ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.10Справа №2а-3023/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Заступника керівника Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Алієв Р. Р., Заступника керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Рябцевої Л.Н.
про визнання протиправними дій, протиправними та скасування рішень
за участю:
від позивача – директор Семенов В.Є.,
від відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) - представник за довіреністю Козіненко Т.І.,
відповідач (Заступник керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Алієв Р.Р.) – не з’явився,
відповідач (Заступник керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Рябцева Л.Н.) - не з’явився.
Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Заступника керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Алієва Р.Р., Заступника керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Рябцева Л. Н. та просить визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі вих. № 1219/10/15-1 від 14.01.2010р., визнати протиправними дії ДПІ м. Сімферополя та його посадової особи заступника керівника Алієва Р.Р. щодо прийняття, складання, підписання і реєстрації рішення
вих. № 1219/10/15-1 від 14.01.2010р., визнати факт порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. 14.01.2010 року присяги державного службовця, яка прийнята Алієвим Р.Р. у відповідності до норм ст. 17 Закону України «Про державну службу», визнати факт порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. 14.01.2010 вимог статей 19 і 68 Конституції України, визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі вих. № 5579/10/15-1 від 17.02.2010р. та визнати протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі та його посадової особи Рябцевої Л.Н. щодо прийняття, складання, підписання і реєстрації рішення ДПІ вих. № 5579/10/15-1 від 17.02.2010р.
Ухвалою суду від 15.04.10р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання факту порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. 14.01.2010 року присяги державного службовця, яка прийнята Алієвим Р.Р. у відповідності до норм ст. 17 Закону України «Про державну службу» та визнання факту порушення посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі Алієвим Р.Р. 14.01.2010 вимог статей 19 і 68 Конституції України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки рішення прийняті, а дії вчинені з порушенням положень Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про державну службу» та положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивачем надані додаткові письмові пояснення по справі (а.с.29-33).
Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що оскаржувані дії вчинені позивачем правомірно та відповідно до діючого законодавства України, тому підстави для задоволення позову відсутні. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.22-23).
Відповідачі (Заступник керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Алієва Р.Р., Заступник керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Рябцева Л.Н.) у судове засідання не з’явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення на позов до суду не надали, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролюкс» зареєстровано 22.07.03р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа (а.с.9).
12.01.10р. позивачем була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2009рік (а.с.12), отримання якої відповідачем підтверджується відбитком штампу про одержання від 12.01.10р. №282596.
Повідомленням від 14.01.10р. вих. 1219/10/15-1 відповідач, за підписом заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі Алієва Р.Р. надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що відповідач повідомляє позивача про те, що у відповідності п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закони України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, заповнена їм всупереч правилам, вказаним в затвердженому порядку її заповнення, не визнана податковою декларацією.
Також відповідач у повідомленні зазначає, що у наданій декларації по податку на прибуток за рік 2009 (вх. № 282596 від 12.01.2010г.) порушені вимоги п.1.6 Наказу ГНА України від 29.03.2003г. №143 «Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємств і порядку її складання», зареєстрованого Міністерством Юстиції України 08.04.2003г. №271/7592 та рекомендує заповнити декларацію відповідно до вимог вищезгаданих законодавчих актів і надати її в ДПІ м. Сімферополя з урахуванням норм підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статей 17 Закону України №2181-111 від 21.12.2000г. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».
17.02.2010р. відповідач за вих. №5579/10/151 надіслав позивачу лист (а.с.14), відповідно до змісту якого повідомляє, що у зв’язку із змінами у діючому законодавстві, скасований раніш привласнений статус «до відома» декларації з податку на прибуток позивача за 2009 рік №282596 від 12.01.10р., а також повідомив, що направлене на адресу позивача рішення вих. 1219/10/15-1 від 14.01.2010р. вважається відкликаним.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись у повідомленні від 14.01.10р. вих. №1219/10/15-1 на порушення позивачем норм вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Наказу ГНА України від 29.03.2003г. №143 «Про затвердження форми декларації по податку на прибуток підприємств і порядку її складання», не вказав у чому саме полягає таке порушення.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 – ІІІ (Далі Закон №2181).
Відповідно до положень абзаців 1, 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 вказаного Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, виходячи з положень абзацу 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 вбачається, що у разі невизнання податкової звітності як податкової декларації з підстав викладених у цій нормі, податковий орган приймає рішення, яке може бути оскаржене платником податків.
Дослідивши зміст повідомлення відповідача від 14.01.10р. вих. 1219/10/15-1, суд приходить до висновку про те, що даний письмовий документ є рішенням податкового органу, оскільки в ньому відповідачем зазначено на невизнання податкової декларації, а також викладені пропозиції щодо подачі декларації з дотриманням законодавчих актів на порушення яких вказано у цьому повідомленні, тобто вказане повідомлення ДПІ встановлює для позивача додаткові обов’язки, яких до його прийняття не існувало, з чого витікає, що воно є актом індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень.
Згідно з п. 1.11 Закону України №2181, податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п. 16.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п.п. 16.4 зазначеного Закону).
Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом (п.п. 16.15 Закону).
Детальний перелік вимог до податкової звітності, порядку її заповнення зазначені в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року (далі – Рекомендації).
Згідно з п. 4.4. Рекомендацій працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.
Безпосередньо форму податкової декларації з податку на прибуток та Порядок її заповнення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, (далі –Порядок).
Відповідно до пункту 3.1 вказаного Порядку, декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а чотири (Р1-Р4) подаються виключно за рік. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.
Відповідно до абз.4 п.1.4. розділу 1 даного Порядку оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
У судовому засіданні судом було досліджено декларацію з податку на прибуток підприємств, подану 12.01.10р. позивачем до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим в порядку податкової звітності, та встановлено, що позивачем до декларації не було надано жодного додатку.
Цей факт у судовому засіданні також був підтверджений відповідачем.
У рішенні відповідача від 14.01.10р. № 1219/10/15-1 зазначено про порушення позивачем п. 1.6. наказу Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року.
Абзацами 1, 2, 3 пункту 1.6 встановлено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у графі “Додатки до рядків” декларації з податку на прибуток підприємств не проставлено жодної помітки, у зв’язку з відсутністю додатків.
Суд зазначає, що відповідно до форми декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 №271/7592, узгодженої рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківський діяльності від 31.03.2003 №06-10/239, після розділу Додаткові показники наявне речення: «До декларації додаються (потрібне позначити):», після чого у табличній формі повинні бути наведені данні про додатки до рядків.
Таким чином, з урахування вимог п.1.6, п. 3.1 Порядку, суд дійшов висновку про наявність особливих вказівок у самій декларації щодо заповнення розділу про додатки, а саме: за наявності додатків у декларації підкреслюються відповідні графи, у разі відсутності таких додатків, жодних поміток в декларації не робиться.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, тільки у разі, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Враховуючи перелік обов’язкових реквізитів, визначених у Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року, суд дійшов висновку, що відсутність перекреслень у рядках, що не заповнюються, не тягне порушення оформлення відповідної декларації і з цих підстав не можна приймати рішення про невизнання звітності, поданої позивачем, податковою декларацією.
Приймаючи до уваги відсутність додатків до декларації з податку на прибуток підприємств, суд дійшов висновку, що декларацію позивачем заповнено вірно, відповідно до форми, встановленої наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року. Вказана декларація підписана посадовими особами позивача, а саме: керівником та головним бухгалтером підприємства Семеновим В.Є., а також скріплена печаткою ТОВ “Агролюкс”.
У зв’язку з тим, що судом було встановлено відсутність з боку позивача порушень щодо заповнення декларації, її повну відповідність вимогам, передбаченим Наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року та Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року, суд приходить до висновку, про необґрунтованість відмови відповідача у прийнятті декларації від 12.01.2010 року з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, поданої позивачем.
Крім того суд зазначає, що у рішенні відповідача №1219/10/15-1 від 14.01.2010 року вказано на порушення п. 1.6 наказу Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року при заповненні декларації, але не вказано конкретно, який обов’язковий реквізит при заповненні декларації не зазначений декларантом.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача, викладене у повідомленні від 14.01.2010 року № 1219/10/15-1 Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №5579/10/15-1 від 17.02.10р. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З аналізу вказаного документа вбачається, що відповідач повідомляє про те, що у зв’язку із змінами у діючому законодавстві скасований раніш привласнений статус «до відома» декларації з податку на прибуток позивача за 2009 рік №282596 від 12.01.10р., а також, що направлене на адресу позивача рішення вих. 1219/10/15-1 від 14.01.2010р. вважається відкликаним.
Виходячи з положень абзацу 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181, суд приходить до висновку, що законодавцем строго встановлені права платника податку у разі невизнання контролюючим органом податкової декларації, а саме має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже податковий орган не наділений повноваженнями на скасування або відкликання рішення про неприйняття податкової декларації.
Також діючим законодавством не встановлено право податкового органу на прийняття рішення про відкликання рішення податкового органу, яким невизнана податкова декларація.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що надіслане відповідачем позивачу повідомлення від 17.02.10р. вих. №5579/10/151 має інформативний характер, не є рішенням суб’єкту владних повноважень та не створює ніяких негативних наслідків для позивача, тому не може бути визнано протиправним та скасовано судом, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим заступника керівника Алієва Р.Р. щодо складання та підписання рішення вих. № 1219/10/15-1 від 14.01.2010р. та Рябцевої Л.Н. щодо складання та підписання рішення вих. № 5579/10/15-1 від 17.02.2010р., суд зазначає наступне.
Згідно ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990р. № 509- XII "Про державну податкову службу України" державні податкові інспекції в районах, містах, (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, основними завданнями органів державної податкової служби, у тому числі, є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю вирахування, повнотою та своєчасністю сплати в бюджети, державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів).
З положень п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 вбачається що дії з прийняття податкової декларації та рішення про її неприйняття в разі наявності підстав вчинюються (приймаються) контролюючим органом, тобто державною податковою службою, як органом.
Діючим законодавством до повноважень посадових осіб державних податкових органів, як суб’єктів владних повноважень, не віднесено прийняття відповідних рішень за наслідком вирішення питання про відповідність вимогам діючого законодавства податкових декларацій.
Таким чином, підписані посадовими особами, що діють від ім’я органу документи (рішення), що прийняті на виконання повноважень податкового органу, не можуть вважатися такими, що прийняті безпосередньо посадовими особами та від їх імені.
Враховуючи викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим: заступника керівника Алієва Р.Р. щодо складання та підписання рішення вих. № 1219/10/15-1 від 14.01.2010р. та Рябцевої Л.Н. щодо складання та підписання рішення вих. № 5579/10/15-1 від 17.02.2010р. задоволенню не підлягають.
За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №1219/10/15-1 від 14.01.10р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова викладена у повному обсязі 19.04.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, викладене у повідомленні вих. № 1219/10/15-1 від 14.01.2010р.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролюкс» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 76, 2-й поверх) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Маргарітов М.В.