Спр. № 2-60/10                                                                                         Копія:          

 Р І Ш   Е Н Н Я                                                  

І   М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 лютого 2010 року                       Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: судді                             Лихошерста В.В.

при секретарі                                           Мирошниченко А.М.

з участю: позивача                       ОСОБА_1

представника відповідача               Сальніцкого О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі справу за позовом ОСОБА_1 до Щорського районного військового комісаріату про визнання дій щодо звільнення з роботи протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Щорського районного військового комісаріату про визнання дій щодо звільнення з роботи протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Судом замінено первісного відповідача належним – Чернігівським обласним військовим комісаріатом та залучено до участі в справі в якості іншого відповідача військового комісара Щорського районного військового комісаріату Никипорця Геннадія Петровича.

    В судовому засіданні позивач  позовні вимоги збільшив. Просить також визнати недійсним строковий договір від 01 жовтня 2009 року, укладений між ним та Щорським РВК, визнати дії військового комісара Щорського РВК щодо затримки видачі йому належно оформленої трудової книжки протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював в Щорському районному військовому комісаріаті згідно строкового трудового договору на посаді оператора котельні з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року. 30 грудня 2009 року військовий комісар Никипорець Г.П. повідомив йому про звільнення з 31 грудня 2009 року, зачитавши наказ № 126 від 30 грудня 2009 року, хоча він повідомив комісару про хворобу. Цього ж дня він звернувся за медичною допомогою  і знаходився на лікарняному з 31 грудня 2009 року по 08 січня 2010 року. 08 січня 2010 року він звертався до Щорського РВК із заявою про поновлення його прав у зв’язку з незаконним звільненням під час перебування на лікарняному та пред’явив лікарняний лист. Однак, працівниця військкомату Бережна видала йому трудову книжку, в який мався запис про звільнення з роботи з 31 грудня 2009 року. Лише 14 лютого 2010 року поштою він отримав повідомлення від ТВО військового комісара Щорського РВК про необхідність прибути до Щорського РВК для внесення змін до трудової книжки, з собою мати трудову книжку. Але він не приходив до РВК та не приніс трудової книжки, оскільки на цей час вже звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Вважає строковий договір недійсним, оскільки він не відповідає вимогам законодавства, які ставляться до контракту, а дії відповідачів щодо звільнення його з роботи в період тимчасової непрацездатності неправомірними, просить поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 січня 2010 року по день розгляду справи та моральну шкоду в сумі 3000 грн., яка полягає в нервуванні, погіршенням здоров’я, порушенні звичайного режиму життя, що вимагає додаткових зусиль для поновлення законного права на працю.

Відповідач позов не визнав.    

 Представник відповідача Сальніцкий О.Г. пояснив суду, що позивач дійсно працював згідно строкового договору від 01 жовтня 2009 року на посаді оператора котельні Щорського РВК. Термін дії договору закінчився 31 грудня 2010 року, тому наказом № 126 від 30 грудня 2009 року позивача було звільнено з роботи з 31 грудня 2009 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Про те, що позивач знаходиться на лікарняному керівництво РВК дізналося 08 січня 2010 року, коли позивач пред’явив лікарняний лист, тому наказом № 2 від 08 січня 2010 року був скасований п. 2  наказу № 126 від 30 грудня 2009 року про звільнення позивача та позивач був звільнений з 08 січня 2010 року. Про цей наказ позивачу було надіслано повідомлення та запропоновано було прийти з трудовою книжкою для внесення відповідних змін.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що на прохання позивача він 31 грудня 2009 року о 10 год. повідомив керівництво Щорського РВК про те, що позивач хворіє і попрохав надати витяг з наказу про його звільнення з роботи. Відповідачем були створені неналежні умови праці для позивача, було несправне газове обладнання, про що позивач неодноразово повідомляв керівництво РВК.

    Суд, вислухавши сторін, свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

01 жовтня 2009 року між позивачем та Щорським РВК був укладений письмовий строковий договір про прийняття позивача на роботу на посаду оператора котельні з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року, про що був виданий наказ № 84 від 01  жовтня 2009 року.     Наказом № 126 від 30 грудня 2009 року позивача було звільнено з роботи з 31 грудня 2009 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв’язку із закінченням строку трудового договору. 08 січня 2010 року позивачу було видано на руки його трудову книжку, в який було внесено запис про звільнення з 31 грудня 2009 року. Цього ж дня 08 січня 2010 року позивач пред’явив лікарняний лист про тимчасову непрацездатність його з 31 грудня 2009 року по 08 січня 2010 року. Наказом № 2 від 08 січня 2010 року був скасований п. 2  наказу № 126 від 30 грудня 2009 року про звільнення позивача з 31 грудня 2009 року та позивач був звільнений з 08 січня 2010 року.  

    Згідно ст. 232 КЗпП України безпосередньо у районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи…

    Статтею 233 КЗпП України встановлений місячний строк для звернення до суду із заявою про оспорювання звільнення.

    Таким чином, даний спір підсудний судові, позивачем не пропущено строк для звернення до суду з цим позовом.  

    Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

    Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

    Діючим законодавством не вимагається обов’язкове укладення контракту при прийомі на роботу операторів котелень.

    Згідно ст. 23 ч. ч. 1, 2 КЗпП України трудовий договір може бути:

1.   1)     безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2.   2)     на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3.   3)     таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

    Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1.   1)     при організованому наборі працівників;

2.   2)     при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3.   3)     при укладенні контракту;

4.   4)     у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5.   5)     при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6.   6)     при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7.   7)     в інших випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином, між сторонами був укладений письмовий строковий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Посилання позивача на недійсність цього договору в зв’язку з не зазначенням у ньому істотних умов договору, що ставляться до контракту, є необґрунтованим, оскільки укладення письмового договору чи контракту в даному випадку не було обов’язковим, а в разі не зазначення певних прав чи обов’язків сторін у договорі, мають застосовуватися норми діючого законодавства про працю.

    Згідно ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

    По закінченню строку трудового договору роботодавець (відповідач) поставив вимогу про припинення трудових відносин з позивачем.

Згідно ст. 40 ч. 3 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності…

    В судовому засіданні встановлено, що п. 2 наказу № 126 від 30 грудня 2009 року про звільнення позивача з 31 грудня 2009 року був скасований відповідачем наказом № 2 від 8 січня 2010 року після пред’явлення позивачем листка непрацездатності. У відповідача не було підтверджуючих документів перебування позивача на лікарняному, тому суд не вважає дії відповідача неправомірними. Однак, пунктом 2 наказу № 2 від 8 січня 2010 року позивача звільнено з роботи з 8 січня 2010 року, коли позивач був тимчасово непрацездатний, про що зазначено в лікарняному листі, наданому відповідачу, тому цей пункт наказу є неправомірним.

    Відповідно до табелю обліку робочого часу за січень 2010 року позивачу було оплачено лікарняний лист за 8 січня 2010 року.

    Відповідно до ст. 47 ч. 1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

    Відповідач видав позивачу трудову книжку 8 січня 2010 року до скасування наказу від 30 грудня 2009 року № 126, тому не мав можливості внести відповідні зміни до трудової книжки на підставі наказу № 2 від 8 січня 2010 року. Відповідачем надсилалося позивачу поштове повідомлення про необхідність прибуття до Щорського РВК для внесення змін до трудової книжки, але ні до отримання цього повідомлення, ні після цього позивач не надав відповідачу трудової книжки для належного її оформлення.

    Отже, вимоги позивача про визнання дій військового комісара щодо затримки видачі належно оформленої трудової книжки протиправними задоволенню не підлягають.

    За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

    Суд має визнати дії Щорського районного військового комісара щодо звільнення позивача з роботи в період тимчасової непрацездатності з 08 січня 2010 року протиправними. Однак, саме звільнення з роботи в зв’язку із закінченням строку трудового договору є правомірним, тому позовні вимоги в частині поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

      Керуючись ст. ст. 1, 5-1, 21-24, 36, 39-1, 47-49, 221, 231-238 КЗпП України,  ст. ст. 15, 30, 62, 212-213 ЦПК України, суд, -

                                                                 В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати дії Щорського районного військового комісара щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи в період тимчасової непрацездатності згідно п. 2 наказу № 2 від 08 січня 2010 року протиправними.

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Щорського районного військового комісара щодо звільнення з роботи в період тимчасової непрацездатності згідно п. 2 наказу № 126 від 30 грудня 2009 року, про визнання строкового договору від 01 жовтня 2009 року недійсним, визнання неправомірними дій щодо затримки видачі належно оформленої трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через суд, який постановив рішення.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя :  В.В.Лихошерст.

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                     В.В.Лихошерст

    Довідка: рішення  законної сили не набрало.

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                     В.В.Лихошерст