УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1935/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Пількова К. М., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська Судноплавно-Стівідорна Компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України про припинення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2020 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося із касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020, повний текст якої підписаний 14.08.2020 (колегія суддів: Бєляновський В. В., Богатир К. В., Філінюка І. Г. і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 (суддя Ткаченко О. В.)

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В.- головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Касаційна скарга не відповідала вимогам статті 288 ГПК України у зв`язку з чим ухвалою Касаційного господарського суду від 28.10.2020 було залишено касаційну скаргу без руху та надано строк до 28.11.2020 для усунення недоліків, а саме, скаржнику було потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо)

Дана ухвала була направлена скаржнику 28.10.2020 та отримана ним 02.11.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

17.11.2020 до Суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська Судноплавно-Стівідорна Компанія" проти відкриття касаційного провадження, мотивовані передчасністю доводів скаржника щодо відсутності правового висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах та тим, що Верховний Суд вже досліджував питання щодо застосування пункту 2 частини 2 статті 13 та статті 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

На виконання ухвали Касаційного господарського суду від 28.10.2020 про залишення касаційної скарги без руху, скаржником 09.11.2020 були надіслані документи щодо усунення недоліків, які отримані головуючим 12.11.2020, а саме, докази отримання оскаржуваної постанови - копію конверту суду апеляційної інстанції з зазначенням ШКІ № 6511912569698. Відповідно до даних з офіційного сайту Укрпошти за відповідним номером ШКІ поштове відправлення було отримано 22.08.2020.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувана постанова Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020, а отримана скаржником 22.08.2020, тому останній день строку подання касаційної скарги з урахуванням вимог частини 2 статті 288 ГПК України, на зазначену постанову припадав на 11.09.2020.

Проте, скаржником касаційну скаргу на зазначену постанову подано 16.09.2020, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто, скаржником пропущено строк, встановлений статті 288 ГПК України для подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, § 25, Серія А N 11; "Пелевін проти України (Pelevin v Ukraine)" від 20.05.2010, № 24402/02, § 27). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення у справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine) від 28.03.2006, §§ 22 - 23, рішення у справі "Мушта проти України" (Mushta v. Ukraine) від 18.11.2010, §§ 37-38).

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Пелевін проти України (Pelevin v Ukraine)" від 20.05.2010).

Скаржник в своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначав, що повний текст ним був отриманий 26.08.2020. Надавши Суду копію конверту суду апеляційної інстанції відповідно до ШКІ на якому, поштове відправлення було отримано 22.08.2020, скаржник у заяві щодо усунення недоліків звертає увагу Суду на те, що 22.08.2020 це вихідний день - субота, жоден з працівників не залучався до роботи у вихідний день з метою отримання поштових відправлень, інформація про вручення представнику за довіреністю поштового відправлення у пошуковій системі підприємства поштового зв`язку не міститься, а тому датою отримання поштового відправлення № 6511912569698 є дата - 26.08.2020. Доказів в обґрунтування отримання оскаржуваної постанови на зазначену дату Суду не надано.

При цьому, скаржник зазначає, що 20-денний строк на подачу касаційної скарги закінчувався 15.09.2020, а касаційна скарга направлена 16.09.2020, оскільки між скаржником та АТ «Укрпошта» було укладено договір від 15.09.2020 про надання послуг з пересилання відправлень, відповідно до умов якого місце надання послуг було відділення № 26 у місті Одеса, у якому саме 15.09.2020 не працювало електронне обладнання і не було світла, а тому відправлення було прийнято лише на наступний день, однак будь-якіх доказів на підтвердження зазначених обставин, не надано.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши зазначені заявником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була отримана скаржником 22.08.2020, що підтверджується інформацією розміщеної на офіційному порталі Укрпошти за ШКІ № 6511912569698, зазначеному на копії конверту суду апеляційної інстанції, доказів зворотного скаржник Суду не надав.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обрахування процесуальних строків щодо звернення з касаційною скаргою саме з моменту фізичного отримання за супровідним листом з резолюцією, чи в будь - який інший спосіб, встановлений в установі, підприємстві чи організації, оскаржуваного процесуального документа виконавцем (працівником) в межах установи, організації, підприємства тощо. Встановлений внутрішній порядок розподілу/руху документації не може впливати на обчислення процесуальних строків.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк, залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

З викладеного вбачається, що у заявника була можливість скористатися своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції в межах строку відповідно до вимог ГПК України, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі касаційної скарги.

З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяти до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь - яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження.

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1935/19.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 292, 293 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 у справі № 915/1935/19.

3. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами (в тому числі платіжне доручення від 09.09.2020 № 8011 на суму 7 684,00 грн).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя К. Пільков

Суддя Г. Мачульський