ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18945/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю.

за участю секретаря: Волошко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.08.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018, скасування рішення та вимоги від 29.08.2018,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008524208;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 388 389,45 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 540 944,88 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 29 серпня 2018 року №0008534208;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2018 року №Ю-259 на суму 1 992 224,60 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008524208.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383 350,52 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 308 678,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовом вимог, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції зазначаючи, що спірними рішення правомірно встановлено розміри штрафних санкцій, оскільки порушення були повторними, на протязі 1095 днів.

Крім того, в судовому засіданні представником апелянта зазначено, що встановлені перевіркою порушення носили триваючий характер.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 16.11.2020 року за вх. № 44577, відповідно до якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-АВТО" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за з 01.07.2016 по 31.03.2018. За результатом перевірки складено акт від 14 серпня 2018 року №555/26-15-14-02-01-14/30729545.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в результаті несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 383 697,38 грн, у тому числі за червень-грудень 2016 року, січень-вересень 2017 року; також станом на 31 серпня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 019 158,98 грн, у тому числі за вересень-грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся, на суму 384 694,83 грн; також станом на 31 серпня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір на загальну суму 153 753,31 грн. за листопад-грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року; пунктів 1, 4 частини другої статті 6, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано фонду оплати праці на загальну суму 9 255 708,82 грн. та єдиного внеску на загальну суму 1 992 224,60 грн., щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальну суму 3 791 797,56 грн.

У зв`язку із встановленням допущення позивачем зазначених норм податкового законодавства Головним управлінням ДФС у м. Києві 29 серпня 2018 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0008524208 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ТОВ "СОЮЗ-АВТО" застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 020,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0008514208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України ТОВ "СОЮЗ-АВТО" збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 542 142,76 грн., у тому числі за основним платежем на 153 753,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 388 389,45 грн.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008504208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України ТОВ "СОЮЗ-АВТО" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 9 560 103,86 грн., у тому числі за основним платежем на 3 019 158,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 540 944,88грн.

- рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 серпня 2018 року №0008534208 за порушення пунктів 1, 4 частини другої статті 6, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачу нараховано 5 784 022,16 грн єдиного соціального внеску та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 657 594,91 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2018 року №Ю-259 Головне управління ДФС у м. Києві вимагає від ТОВ "СОЮЗ-АВТО" сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 992 224,60 грн., у тому числі 1 992 224,60 грн. - недоїмка.

Позивач, вважаючи зазначені рішення протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008524208 колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Підпункт 49.2.18 Податкового кодексу України визначає, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач своєчасно подав податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з податку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2017 року і за 1 квартал 2018 року та, що відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою 1-ДФ до ДПІ подавалися своєчасно, але не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, а саме звітів за 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, не в повному обсязі включені відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб. Уточнюючі звіти за 4 квартал 2017 року (13 лютого 2018 року, термін подання - до 09 лютого 2018 року), 1 квартал 2018 року (11 липня 2018 року, термін подання - до 10 травня 2018 року) подано з порушенням строків подання звітності.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, у разі виявлення помилок у поданій податковій звітності платник податків має право вносити відповідні зміни шляхом подання уточнюючих розрахунків з урахуванням строків давності.

Наявні у справі докази свідчать, що ТОВ "СОЮЗ-АВТО", у зв`язку із виявленням помилок у поданому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і суми утриманого з податку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2017 року і за 1 квартал 2018 року, подало відповідні уточнюючі розрахунки 13 лютого 2018 року та 11 липня 2018 року. Доказів на спростування зазначеного відповідач до суду не надав.

Наведені обставини апелянтом жодним чино не спростовано та не заперечуються, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008524208 підлягає скасуванню.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383 350,52 грн та №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 308 678,74 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариством фактично не заперечується факт несвоєчасної сплати узгоджених зобов`язань, та на час вирішення справи в суді першої інстанції ,суми зобов`язань сплачено у повному обсязі.

Поряд із цим, товариство вважає протиправним застосування податковим органом підвищених ставок штрафних санкцій, з урахуванням повторності порушень.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

При цьому положення статті 127 Податкового кодексу України встановлені як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Виходячи з положень вказаної статті, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення дій. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, слід з`ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно нараховано суми податку на доходи фізичних осіб, які станом на момент проведення перевірки не перераховано до бюджету.

Таким чином, оскільки платником податків самостійно визначена сума податку за вказаний період, яка станом на момент проведення перевірки не сплачена в повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать саме про несплату податку, а не про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями статті 126 Податкового кодексу України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, контролюючий орган мав право притягувати позивача до відповідальності та застосовувати до нього штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Проте, застосування штрафних санкцій у зазначених розмірах можливе лише за умови встановлення контролюючим органом протягом 1095 днів факту повторності вчинення платником податків порушення. При цьому кожен факт порушення має бути зафіксований в порядку встановленому чинним законодавством, тобто шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 Податкового кодексу України - 50%, 75%) застосовуються лише за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто, застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №805/3649/17-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/2405/16, від 08 жовтня 2019 року у справі №820/5099/18.

Проте, з розрахунків до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірах 25%, 50%, 75% на підставі висновків одного і того ж акта перевірки, що свідчить про наявність одного правопорушення у відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності застосував до ТОВ "СОЮЗ АВТО" штрафних (фінансових) санкцій у розмірах 50% та 75% відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018, скасування рішення та вимоги від 29.08.2018 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 01.12.2020 р.)