Справа № 2-3998/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:   Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:           Чубак С.М.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне життя у них не склалося, вони стали чужими один одному, втратили почуття взаємоповаги та любові один до одного, припинили  проживати разом та вести спільне господарство, їх шлюб носить формальний характер і збереження сім’ї є неможливим.

Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позовній заяві  та просила позов задовольнити, відносно примирення категорично заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 у поредньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, відносно примирення заперечив, про що подав письмову заяву.

За таких обставин, суд в порядку ч. 4 ст. 130 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.11.1992 року (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1, виданого 06.11.1992 року відділом ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації, актовий запис №1593).

Від шлюбу у сторін народилися дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданого 11.08.1994 р. відділом ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 виданого 16.02.2004р. відділом РАЦСу Тернопільського міського управління юстиції.

Між подружжям склалися неприязні відносини, сторони втратили почуття поваги та любові один до одного, більше трьох років не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбних стосунків. Сумісне життя подружжя є неможливим, шлюб існує лише формально, і тому його доцільно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне  життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що  має істотне значення.

З врахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 60, 130, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу,  ст. 112, 114 Сімейного Кодексу  України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 06.11.1992 року відділом ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації, актовий запис №1593.

При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути державне мито в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів  громадян (17 гривень) з позивача ОСОБА_1, а відповідача ОСОБА_2 від сплати мита звільнити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційна скарга   може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                                                         Дзюбановський Ю.І.