ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/1285/20

м. Полтава

За позовом Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича, АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники 10.11.2020:

від позивача: Починок В.В. (адвокат, ордер на надання правової допомоги серії АЕ № 1031162 від 20.07.2020);

від відповідача: не з`явився.

Представники після перерви 24.11.2020:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Шевченко Володимир Сергійович (далі - позивач/ ФОП Шевченко В.С.) звернувся з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - відповідач/ ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") 658854,38 грн., в тому числі 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар, 46161,74 грн. пені, 11608,28 грн. інфляційних втрат та 8295,46 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару № 0286-СН від 23.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.10.2020.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар, 11608,28 грн. інфляційних втрат та 8295,46 грн. 3% річних, а також просить зменшити стягувану суму пені на 100%.

Позивач у відповіді на відзив заперечує доводи відповідача, зазначені у відзиві, а також зазначає про зменшення ціни позову. Так, згідно доданих до відповіді на відзив розрахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача 658329,00 грн., в тому числі: 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар, 48394,74 грн. пені, 6780,36 грн. інфляційних втрат та 10365,00 грн. 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказану норму, клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог було прийняті судом до розгляду. В зв`язку з цим, розглядається позов про стягнення з відповідача 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар, 48394,74 грн. пені, 6780,36 грн. інфляційних втрат та 10365,00 грн. 3% річних.

Ухвалою від 07.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020.

В судовому засіданні 10.11.2020 суд було оголошено перерву до 24.11.2020.

Після перерви в судове засідання 24.11.2020 сторони не з`явилися.

11.11.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Згідно акту Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020, у зв`язку із відсутністю поштових марок за наслідками неналежного фінансування у 2020 році, Господарський суд Полтавської області тимчасово припинив відправку поштової кореспонденції у паперовому вигляді.

У зв`язку з цим, копія ухвали суду від 10.11.2020 не була направлена по пошті у паперовому вигляді на адреси учасників справи.

Натомість на офіційному веб-порталі судової влади України 17.11.2020 було опубліковано оголошення до уваги учасників справи № 917/1285/20, про оголошення судом перерви в судовому засіданні до 24.11.2020.

Таким чином, учасники справи належним чином повідомлені про оголошення судом перерви в судовому засіданні по справі № 917/1285/20 до 24.11.2020.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Рішення приймається в порядку ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір поставки товару № 0286-СН (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця, визначений Договором товар, а Покупець, зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

В період з 18 грудня 2019 року по 05 березня 2020 року відповідно до умов Договору позивачем на склад відповідача поставлено товар на загальну суму 592 788,90 грн.:

- 98667,00 грн. по видатковій накладній № 2050 від 18.12.2019

- 36215,10 грн. по видатковій накладній № 2051 від 18.12.2019;

- 9864,00 грн. по видатковій накладній № 2083 від 20.12.2019;

- 181011,00 грн. по видатковій накладній № 247 від 28.01.2020;

- 19245,00 грн. по видатковій накладній № 277 від 30.01.2020;

- 128970,00 грн. по видатковій накладній № 447 від 12.02.2020;

- 22479,00 грн. по видатковій накладній № 560 від 21.02.2020;

- 96337,80 грн. по видатковій накладній № 714 від 05.03.2020.

Копії вказаних видаткових накладних, з посиланням на договір № 0286-СН, які підписані обома сторонами без зауважень, наявні в матеріалах справи.

Крім цього, позивачем надано копії рахунків, виставлених відповідачу на оплату товару поставленого по вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4. Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником при приймання продукції.

Пунктом 6.1. Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу 20 календарних днів від дати поставки продукції на підприємство.

Позивач стверджує, що відповідач отриманий по вищевказаних видаткових накладних товар так і не оплатив, чим порушив умови Договору.

Заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар становить 592788,90 грн.

Пунктом 10.6. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати за поставлений товар, він сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту Договору, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за загальний період з 08.01.2020 по 18.09.2020 пеню на суму 48394,74 грн., 3% річних на суму 10365,00 грн. та 6780,36 грн. інфляційних втрат за період з січня по серпень 2020 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар, 48394,74 грн. пені, 6780,36 грн. інфляційних втрат та 10365,00 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві не погоджується із вказаним позивачем розміром заборгованості за поставлений товар. Зокрема, відповідач зазначає, що грошове зобов`язання за видатковою накладною № 2051 від 18.12.2019 відноситься до іншого укладеного сторонами договору поставки № 0378-СН від 28.11.2018, а отже борг за вказаною накладною не підлягає стягненню в межах даної справи.

На підтвердження вказаних заперечень відповідачем надано копію договору поставки товару № 0378-СН від 28.11.2018, а також копії видаткової накладної № 2051 від 18.12.2019 і рахунку на оплату № 7790 від 18.12.2019, у яких є посилання на договір № 0378-СН.

Позивач у відповіді на відзив підтверджує, що між сторонами було укладено два договори поставки - № 0286-СН від 23.09.2019 та № 0378-СН від 28.11.2018. Як зазначає позивач, станом на дату поставки 18.12.2019 діяли обидва вказані договори; разом з поставленим товаром 18.12.2019 позивачем було надано відповідачу серед товаросупровідних документів видаткову накладну та рахунок з номером договору № 0378-СН. Однак, відповідальний менеджер з управління матеріально-технічного постачання відповідача попросив позивача змінити видаткову накладну і рахунок, зазначивши в них інший договір - № 0286-СН, пояснюючи це тим, що тендерний ліміт суми договору № 0378-СН вичерпано. Як зазначає позивач, на вказане прохання працівника відповідача було видано нові накладну та рахунок вже по договору № 0286-СН. Також позивач вказує, що в будь-якому випадку партія товару поставлена по видатковій накладній № 2051 від 18.12.2019 відповідачем не оплачена.

На заперечення відповідача стосовно неправомірності стягнення позивачем боргу по видатковій накладній № 2051 від 18.12.2019 суд зазначає, що згідно доданої до позовної заяви копії вказаної видаткової накладної у ній є посилання саме на договір № 0286-СН. Вказана видаткова накладна підписана обома сторонами без зауважень. Враховуючи пояснення позивача, суд вважає, що по видатковій накладній № 2051 від 18.12.2019 був поставлений товар відповідно до умов договору № 0286-СН.

Крім цього, відповідач у відзиві зазначає, що при нарахуванні пені за видатковими накладними № 2050 від 18.12.2019 та № 2083 від 20.12.2019 позивачем перевищено 6-місячний термін нарахування штрафних санкцій. Також відповідач вважає стягувану суму пені непомірно великою порівняно з основною сумою боргу і просить суд з врахуванням скрутного становища заводу та введення простою на підприємстві зменшити стягувану суму пені на 100%.

На підтвердження простою підприємства відповідачем надано копії наказів № 415/І від 01.11.2019 про організацію роботи в січні 2020 року, № 474/1 від 29.11.2019 про організацію роботи в лютому 2020 року, № 554 від 28.12.2019 про організацію роботи в березні 2020 року, № 118 від 31.03.2020 про організацію роботи в квітні 2020 року, № 126 від 30.04.2020 про організацію роботи в травні 2020 року, № 137 від 28.05.2020 про організацію роботи в червні 2020 року, № 167 від 23.06.2020, № 183 від 23.07.2020 про організацію роботи в серпні 2020 року, № 198 від 27.08.2020 про організацію роботи у вересні 2020 року.

Також відповідач у відзиві навів власний контррозрахунок інфляційних втрат, згідно якого за період з лютого 2020 року по липень 2020 року розмір інфляційних становить 6035,11 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість за поставлений по Договору товар в розмірі 592788,90 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми боргу.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 592788,90 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені на суму 48394,74 грн., 3% річних на суму 10365,00 грн., нарахованих за загальний період з 08.01.2020 по 18.09.2020 та 6780,36 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з січня по серпень 2020 року суд зазначає наступне.

Пунктом 10.6. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати за поставлений товар, він сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та пені суд встановив, що позивачем не вірно визначено строк нарахування пені та річних на зобов`язання по оплаті товару поставленого за видатковими накладними № 2050 від 18.12.2019 та № 2051 від 18.12.2019. Так, передбачений п. 6.1 Договору 20-денний строк оплати вказаних накладних закінчується 08.01.2020 (07.01.2020 - святковий день), тобто нарахування пені та річних на суми боргу по вказаних накладних розпочинається з 09.01.2020, а не з 08.01.2020, як це вказано позивачем.

Крім цього, при нарахуванні пені по видаткових накладних № 2083 від 20.12.2019, № 247 від 28.01.2020, № 277 від 30.01.2020, № 447 від 12.02.2020 та № 560 від 21.02.2020 позивачем не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. В зв`язку з цим, позивачем неправомірно нараховано суму пені за 10.07.2020, 18.09.2020, 20.08.2020, 04.09.2020 та 13.09.2020 відповідно.

З врахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок суми пені та річних і встановлено, що стягненню підлягає пеня в сумі 48238,94 грн. та 3% річних в сумі 10357,20 грн. В іншій частині стягнення пені та річних позов є необгрунтованим.

Крім цього, судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено його правильність.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6780,36 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 100%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми пені відповідач посилається на те, що діяльність ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" полягає у виробництві комплектуючих виробів до залізничних вагонів і має складний цикл виробництва кінцевої продукції. Починаючи з кінця 2019 року та по сьогоднішній день ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" знаходиться в скрутному фінансовому становищі в зв`язку зі зменшенням об`ємів виробництва та відсутністю реалізації власної продукції. З січня 2020 року по березень 2020 року на підприємстві був встановлений 32-годинний робочий день. А починаючи з квітня 2020 року по теперішній час підприємство перебуває в простої у відповідності до положень ст. 34 КЗпП України, з виконанням обов`язкових та невідкладних робіт по збереженню майнового комплексу, виробничого обладнання. На підтвердження вказаного відповідачем надано копії наказів № 415/І від 01.11.2019 про організацію роботи в січні 2020 року, № 474/1 від 29.11.2019 про організацію роботи в лютому 2020 року, № 554 від 28.12.2019 про організацію роботи в березні 2020 року, № 118 від 31.03.2020 про організацію роботи в квітні 2020 року, № 126 від 30.04.2020 про організацію роботи в травні 2020 року, № 137 від 28.05.2020 про організацію роботи в червні 2020 року, № 167 від 23.06.2020, № 183 від 23.07.2020 про організацію роботи в серпні 2020 року, № 198 від 27.08.2020 про організацію роботи у вересні 2020 року.

Враховуючи зменшення обсягів виробництва відповідача та вимушений простій на підприємстві з квітня 2020 року, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені). Проте, з врахуванням інтересів обох сторін, суд вважає за можливе зменшити стягувану суму пені на 50%.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 24119,47 грн. (48238,94 грн. - 50%). В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотання про зменшення розміру пені суд керувався практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18.

Крім цього, позивач у позові просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору № 20/07/20 про надання правової допомоги від 20.07.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Віктора Починка";

- копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 20/07/20 від 20.07.2020;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1031162 від 20.07.2020 виданого адвокатом Починок В.В. на представництво інтересів позивача в Господарському суді Полтавської області;

- підписаний позивачем та адвокатом акт надання послуг № 17 від 18.09.2020 на суму 17000,00 грн.;

- виставлений АБ "Віктора Починка" позивачу рахунок на оплату № 17 від 08.09.2020 на суму 17000,00 грн.;

- копія платіжного доручення № 3637 від 08.09.2020 на суму 17000,00 грн.;

- копію банківської виписки за 08.09.2020 про перерахунок позивачем на користь АБ "Віктора Починка" 17000,00 грн. в рахунок оплати юридичних послуг;

- виставлений АБ "Віктора Починка" позивачу рахунок на оплату № 27 від 09.11.2020 на суму 3000,00 грн.;

- копію підписаного позивачем та адвокатом акту надання послуг № 27 від 11.11.2020 на суму 3000,00 грн.;

- копію платіжного доручення № 3880 від 11.11.2020 про перерахування позивачем на користь АБ "Віктора Починка" 3000,00 грн. в рахунок оплати юридичних послуг (представництво інтересів у судовому засіданні 10.11.2020).

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити обсяг наданих адвокатом послуг. На думку відповідача послуги з надання консультації та вивчення матеріалів по справі не є складними та/або такими, що потребують значного проміжку часу. Відповідач вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховую витрачений адвокатом час.

Разом з тим, ні у відзиві, ні після надання позивачем додаткових доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (копії яких були також направлені відповідачу) відповідач не заявляв суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є співмірними із складністю спору, ціною позову та часом, витраченим адвокатом на надання таких послуг.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково в розмірі 19995,03 грн.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; код ЄДРПОУ 05756783) на користь Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 592788 грн. 90 коп. заборгованості за поставлений товар, 24119 грн. 47 коп. пені, 10357 грн. 20 коп. 3% річних, 6780 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 9872 грн. 48 коп. судового збору, 19995 грн. 03 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.11.2020.

Суддя О.С. Семчук