Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2010 року Справа № 2а-1193/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Ком'якович Г.М.
при секретарі - Колтуновій А.Ю.
за участю представників:
позивача - Горбенко І.В.
відповідача-1 - Санкаускас Н.В.
відповідача-2 - не з'явився
відповідача-3 - Санкаускас Н.В.
третя особа - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Кіровоградської міської ради
до відповідача-1: Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області
відповідача-2: Начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Проценка Андрія Леонідовича
відповідача-3: Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Наталії Володимирівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1
про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2010 року, суд -
ВСТАНОВИВ:
Кіровоградська міська рада звернулася до адміністративного суду із позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області, начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Проценка Андрія Леонідовича, Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Наталії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н.В. при винесенні постановивід 19.02.2010 року (ВП №17528003) про відкриття виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови від 19.02.2010 року (ВП №17528003) про відкриття виконавчого провадження та визнання бездіяльності начальника підрозділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області Проценка А.Л. протиправною. Позовні вимоги обґрунтовано наступним:
Кіровським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист № 2а-137/10від 17.02.2010 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря міської ради з 06.07.2009 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі10030,63 грн.,який переданий до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області для виконання.
З урахуванням викладеного та на підставі зазначеного виконавчого листа головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н. В. 19.02.2010 року винесено постанову ВП № 17528003 про відкриття провадження, в якій зобов’язано Кіровоградську міську раду поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 06.07.2009 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 10030,63 грн.. При цьому головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області встановлено строк добровільного виконання рішення суду до 27.02.2010 року та зазначено про те, що постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та виплати заробітної плати уу межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
На думку позивача зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, а дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н.В. неправомірними з таких підстав:
Боржником у виконавчому провадженні є Кіровоградська міська рада, яка відповідно до чинного законодавства не має права поновлювати на посаді секретаря Кіровоградської міської ради.
Крім того, рішення суду від 17.02.2010 року не зобов’язує Кіровоградську міську раду поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Кіровоградської міської ради. Із змісту винесеної постанови не вбачається, яким чином Кіровоградська міська рада повинна виконувати постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі виплати за один місяць.
Водночас в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі виплати за один місяць позивачем виконано рішення суду. Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради не виконано.
Бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Проценка А.Л., яку позивач вважає протиправною, виявилась у нездійсненні останнім належного контролю за підлеглим старшим державним виконавцем Санкаускас Н.В. при винесенні нею постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.02.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх обставинами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача -1 та відповідача -3 в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в запереченні.
Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову належить відмовити повністю з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі виконавчих листів судів.
У відповідності до вимог ст.2 Закону України ”Про виконавче провадження ” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Згідно із ст. 3 Закону України ”Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно п.1 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»зобов’язує державних виконавців здійснювати примусове виконання судових рішень, у порядку, передбаченому законом. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до ст. 5 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 11 Закону України ”Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
Згідно ст. 18 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, що 17.02.2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда у адміністративній справі № 2-а-137/10 винесено постанову, якою присуджено поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради з 06.07.2009 року. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Виконавчого комітету Кіровоградської міської та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі суми стягнення за один місяць в сумі 10030,63 грн. присуджено до негайного виконання. 17.02.2010 року Кіровським районним судом видано виконавчий лист (а. с. 55), який відповідно до даних зазначеного листа є стягувачем.
18.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, до якої долучив оригінал виконавчого листа, копії паспорта та ідентифікаційного коду (а. с. 54).
Частиною 1 статті 24 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України „Про виконавче провадження” визначено вимоги, згідно яких у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Як вбачається із змісту виконавчого листа від 17.02.2010 року він відповідає вимогам ч.1 та ч. 2 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме в ньому міститься: назва - виконавчий лист; дата видачі Ї 17 лютого 2010 року; найменування органу, посадової особи, що видали документ - Кіровський районний суду м. Кіровограда, суддя Бершадська О.В., секретар Байрашева. В.О.; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ - 17.02.2010року рішення у справі №2-а-137/10; стягувач ОСОБА_1; боржники - Кіровоградська міська рада п’ятого скликання та міський голова м. Кіровограда Пузаков В. Т.; вказано резолютивну частину постанови суду від 17.02.2010 року; дата набрання чинності рішення - 17.02.2010 року; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання - до 17.02.2013 року. Виконавчий документ підписаний суддею Бершадською О.В., секретарем Байрашевою В.О. та скріплено печаткою.
Таким чином, суд дослідивши зміст виконавчого документа, дійшов висновку про його відповідність вимогам ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”. Виконавчий лист пред’явлено протягом встановленого строку до належного органу ДВС.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
19 лютого 2010 року головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н.В. розглянувши виконавчий лист, керуючись положеннями ст. ст. 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження” винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій визначила боржнику - Кіровоградській міській раді, добровільний строк на виконання рішення в 5 днів з дня отримання вищевказаної постанови тобто до 27.02.2010 року
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н.В. та про законність і обґрунтованість постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2010 року серії ВП № 17528003.
Відповідно, правомірність дій головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Санкаускас Н.В. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2010 року серії ВП № 177528003, виключає протиправність бездіяльності начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області Проценка А.Л. щодо нездійснення останнім належного контролю за підлеглим старшим державним виконавцем при винесенні нею постанови про відкриття виконавчого провадження та спростовує доводи представника позивача.
Щодо позовної вимоги про визнання поважними причин невиконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2010 року по справі № 2а-137/10, то суд вказує, що згідно ч. 5 ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а ст. 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду. Частиною 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов’язковість рішень суду є визначальним принципом судочинства, зміст якого розкрито ст. 11 Закону України „Про судоустрій України”.
Згідно положень вказаної статті судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
Згідно ч. 1 п. 2, 3 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за 1 місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною другою ст. 257 КАСУ передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання, а частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження»цієї статті.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до ст. 18 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, а статтею 6 Закону передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає обов'язковому виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. При цьому закон не наділяє правом будь-який орган звільняти особу, стосовно якої прийнято судове рішення, від його виконання чи визнавати причини невиконання поважними, інакше ніж через процедуру апеляційного, касаційного оскарження рішення суду чи його перегляду за винятковими чи нововиявленими обставинами.
За невиконання рішення уповноважені на те державні органи притягують винних осіб до передбаченої законом відповідальності, при цьому визначають наявність підстав для відповідальності, зокрема визначають поважність причин невиконання рішення суду. Адміністративний суд не уповноважений законом на притягнення до відповідальності за невиконання судового рішення, та відповідно на аналіз обставин щодо поважності причин невиконання рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративне суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливі дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд, проаналізувавши вимоги Закону України «Про виконавче провадження», встановив, що відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства та у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь відповідачів та третьої особи, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 7 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
На підставі викладено та керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 квітня 2010 року.
Суддя Г.М. Ком’якович