Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 344/11579/17

провадження № 61-11624св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Івано-Франківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жарського Тараса Володимировича на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі судді Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 417 382,96 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Івано-Франківська міська рада посилалася на те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Між Івано-Франківською міською радою, яка реалізує право власності територіальної громади на земельну ділянку за вказаною адресою, та ОСОБА_1 не було укладено та не підписано договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться під належними відповідачу об`єктами нерухомого майна. Користування земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів та невнесення плати за таке використання має наслідком неотримання цієї плати міською радою, оскільки розмір збитків, нарахований як орендна плата, яка могла би бути отримана Івано-Франківською міською радою при переданні земельної ділянки в оренду. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 березня 2018 року у складі судді Островського Л. Є.позов задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради кошти в сумі 417 382,96 грн та судовий збір у розмірі 6 260,74 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій розміщена нерухомість, власником якої він є, однак договір оренди не уклав, хоча фактично користувався належною позивачу земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Через бездіяльність ОСОБА_1 , який протягом тривалого часу не здійснював дій щодо отримання відповідного документа, який посвідчує його право користування земельною ділянкою, що призвело до безоплатного користування ним земельною ділянкою, територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради було завдано збитків, які полягають в неотриманні орендної плати за землю.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Жарського Т. В. залишив без руху.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Жарського Т. В. на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2018 року.

Апеляційний суд ухвалу мотивував тим, що заявник у визначений судом строк не усунув недоліків апеляційної скарги (не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення).

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жарський Т. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким поновити строк для звернення з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 у передбачений законом строк не усунув недоліків апеляційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 вересня 2020 року справа № 344/11579/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що місцевий суд 14 березня 2018 року ухвалив рішення у відсутності ОСОБА_1

23 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - Жарський Т. В. звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (аркуші справи 61-62), а 13 серпня 2018 року подав до суду заяву про перегляд судового рішення від 14 березня 2018 року за нововиявленими обставинами (аркуші справи 69-76) та брав участь у судових засіданнях під час розгляду поданої ним заяви в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року за нововиявленими обставинами (аркуші справи 141-142).

Івано-Франківський міський суд ухвалою від 02 квітня 2019 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року у справі № 344/11579/17.

14 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - Жарський Т. В. подав апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому зазначив, що про це рішення суду йому стало відомо випадково, однак не надав суду жодних доказів, коли саме і за яких обставин йому стало відомо про існування рішення суду. Крім того, посилаючись на хворобу вітчима ОСОБА_3 , представник відповідача подав виписки з медичної карти хворого за березень, квітень, травень 2017 року.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Жарського Т. В. залишив без руху, оскільки зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин, та надав строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Копію ухвали суду від 18 травня 2020 року, згідно з повідомленням про вручення № 7601865867394, представник ОСОБА_1 - Жарський Т. В. отримав 01 червня 2020 року.

Однак станом на 24 червня 2020 року вказані недоліки заявник не усунув, не подав до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Апеляційний суд не дотримався основних принципів цивільного судочинства.

Так, згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що, за умови неповідомлення учасника справи про розгляд справи, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження (у частині дотримання строку на апеляційне оскарження) за апеляційною скаргою такого учасника справи на рішення місцевого суду слід вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущений з інших поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України).

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду, тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Оскільки місцевий суд не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку, передбаченому процесуальним законом, апеляційний суд правильно вважав, що річний строк на апеляційне оскарження відповідачем не пропущений і у зв`язку з цим дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, зокрема, у частині дотримання строку на апеляційне оскарження, необхідно застосовувати статті 354, 357 ЦПК України.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Апеляційний суд встановив, що 23 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - Жарський Т. В. звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, а 13 серпня 2018 року подав до суду заяву про перегляд судового рішення від 14 березня 2018 року за нововиявленими обставинами та брав участь у судових засіданнях під час розгляду поданої ним заяви в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Івано-Франківський міський суд ухвалою від 02 квітня 2019 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року у справі № 344/11579/17.

14 травня 2020 року представник відповідача Жарський Т. В. подав апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2018 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду зазначив, що про це рішення суду йому стало відомо випадково, однак не надав суду жодних доказів, коли саме і за яких обставин йому стало відомо про існування рішення суду. Крім того, посилаючись на хворобу вітчима ОСОБА_3 , представник відповідача подав виписки з медичної карти хворого за березень, квітень, травень 2017 року.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жарського Т. В. залишив без руху, оскільки зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин, та надав строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Копію ухвали суду від 18 травня 2020 року, згідно з повідомленням про вручення № 7601865867394, представник ОСОБА_1 - Жарський Т. В. отримав 01 червня 2020 року.

Однак станом на 24 червня 2020 року вказані недоліки заявник не усунув, не подав до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 2 квітня 2020 року.

Строк, який встановлює суд у своєму судовому рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», (далі - Закон №731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строку, наданого відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції, чинній з 2 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), зокрема на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX. Враховуючи, що Закон України № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, строк закінчився 06 серпня 2020 року.

Проте апеляційний суд не дав належної оцінки вказаним процесуальним нормам, які регулювали строки вчинення відповідних процесуальних дій, та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження через неподання заявником у строк, визначений судом, заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Не врахував продовження встановленого ним в ухвалі строку законом, що не відповідає принципу верховенства права та порушує право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жарського Тараса Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов