Справа №628/1154/20

                                                              Провадження №2/628/573/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі:   головуючого – судді Барабанової В.В.

                   за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп`янську, Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, -

                                        встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 6894,17 грн., а також стягнути додаткові витрати в сумі 3642,72 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року по справі №2023/5639/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, відповідач зобов`язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року по справі № 628/2779/19 розмір аліментів змінено на 1/5 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У зв`язку з неналежним (несвоєчасним та неповним) виконанням відповідачем рішення суду про сплату аліментів, за ним постійно утворювалася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини.

За розрахунками позивача за період з 1 липня 2016 року по 31 жовтня 2019 року сума неустойки (пені), яку відповідач зобов`язаний сплатити на її користь складає 6894,17 грн..

Позивач зазначає, що донька часто хворіє, у зв`язку з чим потребує обстеження, лікування та обліку у відповідного фахівця.

Так 06.04.2015 року донька захворіла, позивач звернулася до дільничного педіатра. 10.04.2015 р. було направлено у стаціонар до дитячого інфекційного відділення Куп`янської міської лікарні, в ході лікування було встановлено діагноз інфекційний мононуклеоз, залозиста форма (лімфаденіт, гепатит), обумовлений ВЕБ інфекцією (виписка № 1588/272 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.04.2015 р.). Було призначене лікування. Але 21.04.2015 р. у тяжкому стані каретою швидкої допомоги ОСОБА_1 з донькою було доставлено до Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні. 28.04.2015 р. виписано (довідка № 3402 із історії хвороби від 28.04.2015 р.). Після лікування необхідно періодично проходити обстеження для контролю стану здоров`я.

З 03.01.2018 р. по 05.01.2018 р. позивач з донькою звернулися до КЗОЗ Обласна дитяча клінічна лікарня № 1 Дитячий алергологічний центр у зв`язку з постійними проявами гострої кропив`янки для обстеження та з`ясування причини. Був призначений перелік аналізів і алерготестування.

У листопаді 2019 року донька хворіла на гострий тонзиліт та гострий ринофарингіт. Зверталися до сімейного лікаря та отоларинголога. Було призначене лікування.

У лютому 2020 року донька захворіла на бронхіт. Звернулися до завідувача інфекційного відділення Куп`янської міської лікарні ОСОБА_4 .. Було направлено на знімок грудної клітини, а потім призначено медикаментозне лікування.

Позивач вказує, що коли донька хворіла, витрати на її лікування зазвичай тривали певний час, згідно рекомендацій лікаря. Порушення здоров`я доньки вимагало проведення обстежень та купівлі ліків. Крім основних витрат на ліки, обстеження, діагностику, аналізи, позивач понесла витрати на проїзд, проживання чи перебування у закладах охорони здоров`я.

Звичайно всі документи (чеки, квитанції, акти виконаних робіт, рекомендації, діагнози, квитки тощо) зібрати та зберегти не вдалося, а також не всі понесені витрати можна підтвердити документально, але деяку частину ОСОБА_1 зберегла та надаю як докази по справі.

Сума витрат на лікування ОСОБА_3 становить 2842,72 грн.

Донька сторін у справі навчається в 4 класі Куп`янської гімназії № 2. Щороку позивач сплачує батьківські внески. Сума понесених витрат зі сплати батьківських внесків, які позивач може підтвердити документально становить - 800,00 грн..

Відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття шляхом сплати аліментів на її утримання у розмірі, визначеному судом та нести додаткові витрати на утримання дитини.

Відповідач жодної участі у додаткових витратах на дитину не бере, навіть присуджені аліменти сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів та додаткові витрати на їх спільну дитину.

            Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 28.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10.06.2020 року до суду  від відповідача  ОСОБА_2  надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року по справі № 2023/5639/2012. стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.12.2012 року, з дня надходження позовної заяви.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року по справі №628/2779/19, провадження №2/628/59/20 змінено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини по 1/5 частці з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист № 2023/5639/2012, виданий Куп`янським міськрайонним судом Харківської області, відізвано з дня набрання даним рішенням законної сили, долучив його до матеріалів справи.

Тобто, станом на день звернення до суду із позовною заявою про стягнення за несвоєчасну сплату аліментів виконавчий лист було відізвано до суду.

Так, як вбачається із мотивувальної частини рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області по справі № 628/2779/19, провадження № 2/628/59/20 від 21 лютого 2020 року; «допитана в судовому засіданні свідок пояснила, що її брат ОСОБА_2 не має можливості знайти високооплачувану роботу, у нього була травма голови та хребта, в нього скрутне матеріальне становище і він постійно бере у неї кошти в борг. Враховуючи ті обставини, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання доньки змінився сімейний стан ОСОБА_2 , він одружився та від шлюбу у нього народилася ще одна донька, на утримання якої він теж сплачує аліменти, на даний час він працює на низькооплачуваній роботі, його матеріальне становище є скрутним, так як за двома рішеннями суду він сплачує аліменти на утримання своїх неповнолітніх доньок, суд прийшов до висновку, що зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/5 на утримання неповнолітньої доньки є розумним, не суперечить нормам матеріального права, забезпечить достатній рівень, як для задоволення матеріальних потреб неповнолітньої дитини, так і надасть змогу позивачу в достатній мірі забезпечувати себе».

Окрім того, позивачу достеменно відомо, що відповідач має лише середню освіту, а на сьогоднішній день в Україні як правило потребують працівників з повною вищою освітою, зважаючи на що відповідач не має можливості влаштуватись на роботу більш оплачувану. Щоб отримувати хороший дохід, у зв`язку з чим відповідач станом на жовтень місяць 2018 року підробляв таксистом, з травня по 31 липня 2019 року він працював на 0,5 ставки, а з вересня 2019 року влаштувався на роботу у «Дитячий садок №440», де отримував мінімальну заробітну плату.

На сьогоднішній день іншої неофіційної роботи відповідач не має. А тому твердження позивача про те, що ОСОБА_2 приховує свої справжні доходи та ухиляється від виконання рішення суду щодо сплати аліментів є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.

Так, наразі у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів за період з травня 2018 по вересень 2019 року, що підтверджують зокрема квитанції про сплату аліментів на користь ОСОБА_1 , а також заявою ОСОБА_1 від 18.05.2018 року на ім`я начальника ВДВС про те, що за період з 01.01.2013 року по 18.05.2018 року ОСОБА_2 було сплачено аліменти на користь ОСОБА_1 у сумі 48469,96 грн..

З довідок про доходи ОСОБА_2 , виданих 08 жовтня 2019 року та 18 жовтня 2019 року Управлінням освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради, вбачається, що розмір його заробітної плати складає: за травень 2019 р. - 3414,27 грн., за червень 2019 р. 2086,50 грн., за липень 2019 р. 2608,13 грн.. за вересень 2019 р. - 4173,00 грн., з урахуванням чого суд приходить до висновку, що такий дохід не є достатнім для стягнення аліментів у розмірі і частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Таким чином, ті обставини, що відповідач має скрутне матеріальне становище, та ті обставини, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів за період з травня 2018 по вересень 2019 року, що підтверджують зокрема квитанцією про сплату аліментів на користь ОСОБА_1 , а також заявою ОСОБА_1 від 18.05.2018 року про те, що за період з 01.01.2013 року по 18.05.2018 року ОСОБА_2 було сплачено аліменти на користь ОСОБА_1 у сумі 48469,96 грн. мають преюдиційне значення для даної справи, адже розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Окремої уваги заслуговує сам розрахунок заборгованості по аліментам, то відповідно до стовпчика 6 даного розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено аліменти і навіть були здійсненні передплати, а отже твердження позивача, що відповідачем постійно утворюється заборгованість по аліментам не відповідає дійсності.

Крім того, постановою №37684066 від 14.02.2019 року державного виконавця МВДВС по Куп`янському, Шевченківському районах міста та місту Куп`янськ ГТУЮ у Харківській області встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 14.02.2019 рік відсутня.

А постановою №37684066 від 11.09.2019 року, державного виконавця МВДВС по Куп`янському, Шевченківському районах міста та місту Куп`янськ ГТУЮ у Харківській області встановлено, що заборгованість по аліментам станом на 01.09.2019 року становить 1059,95 грн..

Крім того, станом на сьогоднішній день наявна переплата по аліментам.

Таким чином є всі підстави вважати, що позивачем подано до суду розрахунок заборгованості по аліментам, який не є актуальним на даний момент часу.

Також позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на в сумі 3642,72 грн., однак відповідно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Так, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме ліки які були придбані у 2020 році були куплені для лікування доньки.

Крім того, позивач також віднесла до додаткових витрат на дитину наступні медичні препарати: пектолван, який вона придбала 20.11.2019 року; лактіалє, цефутил, метронідазол, лісобакт, септефріл, хлорфіліп, кальций ДЗ нікомед,, який вона придбала 19.11.2019 року; шприц, мукалтин, евказолін, вода для ін`єкцій, лідокаїн, зацеф, які вона придбала 07.02.2020 року; бронхо веда, вода для ін`єкцій, зацеф, лідокаїн, шприці, які вона пнридбала 12.02.2020 року; вентолін, партій хлорид, но-соль, гематоген, шприц, які вона придбала 07.02.2020 року; шприц, зацеф, які вона придбала 08.02.2020 року; зацеф, каметон аерозоль, шприц, які вона придбала 10.02.2020 року; мукалтин, які вона придбала 13.02.2020 року.

Однак, відповідно до виписок з історії хвороби, виписки з медичної карт хворого за 2018 рік не вбачається, що дитині були призначені ліки та медичні препарати для вживання дитиною у 2020 році.

З огляду на викладене, віднести до додаткових витрат на лікування доньки, саме витрати на медичні препарати відповідно до фіскальних чеків та доказів, які були надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не можна, оскільки дані витрати не є додатковими витратами в розумінні СК України та відповідно неможливо встановити чи дійсно позивачем були зроблені закупівлі ліків та чи дійсно вони були придбанні на лікування дитини, адже рекомендацій лікарів для лікування саме цими ліками позивачем не надано.

Крім того, варто зауважити, що при визначенні розміру додаткових витрат, суд враховує, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дітей та зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину. Проте, доказів того, що позивач особисто понесла додаткові витрати на дитину у розмірі 3642,72 грн. до суду не надано.

З наведених вище обставин, позивачем не додано до суду жодного доказу в розумінні його належності та допустимості, який би підтверджував той факт, що нею були придбані ліки саме на лікування дитини.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, які просить суд задовольнити за наявними у справі доказами.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Аніщенко К.М. у судове засідання не з`явилися, від останньої в матеріалах справи містяться письмові судові дебати, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також вказавши, що на спростування слів позивача та на підтвердження пояснення представника відповідача, щодо того факту, що відповідач крім аліментів перераховує на картковий рахунок позивача грошові кошти та спілкується з дитиною, було долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення бід 18.07.2020 року та скрін-шоти переписки відповідача з донькою з фото копією квитанції про відправку грошових коштів.

Крім того, позивач повідомила суду, що вона писала розписку на ім`я начальника ВДВС лише про отримання коштів за 2018 рік, а пеню за прострочення сплати аліментів вона просить за 2016 рік, спростуванням вказаних слів позивача є копія заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника ВДВС в якій вона зазначає, що отримала аліменти за період з 01.01.2013 рік по 18.05.2018 рік, тобто за цей період заборгованість відсутня.

За час коли справа вже перебуває у суді, донька сторін телефонувала відповідачу, своєму батькові та просила, аби той перерахував кошти на картковий рахунок позивача, зі слів дитини, на ремонт мобільного телефону. У зв`язку з чим, відповідач перерахував кошти у розмірі 500 грн. на прохання доньки.

Представник відповідача – адвокат Аніщенко К.М. вважає, що позивачем не додано до суду жодного доказу в розумінні його належності та допустимості, який би підтверджував той факт, що нею були придбані ліки саме на лікування дитини та які б підтвердили правові обставини для нарахування пені по аліментам.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

       Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

       Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

       Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Судом встановлено та підтвердженонаявними у справі доказами, що на підставі рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року по цивільній справі №2023/5639/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.12.2012 року, з дня надходження позовної заяви. (а.с. 163, 164) Дане рішення набрало законної сили 02.01.2013 року.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року по цивільній справі № 628/2779/2019 змінено розмір аліментів, що підлягають стягненню з  ОСОБА_2 за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року. Також стягнуто з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини –  ОСОБА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  по 1/5 частці з усіх видів його доходів щомісячно,  але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з  дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист № 2023/5639/2012, виданий Куп`янським міськрайонним судом Харківської області, відізвано з дня набрання даним рішенням законної сили, долучив його до матеріалів справи. (а.с. 44-47, 165-168)Дане рішення набрало законної сили 27.03.2020 року.

       Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду у порядку встановленому СК України.

       Державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

Державним виконавцем Кардаш Д.М. надано розрахунок заборгованості за спірний період з 01.07.2016 року по 01.10.2019 року зі сплати аліментів по виконавчому листу №2023/5639/2012 р., виданому 21.12.2012 р. Куп`янським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини, щомісяця (а.с. 8, 9, 67, 68).

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Так, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

       Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов`язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

       У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

       Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

       Оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

       Такий правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.

       За таких обставин, відсутні підстави вважати, що державним виконавцем неправильно здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачем і нараховано неустойку (пеню).

       Відповідно до наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) на заборгованість по сплаті аліментів, загальна сума пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 1 липня 2016 року по 31 жовтня 2019 року складає 6894,17 грн.. (а.с. 10)

       На підставі викладеного, беручи до уваги, що батько дитини при виконанні свого обов`язку по утриманню дитини, допустив сплату аліментів не вчасно, не в повному обсязі за спірний період, і внаслідок чого дитина не отримала встановленого матеріального забезпечення з боку відповідача, суд доходить до висновку, що розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача, становить 6894,17 грн..

       Доводи відповідача та його представника про те, що заборгованість відповідачем погашена, на підтвердження чого зокрема було надано постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14.02.2019 р. (а.с. 48, 49), постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.09.2019 р. (а.с. 50, 51), заяву ОСОБА_1 від 18.05.2018 р. (а.с. 124) не спростовують висновки суду щодо наявності періодів прострочення виплати аліментів, що також підтверджується наданим позивачем відзивом ст. державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пахоменко А.В. від 17.01.2019 р. на скаргу про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами (а.с. 137-139). Розмір пені, не перевищує розмір заборгованості за певні періоди, за які нарахована пеня.

       Що стосується тверджень відповідача та його представника про неактуальність розрахунку заборгованості по аліментам, з посиланням на те, що станом на день звернення до суду із позовною заявою про стягнення за несвоєчасну сплату аліментів виконавчий лист було відізвано до суду, то необхідно зауважити, що рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року по цивільній справі №2023/5639/2012 не було оскаржене та набрало законної сили і є таким, що підлягає виконанню, лише рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року по цивільній справі № 628/2779/2019 змінено розмір аліментів та виконавчий лист № 2023/5639/2012, виданий Куп`янським міськрайонним судом Харківської області, відізвано з дня набрання даним рішенням законної сили та долучено до матеріалів справи. Дане рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та відповідно, набрало законної сили 27.03.2020 р., до дня звернення (22.05.2020 р.) позивача до суду, неустойка обчислена за спірний період, що підлягав до виконання, адже права стягувача аліментів є захищеними в силу закону, утримання своєї дитини це не право, а обов`язок особи, та оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість.

       Крім того, конкретних правових доказів про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по аліментам, суду не надано.

       Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню у повному обсязі.

       Щодо додаткових витрат на утримання дитини суд зазначає наступне.

       Згідно з вимогами  статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

       Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 року по справі № 201/15248/16-ц (61-4862ск18) дійшов висновку про те, що положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, які негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

       Проте, наявність таких особливих обставин та додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

       Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

        На доказ, що підтверджує наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, позивач надала до суду: виписку №1588/272 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) (а.с. 11); довідку з історії хвороби №3402, результати обстеження ультразвукової діагностики (а.с. 12); виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №116 (а.с. 13); виписки з амбулаторної карти (а.с. 14, 15, 56-59); рахунок – візит №180103/200m (а.с. 16); протокол ультразвукового обстеження (а.с. 17); рахунок проведених досліджень аналізів (а.с. 18); рецепт (а.с. 19); чеки (а.с. 20-21); квитанція до прибуткового касового ордера №403, квитанція до прибуткового касового ордера № 448 (а.с. 22); довідку №02-25/33 від 13.05.2020 року Куп`янської гімназії №2 Куп`янської міської ради Харківської області (а.с. 23); Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №187725520 (а.с. 60); виписку «ПриватБанк» щодо надходження грошових коштів на карту/рахунок за період 07.02.2020 року – 13.02.2020 року (а.с. 140); скріншот (а.с. 141).

       Також судом взято до уваги, надані відповідачем та його представником: платіжне доручення від 18.07.2020 року (а.с. 120); скріншот (а.с. 121-123).

       Відповідач є працездатним, доказів неможливості надавати матеріальну допомогу із об`єктивних, незалежних від нього причин, суду не надано, тому суд приходить до висновку, що він має можливість приймати участь у наданні додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

       Таким чином, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення, суд вважає доведеною позивачем необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, та беручи до уваги, що позивачем доведено понесення нею додаткових витрат на дитину на загальну суму 3608,69 грн., то позовні вимогу в цій частині підлягають частковому задоволенню.

       Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги (стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину) в сумі 1681,60 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 23, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 185, 196 СК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 6894,17 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , додаткові витрати в сумі 3608,69 грн..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн..

       Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя: В.В. Барабанова

М.П.