Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 444/3259/18

провадження № 61-2295св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Огородник Іванною Ігорівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Огородник Іванною Ігорівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про захист прав споживачів страхових послуг.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 листопада 2017 року нею укладено договір № 001782 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень) із страховиком ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Предметом зазначеного договору є її майнові інтереси, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням належним її автомобілем: марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан -В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

11 січня 2018 року внаслідок пожежі, що мала місце по вул. Панча у м. Львові, належний їй транспортний засіб був знищений.

Про цю подію вона в той же день повідомила страхову компанію та подала всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Однак відповідач відмовився виплачувати їй страхове відшкодування з тих підстав, що нею у заяві від 24 листопада 2017 року на страхування транспортного засобу було подано завідомо неправдиву інформацію щодо втрати реєстраційних документів на автомобіль та про права третіх осіб на нього.

Таку відмову позивачка вважає необґрунтованою, оскільки це не позбавило відповідача можливості дізнатися, чи є подія, що сталася 11 січня 2018 року, страховим випадком, а тому не було підстав для відмови у виплаті їй страхового відшкодування.

З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь грошову суму в розмірі 1 353 799,67 грн, що включає: страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень) № 001782 від 24 листопада 2017 року в сумі 1 259 670,36 грн; пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 30 106,12 грн; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 39 278,43 грн; 3% річних від простроченої суми в розмірі 24 744,76 грн, а також 50 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 353 799,67 грн, що включає:

- страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту (каско без виключень) від 24 листопада 2017 року № 001782 в сумі 1 259 670,36 грн,

- пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі - 30 106,12 грн,

- інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 39 278,43 грн,

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 24 7440,76 грн.

Стягнуто з ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні дані про наявність прав третіх осіб на спірний автомобіль марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан - В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 на момент укладення договору страхування - 24 листопада 2017 року. Також суд зазначив про те, що страховик володів точними відомостями та документами, що були подані страхувальником, про втрату ним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Не погодившись з таким рішенням суду, ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про захист прав споживачів страхових послуг відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 у порушення пункту 20.2.2. договору страхування від 24 листопада 2017 року повідомила неправдиві відомості страховику про всі відомі їй обставини, що мають істотне значення для оцінки ризику, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огородник І. І. на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

24 березня 2020 року від ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Огородник І. І., в якому відповідач просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 березня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан - В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено договір № 001782 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень). У відповідності до пункту 3 договору страхування, його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням вищевказаним застрахованим транспортним засобом.

Актом про пожежу від 11 січня 2018 року та довідкою, виданою Шевченківським РВ м. Львова ГУ ДСНС у Львівській області вих. № 2дпрз/8, підтверджується, що 11 січня 2018 року внаслідок пожежі, що мала місце у м. Львові по вул. Панча, зазначений транспортний засіб був знищений.

ОСОБА_1 в день настання події повідомила про зазначену подію страхову компанію та у визначені договором строки подала всі необхідні документи.

Листом ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 07 серпня 2018 року вих. № 5019 позивачці повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі. Із вказаного листа вбачається, що як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування страховик посилається на те, що інформація, яка зазначена ОСОБА_1 в заяві на страхування транспортного засобу та додаткового обладнання (додаток № 1 до договору добровільного страхування), є неправдивою. Позивачці було достеменно відомо про втрату реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб та про існування ухвали про накладення арешту. Страховик також посилається на пункти 17.1.6., 20.2.2., 25.1.3. та 25.2.2. договору; пункт 2 частини першої статті 21, пункт 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2 частини першої статті 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За приписами статті 989 ЦК України та статті 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов`язаний, зокрема, вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Частиною першою статті 21 Закону України встановлені обов`язки страхувальника: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страхувальника.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що позивачка є власницею автомобіля марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан - В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено договір № 001782 добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень). У відповідності до пункту 3 договору страхування, його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням вищевказаним застрахованим транспортним засобом.

Підпунктом 19.1.5 договору добровільного страхування № 001782, укладеного 24 листопада 2017 року між сторонами, до страхових випадків віднесено пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу внаслідок пожежі.

Судами установлено, що 11 січня 2018 року, в період дії укладеного між сторонами договору добровільного страхування, внаслідок пожежі, що мала місце у м. Львові по вул. Панча, застрахований транспортний засіб - автомобіль марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан - В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був знищений.

У строк, передбачений договором, позивачка повідомила відповідача про настання страхового випадку, отже, у страховика виник обов`язок виплати страхового відшкодування за умови відсутності підстав для відмови у ньому.

Відповідно до підпункту 17.1.6. договору страхування № 001782, зміною ступеня страхового ризику є зміна будь-яких даних та обставин, повідомлених страхувальником при укладенні договору, в тому числі, або не обмежуючись: про зміну в повній комплектності ключів від ЗТЗ (про втрату, викрадення хоча б одного із них або виготовлення дублікату), про втрату або виготовлення додаткових карток активних і пасивних активаторів всіх електронних або електронно-механічних засобів (пристроїв) проти викрадення, ключів від механічних пристроїв проти викрадення та пультів управління охоронної сигналізацією, що застосовуються на ЗТЗ, які повинні бути належним чином сертифіковані, знаходитись у справному стані; про зміну в реєстраційних документах ЗТЗ (в тому числі зняття з обліку або перереєстрацію ЗТЗ в органах Державної автомобільної інспекції , Міністерства внутрішніх справ, про їх втрату, викрадення), про зміну кузова, двигуна або шасі ЗТЗ та/або встановлення додаткового обладнання; про зміну цілей використання ЗТЗ; про зміну права власності на ЗТЗ; про зміну іншої інформації, вказаної в заяві на страхування.

Згідно підпункту 20.2.2. договору страхування № 001782, неповідомлення страхувальником страховику про зміну ступеня страхового ризику є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 25.1.3. договору страхування № 001782, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку.

Крім того, відповідно до підпункту 25.2.2. договору страхування № 001782, страховим випадком за договором не визнаються події, які настали внаслідок або під час конфіскації, реквізиції, націоналізації, арешту в тому числі за розпорядженням органів державної влади.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа відповідача на адресу позивачки від 07 серпня 2018 року у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки остання при заповненні Заяви на страхування (Додатку 1 до Договору добровільного страхування) не зазначила про факти втрати свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу. Крім того, страховою компанією встановлено, що застрахований автомобіль є предметом судового спору і на нього ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 26 липня 2017 року накладено арешт, про що позивачка страховика не повідомила.

Таким чином, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, відповідач як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування посилався на те, що інформація, що зазначена позивачем в заяві на страхування транспортного засобу та додаткового обладнання (додаток № 1 до договору добровільного страхування) є неправдивою. Зазначено, що позивачці було достеменно відомо про втрату документів на застрахований транспортний засіб та про існування ухвали про накладення арешту, а також страховик посилався на пункти 17.1.6., 20.2.2., 25.1.3. та 25.2.2. договору; пункт 2 частини першої статті 21, пункт 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування».

Положення статей 11, 525, 526, 629 ЦК України діють підстави для висновку, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

При цьому статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З наведених положень та приписів статті 979 ЦК України вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Належні та допустимі докази того, що наведені ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що подія, яка сталася 11 січня 2018 року, є страховим випадком, судам не надані.

Разом з тим, як встановлено судом, втрата технічного паспорта (свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ) на автомобіль марки MERCEDES - BENZ, S63 AMG, загальний легковий седан - В, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мала місце ще до моменту укладення договору страхування. Оригінал технічного паспорту (свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ) серії НОМЕР_3 , виданого 15.07.2017 року, було представлено страховику при укладенні договору, знято з нього копію та долучено до матеріалів страхової справи. При цьому у зазначеному свідоцтві в графі «особливі примітки» зазначено - «втрата свідоцтва НОМЕР_4 14.06.2017р».

Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності можливості для об`єктивної первісної оцінки страхового ризику, подальшої зміни ступеня страхового ризику, оскільки ОСОБА_1 у передбачений договором строк повідомила про настання страхового випадку та надала всі документи, що стосувалися страхового випадку, а зазначений вище факт формального порушення положень договору страхувальником жодним чином не перешкодив страховику переконатись, що подія, яка сталася 11 січня 2018 року, є страховим випадком.

При цьому, ураховуючи викладене, неповідомлення страхувальником про втрату технічного паспорту у цьому випадку жодним чином не можливо розцінити як свідомі його дії, оскільки наявність відповідної примітки у технічному паспорті НОМЕР_3 унеможливлювала приховання втрати свідоцтва НОМЕР_4 , так як на момент укладення договору страхування страховик володів точними відомостями та документами, що були подані страхувальником, про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Посилання відповідача на наявність прав третіх осіб на застрахований транспортний засіб також є безпідставними, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів ПрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про наявність судового спору щодо права власності на застрахований автомобіль та накладення арешту на нього також не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час відмови страховика у здійснені страхових виплат такого судового спору не існувало, а арешт на автомобіль був відсутній.

При цьому, докази того, що вказані обставини перешкодили страховику переконатись, що подія, яка сталася 11 січня 2018 року, є страховим випадком, відсутні.

Крім того, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному нормативному акті не визначено меж його дії, але, враховуючи характер правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства й наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як споживач, можливо дійти висновку, що вказаним Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, страхування, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або інших угод, які йому не суперечать.

Крім того, системно проаналізувавши приписи Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємному зв`язку з положеннями ЦК України та Законом України «Про страхування», можливо дійти висновку, що умови договору страхування, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. І захистити цю «слабку сторону» є обов`язком держави.

Таким чином, посилання страхувальника як на підставу відмови у здійсненні страхових виплат на пункти 17.1.6., 20.2.2., 25.1.3. та 25.2.2. договору, пункт 2 частини першої статті 21, пункт 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» є необґрунтованими, а тому підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні.

При таких обставинах суд першої інстанції із урахуванням норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування, інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми.

При цьому, розрахунок суми страхового відшкодування, пені, передбаченої підпунктом 20.5.2 Договору добровільного страхування, а також інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми судом здійснено правильно.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина друга статті 22 Закону України «про захист прав споживачів»).

Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неправомірними діями відповідача позивачці спричинена моральна шкода.

При цьому, ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

При таких обставинах апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

При поданні позовної заяви до суду першої інстанції підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 13 538,00 грн. При таких обставинах судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду у цій справі дорівнює 27 076,00 грн (13538,00 * 200 %).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Огородник І. І., підлягає задоволенню, а позивачка в силу положень статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» була звільнена від сплати судового збору при поданні касаційної скарги, з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 27 076,00 грн.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Огородник Іванною Ігорівною, задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасувати.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» /код ЄДРПОУ - 24175269/ на користь держави судовий збір в сумі 27 076,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун