ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/439/20

Господарський суд Тернопільської області у складі  судді Охотницької Н.В.             

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", 46002, м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, буд. 38

до відповідача Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, 46000, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5

про стягнення 39 382,00 грн

за участю представників:

позивача: Печений О.П., адвокат, ордер №1006608 від 29.07.2020;

відповідача: Ярош О.П., начальник відділу з правової експертизи проектів документів Тернопільської міської ради, розпорядження від 10.04.2019 №160-К.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом  здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 39 382,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011 на об`єкт – Будівництво християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року прийнято позовну заяву № 01/538 від 30.06.2020 (вх. №500 від 01.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" до розгляду, відкрито провадження у справі № 921/439/20 за правилами загального позовного провадження та  призначено підготовче засідання на 03 серпня 2020 року.

17 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 4646) відповідно до якого відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, оскільки вважає, що ні нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні договором від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не передбачалось обов`язку виконавчого комітету Тернопільської ради відшкодування, поверненню коштів. Звертає увагу на те, що ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції до 01.01.2020) вказувалось, що у разі передбачення в технічних умовах необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту. Однак, як зазначає відповідач, позивач в супереч ст. 74 ГПК України не довів факту наявності технічних умов на проведення комплексу робіт, вартість яких в подальшому ТОВ "Тернопільбуд" має намір стягнути з виконавчого комітету Тернопільської ради. Звертає увагу на те, що  17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким, зокрема скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Зазначеним Законом з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частину 5 статті 30 Закону. Разом з тим, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачають, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Тому вважає, що підстав для перерахування вартості пайової участі у разі будівництва інженерних мереж поза межами наданої земельної ділянки немає.

03 серпня 2020 року суд відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа на 25 серпня 2020 року о 10:00 год., про що присутні представники позивача та відповідача повідомлялися під розписку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання на 12 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/439/20 до судового розгляду по суті на 05 листопада 2020 року.

Однак, судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 05.11.2020, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (перебуванням на лікарняному) судді Н.В.Охотницької.

Ухвалою суду від 18.11.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.11.2020.

В судове засідання 30.11.2020 прибув повноважний представник позивача, який  позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та зазначив, що стороною позивача надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, просить суд позов задоволити.

У свою чергу, представник відповідача у призначеному на 30.11.2020 судовому засіданні для розгляду справи по суті проти позову заперечив та заявив про пропуск позивачем позовної давності. Зокрема, повноважний представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради вказав на те, що протягом 2016 - 2017 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", в порядку Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до комунальної власності міста Тернополя було передано інженерні мережі та об`єкти інженерної інфраструктури новозбудованого християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі. У відповідності до умов Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011, а також ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2020) повернення замовнику сум різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту здійснюється на підставі вимоги про таке повернення після здачі об`єкта в експлуатацію та передачі інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури до комунальної власності міста. Як вбачається із офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, здача в експлуатацію новозбудованого християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі відбулась 26.08.2016, а 24.02.2017 Тернопільською міською радою прийнято рішення № 7/14/53 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста", відповідно до якого до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя від товариства з обмежено відповідальністю "Тернопільбуд" прийнято під`їзні дороги, тротуари та мережі дощової каналізації новозбудованих багатоквартирних житлових будинків за адресами, зокрема і по вул. Лучаківського, 5б в м. Тернопіль.

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що ТОВ "Тернопільбуд" за захистом порушеного права, в даному випадку із вимогою про повернення сум різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен був звернутись в суд до 24.02.2020, тобто в межах трьохрічного строку після прийняття Тернопільською міською радою рішення "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста.

У судовому засіданні 30.11.2020 справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

04.04.2011 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в особі міського голови Надала С.В., що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Сторона 1) та ТОВ "Тернопільбуд" в особі генерального директора Лила В.Й., що діє на підставі Статуту та інвестиційного договору від 25.02.2011, укладеного з Громадською організацією товариство християнських сімей "Християнська родина" (Сторона 2), був укладений Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Сторона 2 перераховує Стороні 1 на розвиток та створення інфраструктури міста кошти в сумі 353 817,00 гривень, що становить 2% від загальної кошторисної вартості будівництва християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі, відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Тернопільської міської ради №5/26/8 від 30.04.2009 року "Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 07.06.2007 року №5/10/5 "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Тернопіль".

26.06.2013 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/427/13-г/14 за позовом ТОВ "Тернопільбуд" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про стягнення 395872,62 грн (надлишку загальної площі житла) винесено ухвалу, якою затверджено мирову угоду. Відповідно до умов даної мирової угоди грошові кошти в розмірі 353 817,00 гривень зараховуються як оплата згідно Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011 року (об`єкт - Будівництво християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі).

Тоді як,  27 лютого 2015 року на сесії Тернопільської міської ради прийнято рішення № 6/57/11 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та госпфекальної каналізації житлового будинку за адресою вул. Лучаківського, 5Б (І черга) до комунальної власності міста. Даним рішенням вирішено: прийняти від товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" до комунальної власності територіальної міста Тернополя зовнішні мережі водопостачаня та госпфекальної каналізації Християнсько навчально-виховного центру з багатоквартирним житловим будинком, приміщеннями громадського призначення, творчими майстернями та побутово-оздоровчим корпусом за адресою вул.Лучаківського,5Б (Багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення - І черга будівництва), балансовою вартістю: зовнішні мережі водопостачання - 80 913,00 (вісімдесят тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 00 копійок; зовнішні мережі госпфекальної каналізації - 208 134,00 (двісті вісім тисяч сто тридцять чотири) гривні 00 копійок.

22 травня 2015 року між ТОВ "Тернопільбуд" та КП "Тернопільводоканал" були підписані Акти прийому – передачі (внутрішні переміщення) основних засобів та Авізо.

Також, 21 жовтня 2016 року Тернопільської міської радою було прийнято рішення № 7/12/160 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та господарсько-побутової каналізації, під`їзної дороги до комунальної власності міста". Відповідно до даного рішення, від товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя прийнято зовнішні мережі водопостачання та господарсько-побутової каналізації новозбудованих багатоквартирних житлових будинків, а саме: вул. Лучаківського, 5 балансовою вартістю – водопостачання – 37417,20 грн; господарсько-побутова каналізація – 50 010,00 грн. Під`їзна дорога балансовою вартістю  -154 185,60 грн.

16.02.2016 та 20.02.2017 між ТОВ "Тернопільбуд" та Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради були підписані Акти прийому – передачі основних засобів та Авізо.

Окрім того, 24 лютого 2017 року Тернопільською міською радою прийнято рішення № 7/14/53 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста", відповідно до якого до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя від товариства з обмежено відповідальністю "Тернопільбуд" прийнято під`їзні дороги, тротуари та мережі дощової каналізації новозбудованих багатоквартирних житлових будинків за адресами вул. Лучаківського, 5б балансовою вартістю: дощова каналізація – 189 739,20 грн.

22.03.2017 та 28.03.2017, на виконання рішення Тернопільської міської ради від 24.02.2017 № 7/14/53, між ТОВ "Тернопільбуд" та Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради були підписані Акти прийому – передачі основних засобів та Авізо.

Таким чином, згідно вищенаведених рішень Тернопільської міської ради, до комунальної власності міста Тернополя від ТОВ "Тернопільбуд" було передано інженерні мережі та об`єкти інженерної інфраструктури на загальну суму - 720 399,00 гривень.

06.05.2020 між учасниками спірних правовідносин був укладений Додатковий договір № 259/1 до договору від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста. Відповідно до даного Додаткового договору п.1.1 Договору викладено у новій редакції, а саме: за цим Договором Замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, виходячи з наміру здійснити будівництво Християнського навчально- виховного центру з багатоквартирним житловим будинком, приміщеннями  громадського призначення, творчими майстернями та побутово-оздоровчим корпусом по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Вартість будівництва згідно зведеного кошторисного розрахунку становить 54 098 600,00 грн.

Вартість влаштування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій становить 1 804 644,00 грн.

Вартість Християнського навчально – виховного центру 552 256,00 грн.

Вартість без врахування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій та без вартості Християнського навчально-виховного центру становить 51 741 700,00 грн.

Пайовий внесок в сумі 1 034 834,00 грн підлягає до сплати Замовником відповідно до Розрахунку розміру пайового внеску, який є невід`ємною частиною цього Договору та на рахунок, вказаний у ньому, що становить 2% кошторисної вартості будівництва Християнського навчально-виховного центру з багатоквартирним  житловим будинком, приміщеннями громадського призначення, творчими майстернями та побутово-оздоровчим корпусом по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Також, даним Додатковим договором № 259/1 від 06.05.2020 було доповнено Договір  "Розрахунок величини пайового внеску" п. 4 наступного змісту: "Враховуючи мирову угоду у господарській справі № 921/427/13-г/14 від 20.06.2013 кошти в сумі 353 817,00 грн зараховуються як оплата пайової участі згідно Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.04.2011 № 729. Відповідно до рішення Тернопільської міської ради № 7/12/160 від 21.10.2016 "Про прийняття зовнішніх мереж  водопостачання та господарсько-побутової каналізації, під`їзної дороги до комунальної власності міста", рішення Тернопільської міської ради №6/57/11 від 27.02.2015 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та госпфекальної каналізації житлового будинку за адресою вул.Лучаківського,5Б (І черга) до комунальної власності міста" та  рішення Тернопільської міської ради №7/14/53 від 24.02.2017 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста" сума пайового внеску зменшується на суму вартості мереж переданих в комунальну власність, а саме: до 720 399,00 гривень.

До сплати підлягають кошти в сумі 39 382,00 грн: 1 034 834,00 грн – 353 817,00 грн – 720 399,00 грн = 39 382,00 грн.

ТОВ "Тернопільбуд" неодноразово зверталося до відповідача із листами з проханням повернути дані кошти, або зарахувати їх як оплату пайової участі на інший об`єкт (копії листів № 01/454 від 15.11.2017, №01/528 від 14.12.2017, №01/20 від 22.01.2018, №01/105 від 14.03.2018, №01/372 від 22.04.2020, №01/393 від 27.04.2020 та  №01/495 від 04.06.2020 долучені позивачем до матеріалів даної справи), однак Виконавчий комітет Тернопільської міської ради у відповідях на вищезазначені листи, зокрема, згідно листів №3863/01-ю від 01.12.2017, №89/01 -ю від 11.01.2018, №487/01-ю від 16.02.2018, № 1129/01-ю від 16.04.2018, №6436/08-ю від 02.06.2020, №6437/08-ю від 02.06.2020,№7068/08-ю від 05.06.2020, копії яких долучено до матеріалів справи, відмовляв у поверненні заборгованості або зарахуванні даних коштів на інший об`єкт будівництва.

Позивач, посилаючись на ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2020) вважає, що відповідач протиправно відмовляє товариству у відшкодуванні різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту за договором від 04.04.2011, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача 39 382,00 грн.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний господарський спір виник у зв`язку з відмовою органу місцевого самоврядування на підставі ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції закону до 01.01.2020) повернути позивачу згідно договору від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста суму різниці між визначеним сторонами у договорі розміром пайового внеску товариства та понесеними ним при будівництві багатоквартирного будинку по вул. Коцюбинського в м. Тернополі витратами на спорудження інженерних мереж за межами ділянки, яка була надана під будівництво цього об`єкту.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", норми якого слід застосовувати у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1-3 статті 40 вказаного Закону, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина п`ята статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Разом із тим, частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже, у разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, то імперативна норма, що міститься в абзаці 2 ч.5 ст.30 Закону допускає єдиний можливий порядок дій для органу місцевого самоврядування, а саме прийняття рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2018 у справі №914/1996/17, постанові Верховного Суду України від 03.04.2018 у справі №904/9051/15).

Таким чином, відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування всупереч імперативно визначеній нормі законодавства, а має бути витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі замовника, яка виконана належним чином у порядку, передбаченому Законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, сторонами 04.04.2011 укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, предметом якого є здійснення оплати замовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Тернополя шляхом перерахування 353 817,00 грн до міського бюджету у зв`язку з будівництвом християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі. Дану суму пайового внеску сторонами визначено у додатку до договору від 04.04.2011 "Розрахунок величини пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при проведенні будівництва християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Також, 26.06.2013 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/427/13-г/14 за позовом ТОВ "Тернопільбуд" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про стягнення  395 872,62 грн (надлишку загальної площі житла) постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду. Відповідно до умов даної мирової угоди грошові кошти в розмірі 353 817,00 гривень зараховуються як оплата згідно Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011 року (об`єкт - Будівництво християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, а навпаки – підтверджується, що позивачем за власний кошт споруджено зовнішні мережі водопостачання, господарсько-побутової каналізації, а також під`їзні дороги, тротуари, мережі дощової каналізації за межами земельної ділянки для будівництва християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Дані інженерні мережі були прийняті у комунальну власність міста Тернополя, що підтверджується рішеннями міської ради № 6/57/11 від 27.02.2015, №7/12/160 від 24.10.2016 та № 7/14/53 від 24.02.2017. Передача основних засобів підтверджується відповідними Актами прийому-передачі та Авізо (містяться в матеріалах справи).

Таким чином, згідно вищенаведених рішень Тернопільської міської ради, до комунальної власності міста Тернополя від ТОВ "Тернопільбуд" було передано інженерні мережі та об`єкти інженерної інфраструктури на загальну суму - 720 399,00 гривень.

Відповідно до умов укладеного 06.05.2020 між учасниками спірних правовідносин Додаткового договору № 259/1 до договору від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста, п.1.1 Договору викладено у новій редакції, а саме: за цим Договором Замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, виходячи з наміру здійснити будівництво Християнського навчально-виховного центру з багатоквартирним житловим будинком, приміщеннями  громадського призначення, творчими майстернями та побутово-оздоровчим корпусом по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Вартість будівництва згідно зведеного кошторисного розрахунку становить 54 098 600,00 грн.

Вартість влаштування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій становить 1 804 644,00 грн.

Вартість Християнського навчально-виховного центру 552 256,00 грн.

Вартість без врахування внутрішньо та поза майданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій та без вартості Християнського навчально-виховного центру становить 51 741 700,00 грн.

Пайовий внесок в сумі 1 034 834,00 грн підлягає до сплати Замовником відповідно до Розрахунку розміру пайового внеску, який є невід`ємною частиною цього Договору та на рахунок, вказаний у ньому, що становить 2% кошторисної вартості будівництва Християнського навчально-виховного центру з багатоквартирним  житловим будинком, приміщеннями громадського призначення, творчими майстернями та побутово-оздоровчим корпусом по вул. Лучаківського в м. Тернополі.

Також, даним Додатковим договором № 259/1 від 06.05.2020 було доповнено Договір  "Розрахунок величини пайового внеску" п. 4 наступного змісту: "Враховуючи мирову угоду у господарській справі № 921/427/13-г/14 від 20.06.2013 кошти в сумі 353 817,00 грн зараховуються як оплата пайової участі згідно Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.04.2011 № 729. Відповідно до рішення Тернопільської міської ради № 7/12/160 від 21.10.2016 "Про прийняття зовнішніх мереж  водопостачання та господарсько-побутової каналізації, під`їзної дороги до комунальної власності міста", рішення Тернопільської міської ради №6/57/11 від 27.02.2015 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та госпфекальної каналізації житлового будинку за адресою вул.Лучаківського,5Б (І черга) до комунальної власності міста" та  рішення Тернопільської міської ради №7/14/53 від 24.02.2017 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста" сума пайового внеску зменшується на суму вартості мереж переданих в комунальну власність, а саме: до 720 399,00 гривень.

До сплати підлягають кошти в сумі 39 382,00 грн: 1 034 834,00 грн – 353 817,00 грн – 720 399,00 грн = 39 382,00 грн.

З огляду на наведене, позивач у 2015-2017 роках набув беззаперечне право на відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту у порядку, що передбачено у ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Загальна сума, що підлягає відшкодуванню замовнику становить  39 382, 00 грн (із розрахунку: 1 034 834,00 грн – 353 817,00 грн – 720 399,00 грн = 39 382,00 грн). Дана сума відповідачем не заперечується.

На даний час об`єкт будівництва введено в експлуатацію.

01.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019, на підставі якого ст.40 та ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX від 20.09.2019 визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

При визначенні норм права, які підлягають застосуванню, судом враховується норми статті 58 Конституції України, відповідно до якої слід застосовувати норми закону, що діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, до правовідносин сторін, які мали місце до 01.01.2020 належить застосовувати Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній до 01.01.2020, а після 01.01.2020 - в редакції Закону України №132-IX від 20.09.2019.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

Згідно з частиною другою статті 14 цього Кодексу цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Суд констатує, що внаслідок укладення між сторонами 04.04.2011 договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста у кожної із сторін виникли взаємні права та обов`язки, що ним обумовлені. Оскільки договір про пайову участь не містить положень щодо строку його дії, то слід вважати, що такий діє до повного його виконання сторонами, його умови сторонами не заперечуються, його дійсність також не оспорюється.

Отже, основний договір від 04.04.2011 з додатками є чинним, не визнаним недійсним в судовому порядку, а тому в силу приписів п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", підлягає виконанню учасниками правочину.

Як вбачається з договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста в редакції додаткового договору №259/1 від 06.05.2020, котрий укладено, виходячи з обставин передачі позивачем у комунальну власність інженерних мереж, доповнено Договір "Розрахунок величини пайового внеску" п. 4 наступного змісту: "Враховуючи мирову угоду у господарській справі № 921/427/13-г/14 від 20.06.2013 кошти в сумі 353 817,00 грн зараховуються як оплата пайової участі згідно Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.04.2011 № 729.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради № 7/12/160 від 21.10.2016 "Про прийняття зовнішніх мереж  водопостачання та господарсько-побутової каналізації, під`їзної дороги до комунальної власності міста", рішення Тернопільської міської ради №6/57/11 від 27.02.2015 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та госпфекальної каналізації житлового будинку за адресою вул.Лучаківського,5Б (І черга) до комунальної власності міста" та  рішення Тернопільської міської ради №7/14/53 від 24.02.2017 "Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ "Тернопільбуд" до комунальної власності міста" сума пайового внеску зменшується на суму вартості мереж переданих в комунальну власність, а саме до 720 399,00 гривень.

До сплати підлягають кошти в сумі: 1 034 834,00 грн – 353 817,00 грн – 720 399,00 грн = 39 382,00 грн.

Таким чином, внаслідок внесення змін до договору від 04.04.2011 сторонами за взаємною згодою у додатковій угоді № 259/1 від 06.05.2020 погоджено та підтверджено, що вартість споруджених позивачем інженерних мереж, об`єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту по об`єкту – Будівництво християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі, визначеного договором від 04.04.2011, на  39 382,00 грн. Даний додатковий договір є дійсним , а тому підлягає виконанню сторонами.

Між тим, як вже зазначалося вище, у 2015-2017 роках позивач набув право на відшкодування різниці між вартістю споруджених ним інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що склала 39 382,00 грн.

ТОВ "Тернопільбуд" неодноразово зверталося до відповідача із листами з проханням повернути дані кошти, або зарахувати їх як оплату пайової участі на інший об`єкт (копії листів № 01/454 від 15.11.2017, №01/528 від 14.12.2017, №01/20 від 22.01.2018, №01/105 від 14.03.2018, №01/372 від 22.04.2020, №01/393 від 27.04.2020 та  №01/495 від 04.06.2020 долучені позивачем до матеріалів даної справи), однак Виконавчий комітет Тернопільської міської ради у відповідях на вищезазначені листи, зокрема, згідно листів №3863/01-ю від 01.12.2017, №89/01 - ю від 11.01.2018, №487/01-ю від 16.02.2018, № 1129/01 -ю від 16.04.2018, №6436/08-ю від 02.06.2020, №6437/08-ю від 02.06.2020,№7068/08-ю від 05.06.2020.

Тоді як, дані вимоги позивача були залишені без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому контексті Суд враховує подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

З`ясувавши, що позивачем передано, а відповідачем прийнято інженерні мережі до комунальної власності, наслідком чого є зменшення розміру пайової участі (відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014 у справі №924/51/14, постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15)), і дана сума сторонами узгоджена шляхом викладення та підписання 06.05.2020 додаткового договору №259/1 до договору від 04.04.2011 № 729, котрий є чинним, суд доходить висновку, що у відповідача в силу наведених норм закону та умов договору від 04.04.2011, виник обов`язок відшкодування ТОВ "Тернопільбуд" різниці вартості між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму 39 382,00 грн, який органом місцевого самоврядування не виконано, що є порушенням майнових прав позивача на заявлену суму.

За встановлених обставин, суд вважає обраний позивачем спосіб відновлення порушених майнових прав шляхом примусового стягнення з відповідача 39 382,00 грн належним та ефективним.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Оскільки будь яке господарське зобов`язання спрямоване на досягнення його сторонами певного результату шляхом реалізації суб`єктами зобов`язань своїх прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тому бажаний сторонами результат зобов`язання досягається лише в разі його належного виконання, що й передбачено ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідачем рішення щодо відшкодування різниці між здійсненими позивачем витратами та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (зменшення суми пайового внеску) на суму 39 382,00 грн не прийнято, а також не погоджено зарахувати таку різницю в рахунок оплати пайового внеску позивача по іншому об`єкту будівництва, що свідчить про наявність переплати розміру пайового внеску по договору від 04.04.2011 у Товариства, та наявність заборгованості у відповідача.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням встановлених обставин справи суд визнає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму  39 382,00 грн правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заявленої суми.

Одночасно, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, згідно усного клопотання повноважного представника Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, заявленого в судовому засіданні 30.11.2020, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 30.11.2020, суд відзначає наступне.

Загальні положення про позовну давність та порядок   її обчислення визначені у   главі 19 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Відповідно до статті   256, частини 3 статті   267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1   статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний   законом   інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний   законом   інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами   статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Як уже зазначалось вище, внаслідок укладення між сторонами 04.04.2011 договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста у кожної із сторін виникли взаємні права та обов`язки, що ним обумовлені.

Предметом договору є перерахування ТОВ "Тернопільбуд" на розвиток та створення інфраструктури міста кошти в сумі  353 817,00 грн, що становить 2% від загальної кошторисної вартості будівництва християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі. Зокрема, відповідно до п.2.3 даного договору ТОВ "Тернопільбуд" зобов`язане перерахувати кошти пайової участі до здачі об`єкта в експлуатацію.

У письмовому відзиві на позов (вх. № 4646 від 17.07.2020) відповідач зазначає, що ТОВ "Тернопільбуд" християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі здало в експлуатацію 26.08.2016.

Також, суд зазначає, 01.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019, відповідно до якого скасовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язок замовника щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори   про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Отже, основний договір від 04.04.2011 є чинним, не визнаним недійсним в судовому порядку, а тому в силу приписів п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", підлягає виконанню учасниками правочину.

Разом з тим, відповідно до умов Додаткового договору від 06.05.2020 № 259/1 до договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста від 04.04.2011, виходячи з обставин передачі позивачем у комунальну власність інженерних мереж, доповнено розрахунок величини пайового внеску та встановлено, що розмір коштів пайової участі від будівництва християнсько-навчального виховного центру з багатоквартирним житловим будинком та офісами по вул. Лучаківського в м. Тернополі становить 1 034 834,00 грн.

При цьому, із урахуванням рішень Тернопільської міської ради  № 6/57/11 від 27.02.2015, №7/12/160 від 24.10.2016 та № 7/14/53 від 24.02.2017 про прийняття у комунальну власність міста Тернополя  інженерних мереж, у Додатковому договорі від 06.05.2020 № 259/1 сторони погодили факт відсутності заборгованості ТОВ "Тернопільбуд" по сплаті коштів пайової участі згідно договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста від 04.04.2011.

Тоді як, у цьому ж таки Додатковому договорі від 06.05.2020 № 259/1 сторони встановили, що загальна сума відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту становить  39 382, 00 грн (із розрахунку: 1 034 834,00 грн – 353 817,00 грн – 720 399,00 грн = 39 382,00 грн).

Отже, враховуючи наявне у позивача право на відшкодування різниці між вартістю споруджених ним інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у порядку, передбаченому ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2020), зважаючи на досягнуту сторонами взаємну згоду щодо загальної суми відшкодування в розмірі 39 382,00 згідно Додаткового договору від 06.05.2020 № 259/1 до договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста від 04.04.2011, чинного на момент прийняття рішення, суд вважає, що строк позовної давності щодо заявлених позивачем вимог не сплинув, а посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним.

В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 12, 20, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (46000, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ  04058344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Тернопільбуд" (46002, м. Тернопіль, проспек С.Бандери, 38, код ЄДРПОУ 01268934) – 39 382 (тридцять дев`ять тисяч  триста вісімдесят дві) грн 00 коп. заборгованості; 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", 46002, м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, буд. 38;

          - Виконавчому комітету Тернопільської міської ради, 46000, м. Тернопіль, вул. Листопадова,5.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

          Повне рішення складено та підписано 03 грудня 2020 року.         

           Суддя                                                                                                Н.В. Охотницька