокування працівників ДАІ. Враховуючи те, що позивач рухався в напрямку виїзду з м. Євпаторія, був зупинений відповідачем на «64 км», суд дійшов до висновку, що позивач не доїхав до знаку 5.45 «Закінчення населеного пункту» м. Євпаторія на білому фоні, а тому для позивача діяли вимоги, які регулюють порядок руху в населених пунктах, слід позивач мав рухатись зі швидкістю не більш 60 км/год. Тому позивач порушив п. 12.4 Правил ДР.
Відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості більш ніж на 20 км. передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України, а тому відповідачем правомірно визнано позивача винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розмір якого відповідає санкції за вказане правопорушення.
Що стосується перевищення відповідачем своїх повноважень складанням протоколу про адміністративне правопорушення та накладенням стягнення у вигляді штрафу у вигляді 255 грн, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 222 КпАП України від імені органів внутрішніх справ розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право за адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, частинами першою і другою статті 122 працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. В судовому засіданні відповідач пояснив, що має спеціальне звання «сержант міліції». Представник позивача проти цього не заперечував.
Згідно з Інструкцією про оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 року № 374/16390 пункту 2.3 право розглядати від імені ДАІ МВС справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 122 КпАП України працівники Державтоінспекції МВС України, які мають спеціальні звання. Відповідно до п. 4.1 Інструкції за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 122 КпАП України працівники Державтоінспекції МВС України, які мають спеціальні звання, відповідно зі своїми функціональними обов’язками самостійно виносять постанови по справах про адміністративні правопорушення.
Також відповідно до п. 3.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.03.2009 року № 111, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року № 576/16592 до задач та функцій підрозділів ДПС віднесено винесення відповідно до діючого законодавства постанов про адміністративні правопорушення.
Тому, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв відповідно до своїх функціональних обов’язків.
Будь-яких порушень в діях працівника ДАІ суд не знаходить, а тому підстав для задоволення позову немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 158-162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДПС ДАІ м. Євпаторія Євтодієва Ю.В. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Чорноморський районний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Головуючий:
- Номер:
- Опис: про скасування постанови ДАІ
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2а-138/10
- Суд: Шевченківський районний суд м. Львова
- Суддя: Єрохіна Ірина Валеріївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.11.2009
- Дата етапу: 07.09.2016