ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 рокуСправа № 2а-1014/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

           головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

           при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

           за участю представника позивача ОСОБА_1,

                             представників відповідача Бугайова А.О., Сургента В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 вересня       2009 року за №0004752303.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що розчинник «Уайт-спірит» не є підакцизним товаром згідно переліку акцизних товарів передбачених у Законі України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» та розчинник не можна віднести до поняття паливно-мастильних матеріалів, а тому рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від           18 вересня 2009 року за №0004752303 прийняте з порушеннями податкового законодавства і підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив задовольнити.

Відповідач у заперечені від 12 квітня 2010 року та представники відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що наведені позивачем доводи щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є необґрунтованими та не можуть служити підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.

Державною податковою адміністрацією у Волинській області 3 вересня 2009 року проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині «Майстер Центр», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, про що було складено акт (довідка) за №201042.

Згідно даного акту (довідки) встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Крім того, також встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та веде книгу обліку доходів та витрат. Згідно товарного чека від 31 серпня 2009 року встановлено реалізацію товару «Уайт-спірит» на суму 5 грн. Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування не поширюється на суб’єктів, що здійснюють торгівлю підакцизними пально-мастильними матеріалами. Таким чином, при здійсненні торгівлі пально-мастильними матеріалами, фізична особа-підприємець    ОСОБА_4 - платник єдиного податку, зобов’язана перейти на загальну систему оподаткування та проводити розрахунки із споживачами, використовуючи РРО. Загальна сума розрахунків, не проведена через РРО з 31 серпня 2009 року по 2 вересня 2009 року становить 2 001,83 грн. (згідно книги обліку доходів та витрат від 15 червня 2007 року за №4585).

За результатами перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією 18 вересня 2009 року сформоване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0004752303яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафні санкції за не проведення готівки через РРО на суму 10 009,15 грн.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного податку, здійснює торгівельну діяльність в магазині «Майсер-Центр».

Порядок застосування спрощеної системи обліку та звітності встановлений Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

Преамбулою Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.

Пункт 7 Указу Президента містить заборону на торгівлю платниками єдиного податку – фізичними особами, всіма пально-мастильними матеріалами (як підакцизними, так і не підакцизними). Дія Указу Президента не поширюється на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996 року встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів паливо, масла та мастила відносяться до групи 27 «Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні». Група «Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти» належить класифікувати за кодом 2710, а «Уайт-спірит» за код 2710112100. Таким чином, товар «Уайт–спірит», що знаходився в реалізації у позивача, є підакцизним товаром.

Крім того, Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» затверджена ставка акцизного збору на товар «Уайт-спірит», код по УКТЗЕД 2710002100 - 12 євро за 1 000 кг.

Представник позивача в судовому засіданні не оспорював факт продажу 31 серпня 2009 року товару «Уайт-спірит».

Оскільки розчинник «Уайт-спірит», який є підакцизним товаром відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», то при здійсненні торгівлі підакцизними товарами фізична особа-підприємець ОСОБА_4 повинна була проводити розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при продажу всіх товарів, що є в реалізації.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Вичерпний перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки можуть не застосовуватись, встановлений у статті 9 вищезазначеного Закону.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, в даному випадку, дія пункту 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на позивача не розповсюджуються.

Крім того, частиною 2 статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається. Тому Указ Президента України від 3 липня      1998 року за №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності – платників єдиного податку, які проводять розрахункові операції, діє саме в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що акт перевірки від     3 вересня 2009 року складений із порушенням, оскільки сума готівкових коштів, яка зазначена в пункті 2.2.13 не відповідає сумі, яка зазначена в пункті 2.2.14. Форма акту перевірки та порядок його написання, в даному випадку, регулюється Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затвердженими Наказом ДПА України від 12 серпня 2008 року №534.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вимоги даної норми відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та останнє відповідає вимогам законодавства.

Також, частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, в свою чергу, належним чином не довів невідповідність рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій вимогам законодавства та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували відсутність факту реалізації товару «Уайт–спірит» та проведення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України,на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 16 квітня   2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                      А.Я. Ксензюк