Справа №1-234/10р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року    

Тернопільській міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого                         Дзюбаноського Ю.І.

за участю секретаря            Чубак С.М.

прокурора                      Гавіловського Ю.В.

захисника                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня, не судимого,

 за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 17 липня 2009 року, близько 16 год., перебував на центральному ринку, що по вулиці Живова, 9 в м. Тернополі, у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, 17 липня 2009 року, близько 16 год., перебуваючи на центральному ринку, що по вулиці Живова, 9 в м. Тернополі, ОСОБА_2, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, з торгового стола таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung X 100», який належить ОСОБА_3, вартість якого згідно з висновком експерта № 6-845/09 від 13.10.2009 року становить 100 гривень. З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3Г шкоду на суму 100 гривень. Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, 11 вересня 2009 року, близько 9 год 30 хв., перебуваючи поблизу бару «Шашлична» на центральному автовокзалі по вулиці Живова, 7 в м. Тернополі, у ОСОБА_2, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підійшли до ОСОБА_5, після чого ОСОБА_4 почав застосовувати до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося в протиправних діях щодо утримування ОСОБА_5 та нанесення йому удару лодонею руки в ділянку голови, в результаті чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості, згідно з висновком експерта № 2248 від 30.09.2009 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. У свою чергу ОСОБА_2, під час того як ОСОБА_4 утримував ОСОБА_5, з правої кишені його жилетки відкрито викрав мобільний телефон марки «Nokia 6080», вартість якого згідно з висновком експерта № 6-847/09 від 14.10.2009 року становить 250 гривень, з карткою оператора   стільникового зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень. З викраденим майном ОСОБА_2 з ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_5 шкоду на загальну суму 260 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що 17 липня 2009 року, близько 16 год. він перебував на центральному ринку в м. Тернополі. При цьому був у нетверезому стані, так як з самого ранку вжив спиртні напої. Він ходив по території ринку в пошуках когось зі своїх знайомих. Проходячи по вул. Живова, на краю торгового столика, з якого здійснювався продаж кавунів та динь помітив мобільний телефон марки «Samsung X 100», сірого кольору. Продавець в цей час обслуговував покупців, при цьому знаходився спиною до столика на відстані приблизно трьох метрів. Помітивши вказаний мобільний телефон у нього раптово виник умисел, направлений на викрадення цього мобільного телефону, щоб в подальшому його продати, так як в нього не було грошей, щоб купити собі продукти харчування. Оглянувшись навкруги та помітивши, що за ним ніхто не спостерігає, він швидко взяв зі столика вказаний мобільний телефон та тримаючи його в руці, пішов в сторону автовокзалу, щоб там його продати. Не доходячи до автовокзалу до нього в форменному одязі підійшли працівники міліції та попросили пред'явити документи. Так як документів при собі не було вони запропонували йому пройти у відділ міліції. Прийшовши у відділ міліції він добровільно зізнався в тому, що викрав мобільний телефон з торгового прилавку, після чого в присутності двох понятих добровільно видав викрадений мобільний телефон. Крім цього, 11 вересня 2009 року, приблизно о 9 год. він, перебував біля пункту склотари, який знаходиться в районі автовокзалу в м. Тернополі. В цей час, коли він там перебував, зустрів свого знайомого ОСОБА_4 Під час розмови вони вирішили випити спиртних напоїв, однак грошей ні в кого не було. В цей момент у них виник умисел на те, щоб їх викрасти. З цією метою вони у двох вирішили піти на автовокзал, щоб знайти когось у кого можна би було викрасти гроші. Проходячи біля бару «Шашличної», який находиться на території автовокзалу, вони помітили ОСОБА_5, у якого вирішили щось викрасти, оскільки були переконані в тому, що він не буде чинити їм опору, так як був інвалідом. Після прийнятого спільного рішення вони підійшли до ОСОБА_5, після чого ОСОБА_4 схопив його за руку та, відібравши у нього палицю, почав його утримувати, а ОСОБА_2 почав його обшукувати по кишенях. Коли він його обшукував з бару «Шашлична» вибігла ОСОБА_6, яка там працює та почала на них кричати, щоб відпустили ОСОБА_5 і не знущалися над ним. Почувши її слова ОСОБА_4 віддав палицю ОСОБА_5, при цьому дальше продовжував його утримувати. Покричавши на них ОСОБА_6 пішла, а ОСОБА_2 в свою чергу дальше обшукував кишені ОСОБА_5 В правій кишені його жилетки, яка знаходилася під курткою, він знайшов мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, який, витягнувши, положив собі в кишеню. Після цього він разом з ОСОБА_4 пішов в сторону ринку, щоб там продати викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон. Коли проходили по території ринку, шукаючи особу, якій можна би було продати викрадений мобільний телефон, їх затримали працівники міліції, після чого він добровільно видав викрадений мобільний телефон.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 11.09.2009 року, близько 9год 30 год., на центральному автовокзалі в м. Тернополі ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4 відкрито викрали у нього його мобільний телефон марки «Nokia 6080», при чому ОСОБА_4 утримував його під час того як ОСОБА_2 обшукував його кишені. Претензій матеріального та морального характеру до підсуднього не мав, пояснив, що йому повністю відшкодовані завдані злочином збитки.

Крім власного визнання вини, підсудний повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні злочину, згідно пред’явленого обвинувачення за ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З’ясувавши думку учасників процесу про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши при цьому правильність розуміння учасниками процесу змісту цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив, що у такому випадку будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.    

Зважаючи на наведене, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину та вважає, що його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та відкрите викрадення чужого майна – грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, його вік, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності і є не судимим, у вчиненому щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, те, що потерпілий ОСОБА_5 просив суворо не карати, враховуючого відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди.

Аналізуючи вищенаведене суд, вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази у справі – мобільний телефон марки «Samsung X 100», який переданий потерпілому ОСОБА_3 на зберіганння залишити в розпорядженні останнього. Мобільний телефон марки «Nokia 6080», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 залишити в розпорядженні останнього.

По справі є судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в розмірі 600,96 грн., які суд вважає стягнути з підсудного ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у зв’язку із проведенням експертних досліджень речових доказів.

Запобіжний захід  ОСОБА_2 – підписку про невиїзд з місця постійного проживання, залишити попередній, до набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, –

ЗАСУДИВ:  

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання :

-   за ч. 1 ст. 185 КК України - у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

-   за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2  від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 роки (два роки) та 6 (шість) місяців іспитового строку.

Зобов’язати ОСОБА_2  відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази у справі – мобільний телефон марки «Samsung X 100», який переданий потерпілому ОСОБА_3 на зберіганння залишити в розпорядженні останнього. Мобільний телефон марки «Nokia 6080», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 залишити в розпорядженні останнього.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, розрахунковий рахунок 35221003000215) 300,48 грн. вартості проведеної судово-товарознавчої експертизи №6-845/09 від 13.10.2009р. та 300,48 грн. вартості поведеної судово-товарознавчої експертизи №6-847/09 від 14.10.2009р.

Запобіжний захід засудженому  ОСОБА_2  – підписку про невиїзд з місця постійного проживання, залишити попередній, до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

   Суддя – підпис

   З оригіналом згідно:

   Суддя                                                                                    Ю.Дзюбановський