Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2010 р. справа № 2а-9824/09/0570
час прийняття постанови: 13год.15хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мозгової Н. А.
при секретарі Пригода О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Добжанської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень №0002662343, №0002672343 від 22.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, про визнання документів, що відображені в акті перевірки від 05.12.2008року доказами, одержаними з порушенням закону та про визнання неправомірними дій щодо їх отримання,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень №0002662343, №0002672343/0 від 22.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій. 15.07.2009р. позивачем надані уточнення до позовної заяви, в яких просить суд скасувати рішення №0002662343, №0002672343 від 22.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій. 25.02.2010р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд визнати документи, що відображені в акті перевірки від 05.12.2008року доказами, одержаними з порушенням закону та про визнання неправомірними дій щодо їх отримання.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на неправомірність перевірки, у зв’язку з порушенням порядку проведення перевірки, складання акту за наслідками проведення перевірки, одержання в результаті цієї перевірки доказів та відсутність підстав для застосування фінансових санкцій за рішеннями №0002662343, №0002672343 від 22.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач по справі надав до суду заперечення на адміністративний позов, вважав, що спірні рішення прийняті у відповідності до діючого законодавства за порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи – підприємця 30.07.1998р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію.
На підставі направлень №№000081,000082 від 04.12.2008р. Горлівською ОДПІ була проведена планова перевірка магазину, який належить ФОП ОСОБА_1, який розташований за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, 81а.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах серед інших функцій покладено виконання щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.
Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону України органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 цього Закону.
Отже, статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
З аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби, у тому числі об’єднані державні податкові інспекції, є уповноваженими державними органами для здійснення функцій контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем.
Позивач в обґрунтування протиправності проведення податковим органом планової перевірки посилається на те, що він не був повідомлений про проведення цієї перевірки, а також відповідачем не враховано, що планова виїзна перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік, чим були порушені приписи статті 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Однак, суд не приймає зазначені ствердження позивача, оскільки відповідачем було проведено планову перевірку на підставі пункту 2 статті 11та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Крім того, з приписів абзацу 4 статті 11-1 Закону вбачається, що повідомлення платника податків про дату та час планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки, а також періодичність їх проведення – не частіше одного разу на календарний рік не поширюється на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого здійснювалась перевірка, оскільки ця норма поширюється на проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Стаття 11-2 цього Закону визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначених норм посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Позивач не скористався своїм правом недопущення представників податкового органу до перевірки, оскільки працівниками податкового органу були надані направлення на проведення планової перевірки особисто приватному підприємцю ОСОБА_1, про свідчить його відповідний підпис та дата на зазначеному направленні, а також було здійснено заповнення особами, які здійснювали перевірку журналу відвідування торгового об’єкту, про що зроблено відмітку в акті перевірки.
З урахуванням приписів зазначених норм, виходячи з принципу законності як принципу здійснення правосуддя в адміністративних справах, що зазначений у статті 7 та частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що посадові особи відповідача при здійсненні перевірки позивача діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Підставою для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач зазначає порушення відповідачем порядку проведення перевірки. В той самий час підставою для прийняття спірного рішення є встановлені у ході перевірки порушення, які позивач не спростовує.
5 грудня 2008 року працівниками Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції була проведена перевірка позивача щодо дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме перевірка господарської одиниці – магазину, розташованого за адресою м. Горлівка, пр-т Перемоги, 81 а.
За наслідками перевірки працівниками податкового органу був складений акт від 5 грудня 2008 року № 2584/05/03/23/2315113538/272, один примірник був вручений продавцю-стажисту, яка після ознайомлення з актом перевірки відмовилась від його підпису, про що був складений акт № 182/23-213 від 5 грудня 2009 року. Також, в акті перевірки зафіксовано той факт, що приватний підприємець ОСОБА_1 після отримання направлень на перевірку та надання необхідних для перевірки документів виїхав з торгового об’єкту, у зв’язку з приватними справами. Тому, матеріали перевірки були направлені податковим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 8 грудня 2008 року та отримані ним 15 грудня 2008 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 799569.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні рішення від 22 грудня 2008 року № 0002672343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000 грн. та № 0002662343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 184 грн. 00 коп., які були направлені позивачу рекомендованим листом та були ним особисто отримані 26 грудня 2008 року, про що свідчить поштове повідомлення № 661470.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видача розрахункового документу встановленої форми , незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті; а також статті 11-1 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту єтилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - реалізація сигарет за ціною вищою максимально встановленої виробником; пункту 4.6. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом ДПА України, № 614 від 1 грудня 2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5798 - відсутність книги обліку розрахункових операцій № 0571002420р/1 від 11 липня 2006 року. на місце проведення розрахунків.
Щодо застосування фінансових санкцій за непроведення продавцем-стажистом через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції на суму 15 грн., не видачу розрахункового документу на суму 15 грн. встановленої форми, суд зазначає наступне:
в розумінні статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Матеріали справи містять пояснення продавця - стажиста ОСОБА_3 про те, що при продажу п’яти пачок сигарет «LM» onе Luminous mark по ціні 3 грн. за пачку на суму 15 грн. розрахункова операція не проведена через касовий апарат у зв’язку з незнанням касового апарату.
По суті виявлених в акті перевірки порушень, судом було допитано в якості свідка старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, ОСОБА_4. Свідок був повідомлений про кримінальну відповідальність, як це передбачає ч.2 п.8 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України. Свідок зазначив, що перевірка підприємця розпочалась до приїзду приватного підприємця ОСОБА_1, але при наявності продавця ОСОБА_3, покупка товару (п’яти пачок сигарет «LM» onе Luminous mark по ціні 3 грн.) була здійснена за власні кошти перевіряючих, розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведені такі порушення, як непроведення продавцем - стажистом через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції на суму 15 грн. та не видача розрахункового документу на суму 15 грн. встановленої форми.
Суд також дійшов висновку, що податковим органом доведено порушення пункту 13 статті 3 наведеного Закону, а саме, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті регистратора розрахункових операцій на суму 221 грн. 80 коп. Зазначене порушення підтверджено описом готівкових коштів, що знаходяться на момент перевірки на місті проведення розрахунків,яка підписана продавцем-стажистом.
Як встановлено матеріалами перевірки в порушення пункту 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом ДПА України, № 614 від 1 грудня 2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5798 на місці проведення розрахунків не зберігалась остання використана книга обліку розрахункових операцій (КОРО) № 0571002420р/1 від 11 липня 2006 року. Факт відсутності КОРО на момент перевірки було підтверджено усними поясненнями позивача особисто, що найшло своє відображення в акті перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно накладені на позивача фінансові санкції у відповідності з пунктом 1 статті 17 та статті 22 Закону України «Про застосування розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 184 грн.
За результатами перевірки було встановлено факт реалізації сигарет за ціною вищої від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником. На момент перевірки на пачках сигарет «LM» one Luminous mark зазначена ціна 2 грн. 90 коп., однак фактично сигарети були реалізовані за ціною 3 грн., що підтверджено поясненнями продавця – стажиста.
За зазначене порушення до позивача податковим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до абзаця 12 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 1000 грн.
Суд не приймає посилання позивача на норми Закону України « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V від 5 квітня 2007 року щодо періодичності проведення планових заходів державного нагляду (контролю) органом державного нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику та переліку питань для здійснення планових заходів, залежно від ступеня ризику, які затверджуються органом державного нагляду (контролю), з огляду на наступне.
З приписів статті 2 цього Закону вбачається, що його дія поширюється на відносини, повязані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Проте, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач довів правомірність дій щодо складання акту перевірки, одержання доказів та прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на доведеність факту правопорушення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. по справі №11625/09/0570 приватному підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені позову до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання дій, пов’язаних зі складанням акту №2584/05/03/23/2315113538/272 від 05.12.2008р., одержанням доказів та винесенням рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002662343, №0002672343 від 22.12.2008р. протиправними. 24.12.2009р. дане судове рішення вступило в законну силу.
Оскільки, позивачем не спростований факт здійснення порушень податкового законодавства, а саме: реалізація сигарет за ціною вищої від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 221 грн. 80 коп., не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції на суму 15 грн. та не видача розрахункового документу на суму 15 грн. встановленої форми та в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. зазначено, що дії, пов’язані зі складанням акту №2584/05/03/23/2315113538/272 від 05.12.2008р., одержанням доказів та винесенням рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002662343, №0002672343 від 22.12.2008р. визнанні правомірними, з огляду на доведеність факту правопорушення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень № 0002662343 від 22.12.2008 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1184 грн., № 0002672343 від 22.12.2008 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1000 грн, про визнання документів, що відображені в акті перевірки від 05.12.2008 року доказами, одержаними з порушенням закону та про визнання неправомірними дій щодо їх отримання відмовити.
У судовому засіданні 16.03.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови в присутності представників сторін.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мозговая Н. А.