Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 177/680/18

провадження № 61-7221св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада

2018 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М.,

Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов`язання розірвати договір оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) площею 6,04 умовних кадастрових га, яка розташована на території Надеждівської сільської ради Криворізького району, Дніпропетровської області у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ДП 0046441 виданого Криворізькою районною державною адміністрацією від 02 червня 1997 року.

Отримавши рішення, позивач звернулася до Криворізької районної державної адміністрації зі заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) у власність розміром 6,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, 11 жовтня 2017 року їй стало відомо, що земельна ділянка, на яку вона має дозвіл на виготовлення технічної документації, перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_2 в загальному масиві територією НОМЕР_1 га кадастровий номер 1221884300:02:001:0487 відповідно до розпорядження РДА.

З вини ФОП ОСОБА_2 та Криворізької РДА позивач не може отримати технічну документацію, кадастровий номер на свою земельну ділянку та укласти договір з орендарем, чим порушено її майнові права.

ОСОБА_1 просила зобов`язати Криворізьку РДА в односторонньому порядку розірвати договір оренди земельної ділянки № 210 укладений між Криворізькою РДА та ФОП ОСОБА_2 від 10 березня 2015 року, який пройшов державну реєстрацію 18 березня 2015 року, відповідно до пункту 29 даного договору, та стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 19 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що документального підтвердження реєстрації за позивачем права власності на земельну частку (пай) площею

6,04 га нею не надано. Вона не є стороною договору оренди землі, тому її вимоги про його розірвання не ґрунтуються на законі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого

2019 року та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано оцінку, що відповідач ФОП ОСОБА_2 здійснив реєстрацію спірного договору оренди землі лише через два роки, крім того, користування земельною ділянкою відповідачем проводиться без отримання акту прийому-передачі землі, доказів сплати орендної плати за 2015-2016 роки ФОП ОСОБА_2 не надав. Вважає, що судом не враховано, неможливість виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яка входить у єдиний масив землі площею 36 га, переданої в оренду.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації

від 09 квітня 2015 року № Р-145/0/56-15 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (оновлення) меж земельної ділянки (невитребувані паї) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду ФОП ОСОБА_2 на території Надеждівської сільської ради загальною площею 36,00 га та рекомендовано ФОП ОСОБА_2 укласти з Криворізькою районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки (не витребувані паї) на території Надеждівської сільської ради з орендною платою 682,00 грн за 1 га в рік, терміном 49 (сорок дев`ять) років та здійснити його державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та додержуватись норм земельного та природоохоронного законодавства.

10 квітня 2015 року між Криворізькою РДА, як орендодавцем, в особі в. о. голови Криворізької РДА Волосова Ю. А., та ФОП ОСОБА_2 , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Надеждівській сільській раді 16 квітня 2015 за № 215, який зареєстровано в державному реєстрі

01 вересня 2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 36,00 га, у тому числі землі сільськогосподарського призначення 36 га (пункт 2 договору) строком на 49 років (пункт 5 договору).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 05 липня 2017 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) площею 6,04 умовних кадастрових га, яка розташована на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ДП 0046441, виданого Криворізькою районною державною адміністрацією від 02 червня 1997 року.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 11 жовтня

2017 року № Р-496/0/56-17, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) у власність розміром 6,04 га в умовних кадастрових (при обмірі буде встановлюватись) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Надеждівської сільської ради та рекомендовано виготовити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) у власність, та у встановленому чинним законодавством порядку надати її на затвердження до райдержадміністрації.

Листом ТОВ «Юрістек Груп» від 03 вересня 2018 року землевпорядна організація повідомила, що для виготовлення документації необхідний поділ земельної ділянки одного масиву загальною площею 36 га, яку орендує ФОП ОСОБА_2 .

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_2 із заявою, про повернення земельної ділянки власнику. Також позивач звернулася до Криворізької РДА щодо поділу земельної ділянки 36 га та зменшення орендованої площі внаслідок нового власника земельної ділянки, за договором оренди укладеного між Криворізькою РДА та ФОП ОСОБА_2 строком на

49 років, на території Надеждівської сільської ради Криворізького району, Дніпропетровської області, який пройшов реєстрацію в 2012 році.

На звернення позивача, Криворізькою РДА 28 березня 2018 року надана відповідь, в якій зазначено, що вирішення питання, щодо витребування земельної частки (паю), із загальної площі переданої на умовах договору оренди земельної ділянки Криворізькій райдержадміністрації не має можливості, через не повернення орендарем оригіналу договору оренди після державної реєстрації та рекомендовано вирішити дане питання у судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався положенням статті 125 ЗК України та виходив з того, що документального підтвердження реєстрації за позивачем права власності на земельну частку (пай) площею 6,04 га не надано. Позивачка не є стороною договору оренди землі, тому її вимоги про його розірвання не ґрунтуються на законі.

Проте повністю з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила зобов`язати Криворізьку РДА в односторонньому порядку розірвати договір оренди земельної ділянки № 210 укладений між Криворізькою РДА та ФОП ОСОБА_2 від 10 березня 2015 року, оскільки за наявності вказаного договору оренди, вона не має можливості отримати технічну документацію, кадастровий номер на свою земельну ділянку та укласти договір з орендарем, чим порушено її майнові права. Як на підставу заявлених позовних вимог, вона посилалася на пункт

29 договору оренди від 10 березня 2015 року, за умовами якого дія договору припиняється у разі витребування земельної ділянки (паю) власником земельної ділянки та набуття права власності згідно вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правилами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Частиною 2 статті 3 цього Закону передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

У пункті 29, укладеного договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2

від 10 квітня 2015 року, визначено, що дія договору припиняється у разі витребування земельної ділянки (паю) власником земельної ділянки та набуття права власності згідно вимог чинного законодавства.

Тобто, у договорі оренди землі, укладеному між сторонами, зазначено передбачене статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», застереження щодо реалізації прав громадян-власників сертифікатів та громадян, які отримали право на землю за рішенням суду на забезпечення земельними частками (паями).

Реалізація права власника земельної частки (паю) щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) можлива лише шляхом припинення права оренди ФОП ОСОБА_2 на таку земельну ділянку та розірвання з ним договору оренди цієї земельної ділянки, що передбачено самим договором оренди земельної ділянки

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 190/1954/16-ц (провадження № 61-18709св18).

Установлено, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну частку (пай) яка входить до складу земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу ФОП ОСОБА_2 .

Договір оренди земельної ділянки (не витребувані паї), загальною площею

36,00 га, що розташована на території Надеждівської сільської ради Дніпропетровської області, у масив якої входить і земельна частка (пай) розміром 60,4 га право власності якої належить ОСОБА_1 , укладено між Криворізькою РДА, як орендодавцем, в особі в. о. голови Криворізької РДА Волосова Ю. А., та ФОП ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору оренди від 10 квітня 2015 року, укладеного між Криворізькою РДА, як орендодавцем, в особі в. о. голови Криворізької РДА Волосова Ю. А., та ФОП ОСОБА_2 , договором оренди передбачені підстави для припинення договору та витребування земельної ділянки, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним, так як позивачкою обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду

від 28 лютого 2019 року підлягають зміні в мотивувальних частинах з підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 лютого 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун