ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2010 рокуСправа № 2а-421/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 жовтня 2009 року за №0001662301.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 23 вересня 2009 року була проведена планова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. Актом перевірки за№201115 від 23 вересня 2009 року було встановлено, що не забезпечено проведення розрахункової операції через РРО в сумі 10,90 грн.; не забезпечено відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, яка зазначена в денному звіті в сумі 398,50 грн.; не забезпечено зберігання фіскальних чеків – за 12 жовтня 2008 року №400, за 15 жовтня 2008 року №402 і №403, за 18 жовтня 2008 року №405, №406 і №407 та за 24 січня 2009 року №485; а також не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків («Z»-звітів) за наступні дні:17 грудня 2008 року, 20 грудня 2008 року, 28 грудня 2008 року, 1 січня 2009 року, 23 січня 2009 року, 16 квітня 2009 року, 23 квітня 2009 року, 16 травня 2009 року, 19 травня 2009 року, 16 червня 2009 року, 24 червня 2009 року та 15 вересня 2009 року. Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 12 жовтня 2009 року вручено рішення Ківерцівської МДПІ від 12 жовтня 2009 року за №0001662301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 112,50 грн. Вказане рішення вважає незаконним та таким, що прийняте з порушеннями податкового законодавства і підлягає скасуванню оскільки в КОРО були наявні чеки (Z-звіти), роздруковані наступного дня до початку роботи магазину та невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 398,50 грн. виникла у зв’язку з наявність грошових коштів підприємця ОСОБА_2, яка здійснює торгівлі в одному з позивачем магазині та перебуває на єдиному податку. Крім того, податковим органом застосовано штрафну санкцію за кожен не роздрукований чек по 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але чинним законодавством України, зокрема пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено, застосування відповідальності за кожен не роздрукований чи не збережений чек. Просить суд скасувати рішення Ківерцівської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001662301 від 12 жовтня 2009 року.
В судовому засіданні позивач підтримав частково заявлений позов з підстав викладених в позовній заяві та просив суд частково скасувати рішення Ківерцівської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001662301 від 12 жовтня 2009 року, так як позивач визнає штрафну санкцію в розмірі 2 094,50 грн., в решті просить рішення скасувати.
Відповідач пред’явлені позовні вимоги не оспорив, заперечення на позовну заяву не надав, а представник відповідача - суб’єкта владних повноважень, в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення та доводи позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Державною податковою адміністрацією у Волинській області 14 вересня 2009 року проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, про що було складено акт (довідка) за №201115.
Згідно даного акту (довідки) встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статей 3, 7 Закону України «Патентування деяких видів підприємницької діяльності».
За результатами перевірки Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рішенням №0001662301 від 12 жовтня 2009 року застосовано штрафні санкції на суму 8 112,50 грн., в тому числі: 1 938 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, 54,50 грн. за не проведення РО через РРО, 2 040 грн. за не зберігання фіскального звітного чека та 4 080 грн. – по двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання щоденного друку 12-ти фіскальних звітних чеків.
В абзаці 26 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон) визначено поняття місця проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (стаття 22 зазначеного Закону).
За визначенням статті 2 цього ж Закону денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Із змісту наведених норм Закону випливає, що обов’язок із забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, має виконуватися вказаними суб’єктами на місці проведення розрахунків протягом усього робочого часу, коли здійснюються операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків мають відповідати сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, як у X-звіті - денному звіті без обнуління інформації в оперативній пам’яті РРО, де зазначається сума на яку було здійснено продаж товарів з початку робочого дня, так і Z-звіті, який роздруковується у кінці робочого дня з обнулінням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті РРО.
Частиною 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, встановлено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира та інших працівників.
Твердження позивача, що невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, яка зазначена в денному звіті в сумі 398,50 грн. виникла у зв’язку з наявністю грошових коштів підприємця ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно пункту 9 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
В підтвердження позовних вимог позивачем було подано в судове засідання копії денних звітів, які, на його думку, підтверджують належне виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків саме в ті дати, що зазначені в акті перевірки як такі, в які не було виконано такий друк звітних чеків.
Згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» № 199 (далі – Постанова) усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Разом з тим підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 годин.
З наданих позивачем копій денних звітів РРО жодним чином не вбачається належного виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обов’язку, передбаченого пунктом 9 статті 3 Закону, оскільки такі чеки мають розриви в датах та часі до 2-х діб і більше, що фактично виключає «щоденне» виконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків, в тому числі і в розумінні поняття «зміна», використаного в пункті 2 Постанови, згідно якого зміна – це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем порушення вимог Закону у вигляді невиконання щоденного друку 12-ти фіскальних звітних чеків.
Однак, суд не погоджується з сумою штрафних (фінансових) санкцій, застосованих податковим органом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вчинення зазначеного порушення.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосоване в тексті вказаної норми Закону визначення «фіскальний звітний чек» в однині жодним чином не свідчить про необхідність застосування штрафної санкції за кожен такий нероздрукований фіскальний чек, а лише визначає суму штрафу за факт вчинення суб’єктом господарювання порушення вимог даного Закону, в зв’язку з чим сума санкцій не залежить від кількості таких фіскальних звітних чеків.
Відповідно до частини 2 статті 71 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вимоги даної норми відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, щодо застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансової санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен не роздрукований чи не збережений чек. Сума штрафу за зафіксоване в акті порушення повинна складати 340 грн., а не 4 080 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідачем повністю не доведено правомірності застосування штрафних санкцій в сумі 8 112,50 грн., і те, що позивач визнає штрафну санкцію в сумі 2 094,50 грн.,а тому суд приходить до висновку, що розмір штрафних санкцій, який застосовується в сумі 4 372,50 грн. є обґрунтованим, і тому за таких обставин позов підлягає до часткового задоволення, а рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001662301 від 12 жовтня 2009 року частковому скасуванню на суму 3 740 гривень.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Частково скасувати рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001662301 від 12 жовтня 2009 року на суму 3 740 (три тисячі сімсот сорок гривень) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається позивачем протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 13 квітня 2010 року, а відповідачем – з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк