Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 161/6784/20

провадження № 61-11351св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста»).

09 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на земельну ділянку в с. Гаразджа Луцького району, площею 0,3921 га, з яких 0,12 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 0722885000:02:001:0593, та 0,2721 га - для ведення особистого селянського господарства; садибу в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4701887), земельну ділянку площею 3,1895 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:0798, та незавершену будівництвом нежитлову будівлю виробничого призначення площею 4059,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на все майно її чоловіка ОСОБА_2 накладений арешт та здійснено заходи його реалізації органами виконавчої служби та приватними виконавцями. Крім того, зі слів чоловіка, він має фінансову заборгованість і перед іншими фізичними особами та має на меті продати майно, яке не буде реалізоване чи виявлене органами виконавчої служби, щоб її погасити. Оскільки це майно набуте ними, як подружжям, під час шлюбу, за спільні кошти, спільною працею та зареєстровано на ім`я чоловіка, вона звернулась до суду з позовом про його поділ, зокрема: земельної ділянки у с. Гаразджа, площею 0,3921 га, садиби на АДРЕСА_1 , незавершеного будівництва цеху фруктових консервів та земельної ділянки, площею 3,1895 га на АДРЕСА_2 . Враховуючи значну вартість майна та збитки, які вона може зазнати внаслідок відчуження їхнього спільного майна, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а також, порушить її права та законні інтереси, як власника майна, необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно: земельну ділянку в с. Гаразджа, площею 0,3921 га, з яких: 0,12 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 0722885000:02:001:0593, та 0,2721 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722885000:02:001:0594; садибу на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 4701887); земельну ділянку площею 3,1895 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:0798, та незавершену будівництвом нежитлову будівлю виробничого призначення, площею 4059,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду. Зазначений вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста» подало апеляційну скаргу.

Постановою Волинського апеляційного суду від 23 липня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позов у цій справі подано виключно для ухилення від виконання рішення суду та є нічим іншим як зловживанням процесуальними правами, оскільки позивач та відповідач продовжують проживати однією сім`єю, ведуть спільне господарство та фактично розлучатись не збираються, є нічим непідтвердженим припущенням. Між сторонами виник спір щодо поділу майна, що підтверджується поданою позовною заявою, яка перебуває на розгляді в суді першої інстанції. Рішення суду в справі № 2-2971/09, яким із ОСОБА_2 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0435/08/22-CLZv у розмірі 272 781,25 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом долара США 2 076 247,21 грн та 1 730,00 грн судових витрат, перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С., чого не заперечує і третя особа. У апеляційній скарзі третя особа посилається на те, що частину спірного майна передано в іпотеку, проте не зазначає, яке саме майно знаходиться в іпотеці і не надано суду доказів, що третя особа є правонаступником іпотекодержателя. Що стосується доводів апеляційної скарги про діаметрально протилежні ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2020 року та від 09 червня 2020 року у справі щодо забезпечення позову, то вказані ухвали постановлені судом за різними заявами ОСОБА_1 та за різними способами забезпечення позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2020 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що суд не вказав у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя з огляду на те, що частину спірного майна передано в іпотеку за згодою позивача, а також за кредитним договором, укладення якого, погоджено (надано згоду) позивачем, а отже, ОСОБА_1 усвідомлювала ризики невиконання її чоловіком зобов`язань за кредитним договором, зокрема можливість примусової реалізації спільного майна, у тому числі для виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості. Судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц про те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами щодо кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Майно, яке належить одному з подружжя та на яке накладено арешт, не може бути об`єктом поділу. Майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, в рамках виконавчого провадження виставлено ДП «СЕТАМ» на торги, а отже, оскаржувані рішення порушують імперативну норму, якою передбачено недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення торгів, так як унеможливлюють реалізацію майна поділ якого здійснюється сторонами цієї справи.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про відсутність будь-яких правових підстав для стягнення з неї заборгованості. Судами правильно врахована реальність загрози утруднення виконання рішення суду щодо заявлених нею позовних вимог про поділ подружнього майна, а також адекватність та співмірність заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке не виступало предметом іпотеки за кредитними зобов`язаннями та за відсутності фінансових зобов`язань іншого співвласника перед стягувачем.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.

Нормативно-правове обґрунтування

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, районний суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, це забезпечення є доцільним та співмірним із вимогами позову про поділ майна подружжя, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Проте Верховний Суд не може погодитися з такими висновками, з огляду на таке.

Згідно частини третьої статті 13 ЦКУкраїни не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. (Постанова Верховного Суду у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17). Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

Із матеріалів справи убачається, що судовим рішенням у справі № 2-2971/09 із ОСОБА_2 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0435/08/22-CLZv у розмірі 272 781,25 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом долара США 2 076 247,21 грн та 1 730,00 грн судових витрат.

Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про порушення його права на задоволення своїх кредиторських вимог, виходив із того, що

товариство не зазначило, яке саме майно знаходиться в іпотеці.

Разом з тим, такі висновки суду є необґрунтованими, з огляду на те, що в судовому рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2009 року у справі № 2-2971/09 вказано, яке саме майно передано ОСОБА_2 в іпотеку, а саме: житловий будинок із господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , заставною вартістю житлового будинку із спорудами - 1 190 896,00 грн; земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю заставного майна - 1 352 896,00 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що задоволення вимог кредитора може бути задоволено не лише за рахунок майна переданого в іпотеку.

Так, зокрема, земельна ділянка площею 3,1895 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:0798, та незавершена будівництвом нежитлова будівля виробничого призначення, площею 4059,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом поділу майна подружжя у цій справі, передані на публічні торги, що підтверджується списком лотів ДП «СЕТАМ».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 має невиконанні кредитні зобов`язання за укладеним кредитним договором, сторони спору все ще перебувають у шлюбі, після призначення торгів із продажу майна з метою виконання судового рішення 2009 року ОСОБА_1 ініціюється спір про поділ майна з накладенням на нього арешту, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, Верховний Суд приходить висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки забезпечення позову у цій справі унеможливлює виконання іншого судового рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, частина якого перебуває на реалізації у зв`язку з виконанням судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, не порушує права ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», оскільки установивши, що сторони перебувають узареєстрованому шлюбі й ділять майно, частина якого перебуває на реалізації, апеляційний суд не звернув увагу, що такий поділ майна в обраний подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, тому сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами стосовно кредитора, при відсутності спору між собою, перебуваючи у шлюбі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко