ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.03.10Справа №2а-1630/10/7/0170

Окружний  адміністративний  суд Автономної республіки Крим  у складі головуючого судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу

за позовом   ОСОБА_1          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача – ОСОБА_2, представник по довіреності № 5044 від 01.09.08 р.

від відповідача – Болібкова А.В., представник по довіреності № 3/10 від 01.12.09 р.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сімферополі та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 27.11.2009р. № 0011961702/0, про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2 943,34 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1 177,32 грн., а разом 4 120,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією м. Сімферополя АР Крим з порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки зроблені у ході проведеної перевірки не ґрунтуються на законі. Позивач вважає, що ним не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при включенні суми податкового кредиту у розмірі 2 943,34 грн., а відповідач неправомірно прийняв рішення про донарахування суми податку на додану вартість за серпень 2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що податкове повідомлення - рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято відповідно до положень діючого законодавства України, зазначаючи, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.

В обґрунтування позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.31).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код НОМЕР_1) (а.с.12), та відповідно до Свідоцтва  НОМЕР_3 від 05.05.2001 р. зареєстрований як платник податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру НОМЕР_1 (а.с.13).

Відповідачем в період з 01.08.2009 по 31.08.2009 була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., за результатами якої 21.10.2009 р. був складений акт № 10221/172 (далі - акт перевірки) (а.с.7-8). У зазначеному акті зафіксовано, що розмір податку, зазначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки. Сопоставляючи данні зазначені ОСОБА_1 у додатку 5 (розшифрування податкових зобов’язань у розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, та даними з системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено завищення податкового кредиту відносно податкових зобов’язань, які було заявлено контрагентами, інформація по котрим приведена таблиці, згідно якої є відхилення суми ПДВ у розмірі 2 943,34 грн. платника з постачальником – Луганською виробничою фірмою товариства з обмеженою відповідальність «Контур-Дельта».

У висновку акту відповідач зазначив, що на підставі пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, – 2 943,34 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009 р. № 0011961702/0 про донарахування податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 2 943,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 177,32 грн., а разом 4 120,66 грн. (а.с. 6)

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон України № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість була включена сума податкового кредиту від операцій на митній території України у рядку 10.1 колонки «Б» податкової декларації з податку на додану вартість у серпні 2009 року у розмірі 16 641 грн. (а.с.24-25), до складу якої входить і включена сума податкового кредиту у розмірі 2 943,34 грн.. Матеріали справи свідчать про те, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2 943,34 грн. включена в декларацію на підставі податкової накладної від 11.08.2009 р. № 4667, виданої контрагентом – ТОВ «Контур-Дельта» (а.с.9).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України № 168 податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України № 168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.4. статті 7 Закону України № 168 встановлений порядок формування податкового кредиту.

З положень п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України №168.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова  накладна  складається у  момент виникнення податкових зобов'язань продавця  у двох  примірниках.  Оригінал податкової накладної надається  покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.  

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 не підлягають включенню  до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи положення вказаних норм, приймаючи до уваги положення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168, суд приходить до висновку, що позивач правомірно реалізував своє право на включення сум ПДВ на підставі податкової накладної № 4667 від 11.08.09 р. (а.с. 9), яке виникло у позивача у серпні 2009р., тобто на момент списання коштів з банківського рахунку або отримання податкових накладних у серпні 2009 р.

Право на нарахування податкового кредиту у позивача виникає незалежно від того, що його контрагент – ТОВ «Контур-Дельта» не здійснив сплати до бюджету за  оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду.

Щодо доводів відповідача про те, що у зв’язку з встановленням відсутності сплати контрагентом позивача податку на додану вартість за відсутності податкової накладної, суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача, відповідно до яких представник просить відмовити у задоволенні позову.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених підстав суд вважає, що позивачем здійснено передбачені чинним законодавством заходи щодо відображення у даних податкової звітності розміру своїх податкових зобов'язань на підставі податкової накладної та відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»

Отже, висновок податкового органу про відповідальність платника податку за невиконання його контрагентом вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає положенням діючого податкового законодавства та не підтверджується ні матеріалами перевірки ні матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки № 10221/172 від 21.10.2009 р. про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009 р. № 0011961702/0 про донарахування податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 2 943,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 177,32 грн., а разом 4 120,66 грн. прийняте на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 22.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 27.11.2009 р. № 0011961702/0 , про донарахування податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість всього у розмірі 4 120,66 грн. з яких 2 943,34 грн. основного платежу та 1 177,32 грн. за штрафних (фінансових) санкцій.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (96038, АР Крим, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі  у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи,  яка  бере  участь у справі,  то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня  отримання  нею копії постанови.

Суддя                                                                Маргарітов М.В.