ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 р. № 2а-810/10/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області
провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
позивача
ОСОБА_1
від позивача
від відповідачаОСОБА_2, довіреність № 10/ос від 01.02.2010 року
Куліш Ю.М., довіреність № 3/9/10-006 від 12.01.2010 року, Філіпенко О.В., довіреність № 187/9/10-010 від 03.03.2010 року
ВСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов суб’єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області, в якому позивач просить податкове повідомлення-рішення № 0000091730/0 від 12.02.2010 року щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 в сумі 585787,50 грн. визнати нечинним, мотивуючи позовні вимоги тим, що дане повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки сума податкового зобов’язання нарахована безпідставно, а висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Представники відповідача позовні вимоги не визнали у повному обсязі з підстав, зазначених у наданих запереченнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.04.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає повністю з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області як платник податків.
На підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівниками ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області було здійснено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб’єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №53/17-068/2828516579 від 08.02.2010 року.
В ході проведеної перевірки встановлені порушення позивачем пункту 1.15 ст. 1, п.1.6 ст. 1, пп.4.2.1 п.4.2 ст. 4, абзац. „а” п.17.2 ст. 17, п.19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-ІV, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період що перевірявся на суму 195262,50 грн.
На підставі складеного акту №53/17-068/2828516579 від 08.02.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091730/0 від 12.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за період що перевірявся на загальну суму 585787,50 грн. в тому числі 195262,50 грн. основного платежу та 390525 грн. штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року позивачем здійснена закупка та реалізація лісових грибів та ягід. Згідно даних книги обліку доходів та витрат, зареєстрованої у ДПІ у Ріпкинському районі 28.07.2008 року за №341, позивач у графі 10 «Витрати, пов’язані з одержанням доходу» за перевіряємий період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року вказано загальну суму витрат, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності в розмірі 1301750 грн., в тому числі протягом 2007 року в сумі 486880 грн., 2008 року в сумі 447000 грн., протягом 2009 року в сумі 367870 грн.
Згідно пояснення від 28.10.2010 року за вхідним №509/10, наданого до ДПІ у Ріпкинському районі позивачем, останнім підтверджено понесені витрати на закупівлю лісових грибів та ягід в 2007 році на суму 486880,00 грн., в тому числі 29.06.2007 року за 7142,85кг ягід чорниці по ціні 13,50 грн. за 1 кг виплачено 97110,00 грн., 06.07.2007 року за 18000 кг ягід чорниці по ціні 13,70 грн. за 1 кг виплачено 247770,00 грн., 16.07.2007 року за 9857,14 кг ягід чорниці по ціні 13,60 грн. за 1 кг виплачено 134500,00 грн. Сума в розмірі 7500,00 грн. була витрачена на витрати по доставці продукції за транспортні послуги. За 2008 рік позивачем виплачено 447000,00 грн. в тому числі: 14.07.2008 року за 5000 кг грибів лисичок по ціні 21 грн. за 1 кг 105500,00 грн., 18.07.2008 року за 6461,5 кг ягід чорниці по ціні 16,1 грн. за 1 кг 104000,00 грн., 30.07.2008 року за 3500 кг грибів лисичок по ціні 20 грн. за 1 кг 70000,00 грн., 13.08.2008 року за 5380 кг грибів лисичок по ціні 19,6 грн. за 1 кг 105000,00 грн., з 19.09.2008 року по 25.09.08 року за 4642,85 кг ягід журавлини по ціні 13,50 грн. за 1 кг витрачено 62500,00 грн. За 2009 рік позивачем виплачено 367870,00 грн. за період з 08.07.2009 року по 24.07.2009 року за 14027 кг грибів лисичок по ціні 26,2 грн. за 1 кг.
ДПІ у Ріпкинському районі було направлено запит позивачу від 13.01.2010 року №8/17-206 щодо надання на перевірку фінансово-господарських документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю за перевіряємий період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в тому числі і договори, рахунки, накладні, закупівельні акти на придбання, або реалізацію товарів та послуг кола суб'єктів господарювання, з якими він, як платник, що перевірявся, перебували протягом перевіряємого періоду у господарських відносинах та документи, що підтверджують факти купівлі-продажу, поставки, акти виконаних робіт або інші цивільно-правові угоди, що передбачають перехід права власності на лісову продукцію.
Згідно наданого позивачем до ДПІ у Ріпкинському районі пояснення від 28.01.2010 року вхідний № 509/10, документи на підтвердження фактів купівлі лісової продукції у нього відсутні.
Відповідачем позивачу було вручено повторний запит за №126/10/17-013 від 02.02.2010 року, щодо відновлення документів, які б підтверджували факти закупівлі лісової продукції у приватних підприємців, оплату вартості послуг по їх транспортуванню.
Як вбачається з пояснення позивача від 04.02.2010 року за вхідним №604/10, у нього немає можливості відновити документи, які б свідчили факти закупівлі лісової продукції у приватних підприємців. (а.с.61).
Відповідачем також направлені листи від 02.02.2010 р. №19/7/17-013 до ДПІ, МДП, відділень МДПІ для надання інформації щодо взаєморозрахунків між суб’єктом господарювання-фізичною особою ОСОБА_1 та суб’єктом господарювання-фізичними особами, котрі перебувають на обліку у ДПІ відповідних районів для підтвердження факту реалізації позивачу грибів та ягід. Фактів про підтвердження взаємовідносин з питання закупівлі підприємців, зареєстрованих на території інших районів ДПІ, МДПІ та відділень грибів та ягід ОСОБА_1 не встановлено.
Відповідно пп.8.1.1 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.п.8.1.4, п.8.4, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Відповідно до п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Підпунктом п.п.9.12.3 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті. При цьому порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.
Відповідно до п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно з абзацу «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Відповідно до абзацу «а» п.п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до абзацу «б» п.п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.
Відповідно до п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу
Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.
Згідно до положень п.1.6 ст. 1, п.п.4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 2 та 6 Указу Президента України від 03.07.98 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому податковий агент має отримати та пред'явити (під час його документальної перевірки контролюючими органами) факт того, що договір укладено і дохід виплачено саме підприємцю. Неутримання податку можливе за умови пред'явлення підприємцем документів, які підтверджують, що одержаний дохід є доходом від провадження їх підприємницької діяльності, зокрема, копій свідоцтва про державну реєстрацію та платіжних документів про сплату авансових платежів, свідоцтв про сплату єдиного податку. Також податковий агент повинен зазначити відомості про всі виплачені підприємцям суми у складі податкової звітності та повідомити про такі виплати податковим органам за формою №1-ДФ, форма якої та порядок її заповнення встановлені наказом ДПАУ від 29.09.2003 року №451 „Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку”, зареєстрованим у Мінюсті України 22.10.2003 року № 960/8281, із змінами і доповненнями.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що у випадку виникнення у податкового агента господарських відносин з фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, та за умови ненадання останніми вказаних вище документів, податковий агент повинен виконати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з виплачуваних підприємцям доходів.
Відповідно до п.п.4.2.3. п.4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, в т.ч. коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, є помилковим, покладається на такого платника податків.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Оскільки позивачем не надано документів для ідентифікування громадян, чи суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які реалізували йому гриби та ягоди, і підтверджували б статус таких громадян - як суб'єктів господарювання фізичних осіб, то відповідно позивачем не доведено факту закупівлі грибів та ягід саме у суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб.
Таким чином, в порушення вищевказаних норм, при закупівлі грибів, ягід та оплаті транспортних послуг в розмірі 1301750 грн., позивачем не виконані функції податкового агента, із суми виплачених доходів не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 195262,50 грн.
Відповідно до п.п.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0000091730/0 від 12.02.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за період що перевірявся на загальну суму 585787,50 грн. в тому числі 195262,50 грн. основного платежу та 390525 грн. штрафних санкцій.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах, що передбачені законами України.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги суб’єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000091730/0 від 12.02.2010 року щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 в сумі 585787,50 грн., задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст.160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 23.04.2010р
Суддя підпис Ю.О.Скалозуб