ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16275/19

провадження № 2/753/1693/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Долі М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 ОСОБА_1 звернулася в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в якій просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь матеріальні збитки в розмірі 188 792,53 грн., а також судові витрати у розмірі 25 887,93 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшов також автомобіль "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . 22.09.2014 позивач звернулася до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини та в подальшому 27.04.2015 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яким підтверджено прийняття нею у спадщину вказаного автомобіля. У зв"язку з необхідністю державної реєстрації права власності на вказаний автомобіль, позивач звернулася до сервісного центру МВС, однак їй було відмовлено у здійсненні реєстрації у зв"язку з неможливістю перевірки в натурі відповідності конструкцій та технічного стану автомобіля нормативам та стандартам України, оскільки автомобіль фактично не перебував у її користуванні. Позивач звернулася до відповідача ОСОБА_3 з вимогою щодо повернення автомобіля та усунення перешкод у володінні та користуванні автомобілем, на що відповідач відповів відмовою, посилаючись на те, що він за життя ОСОБА_6 у нього на підставі усної домовленості придбав вказаний автомобіль. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2018 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та витребувано з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_5 автомобіль "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2019 рішення Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін. 26.04.2019 на території ПП "Компанія "АВТОДОК" за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5 автомобіль був фактично переданий відповідачем позивачеві у присутності приватного виконавця та адвоката відповідача. Під час огляду автомобіля було виявлено, що він пошкоджений та розкомплектований, тому одразу автомобіль був переданий для діагностування спеціалістам ПП "Компанія "АВТОДОК", які встановили, що автомобіль не в робочому стані. 28.05.2019 позивач звернулася до ТОВ "Український незалежний інститут судових експертиз" із заявою щодо проведення автотоварознавчого дослідження з наданням висновку щодо вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля, спричиненого незаконним заволодінням. 05.06.2019 судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_16 складено висновок № 82/05-2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок незаконного заволодіння станом на дату проведення дослідження становить 180 092,53 грн. Окрім вищевказаних матеріальних збитків, позивачем також понесені витрати щодо оплати послуг щодо проведення автотоварознавчого дослідження ТОВ "Український незалежний інститут судових експертиз" у розмірі 7 000 грн. та послуги ФОП ОСОБА_7 щодо перевезення автомобіля з ПП "Компанія "АВТОДОК" до МРЕО з метою перереєстрації.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2019 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

14.04.2020 адвокат відповідача ОСОБА_3 подав до суду відзив із запереченнями за наявлені позовні вимоги, які обгрунтував наступним. Померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 був хрещеним батьком ОСОБА_8 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_3 . У жовтні 2011 ОСОБА_3 підшукував для придбання автомобіль і ОСОБА_9 , повідомила, що її хрещений батько ОСОБА_6 має намір продати свй автомобіль Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідач зустрівся з ОСОБА_6 та домовилися про продаж автомобіля за 11 500 дол. США, оскільки автомобіль перебував у несправному стані. Автомобіль знаходився на СТО по вул. Стеценка в м. Києві, де і був оглянутий відповідачем. У автомобілі була зламана АКПП, він мав певні дефекти внутрішнього оздоблення салону, кузова та лако-фарбового покриття, тріщину вітрового скла, зламані передні підкрилки, сколи, подряпини та тріщини переднього бампера. При огляді були присутні товариш відпвоідача ОСОБА_10 та знайомий майстер по ремонту АКПП ОСОБА_11 . Під час другої зустрічі, на якій були присутні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , відповідач передав покійному ОСОБА_6 6000 дол. США та 43 870 грн., а ОСОБА_15 передав автомобіль, три комплекти ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також угоду купівлі-продажу цього автомобіля, на підставі якої ОСОБА_6 був власником авто, а також документи стосовно страхування. Відповідач у день передачі ОСОБА_6 грошових коштів за допомогою евакуатора доставив автомобіль до себе під будинок за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_3 відремонтував автомобіль за власні кошти та почав ним відкрито і постійно користуватися як власним, при цьому утримував автомобіль, здійснював його технічний огляд та поточний ремонт. Перереєстрація автомобіля на ім"я відповідача під час фактичного його придбання не здійснювалася, оскільки на той час автомобіль перебував у несправному стані, не міг рухатися, що ускладнювало процедуру його огляду експертом. В подальшому ОСОБА_6 питання перереєстрації автомобіля посійно відкладав, а у серпні 2014 року помер. Літом 2015 року у автомобілі вийшли з ладу двигун та АКПП, у зв"язку з чим відповідач помістив його на зберігання на подві"ї житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить матері відповідача. Від позивача як дружини ОСОБА_6 та його спадкоємиці ні до відповідача, ні до його матері жодних претензій щодо автомобіля не надходило, хоча вона знала, що автомобіль знаходиться у ОСОБА_3 . Про те, що за її зверненням 15.04.2015 було порушено кримінальне провадження стосовно незаконного заволодіння автомобілем відповідачу стало відомо лише у листопаді 2016, коли його викликав на допит слідчий. 26.04.2019 на виконання рішення суду відповідач передав позивачу ОСОБА_1 спірний автомобіль, про що приватним виконавцем було складено відповідний акт. Як було встановлено в подальшому рік випуску автомобіля " 2005 ", який зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не відповідає справжньому його року випуску " 2003 ", серійна частина номера двигуна знищена. Вважає твердження позивача, що відповідач незаконно заволодів автомобілем та пошкодив його, неправдивими. Будь-яких доказів незаконного заволодіння автомобілем "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивачем не надано, так само як і не надано доказів його пошкодження внаслідок такого заволодіння. З наданим звітом ТОВ "Український незалежний інститут судових експертиз" відповідач не погоджується, вважає його недопустимим та недостовірним доказом, оскільки в ньому безпідставно зазначено про необхідність здійснення частини робіт, заміни деталей та витратних матеріалів, а вартість матеріального збитку 180 092,53 грн. за "випадковим співпадінням" повністю дорівнєю визначеній вартості непошкодженого досліджуваноо КТЗ - 180 092,53 грн. Судовий експерт ОСОБА_16 , який проводив експертизу, не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку чи за відмову від дачі висновку без поважних причин. Вимогу від позивача про витребування автомобіля відповідачі не отримували, а дізналися про її претензії у зв"язку з її зверненням до Подільського У П ГУ НПУ та до Дарницького районного суду м. Києва. Позивачем не надано доказів про стан спірного автомобіля на момент його передачі ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_3 у жовтні 2011, про стан автомобіля на момент, коли відповідачам стало відомо про вимоги позивача повернути автомобіль та набрання законої сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2018. Вказане унеможливлює здійснення порівняння стану автомобіля та встановлення, чи мало місце погіршення його стану до моменту передачі автомобіля позивачеві і в чому таке погіршення полягає. Позивачем не обгрунтовано, які саме неправомірні дії відповідачів, якщо вони мали місце, та яким чином спричинили ті недоліки автомобіля, вартість усунення яких позивач визначає як розмір матеріального збитку та чи виникли ці недоліки саме з часу коли відповідачі дізналися або могли дізнатися про володіння автомобілем без достатньої правової підстави, а не існували раніше.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.07.2020 закрито підготовче засідання, справу призначено до розляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_17 та адвокат Луєнко Ю.В., як його представник та представник відповідача ОСОБА_5 , заявлені позовні вимоги не визнали, просили суд у їх задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 року помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 13).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить автомобіль "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 (а. с. 15).

27.04.2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтіво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Ястремською Ж.В., відповідно до якого, спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з легкового автомобіля "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 14).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2018 у справі № 753/23226/17 витребувано з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_5 автомобіль "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (а. с. 16 - 18).

Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2019 рішення Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін (а. с. 19 - 27).

10.04.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим А.В. відкрито виконавче провадження № 58854440 з примусового виконання виконавчого листа № 753/23226/17 щодо витребування автомобіля (а. с. 48 - 49).

26.04.2019 постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження № 58854440 у зв"язку з передачею автомобіля на користь ОСОБА_1 , про що було складено відповідний акт (а. с. 50 - 51, 52 - 53).

Також 26.04.2019 експертом-оцінювачем ОСОБА_18 на СТО ТОВ "Компанія "АВТОДОК", де було передано автомобіль, здійснено технічний огляд автомобіля "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , про що складено відповідний протокол (а. с. 54 - 55).

Відповідно до Висновку № 82/05-2019 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транпортного засобу, складеного 05.06.2019 судовим експертом ОСОБА_16, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок незаконного заволодіння станом на дату проведення дослідження становить 180 092,53 грн. (а. с. 61 - 68).

Також з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Подільського УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування за № 12015100070002487 від 15.04.2015 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом (а. с. 38 - 42).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 пояснили, що у 2011 році вони були присутніми, коли відповідач ОСОБА_17 домовлявся з ОСОБА_6 про придбання автомобіля. Зокрема свідок ОСОБА_11 підтверджив, що він оглядав вказаний автомобіль на СТО, потім у зв"язку з тим, що автомобіль був не на ходу, в нього не працювала АКПП, машину на евакуаторі відповідач привіз до нього для ремонту. Машина ремонтувалася постійно. Свідок ОСОБА_14 також підтвердив те, що на момет передачі автомобіля ОСОБА_17 , він перебував у несправному стані, на передньому правому крилі були наявні подряпини, тріснуте лобове скло. Машину забирали на евакуаторі. Зустріч з ОСОБА_6 , який був власником авто, відбувалася на СТО, де і знаходився автомобіль.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що померлий ОСОБА_6 був її хрещеним батьком, у 2011 році він вирішив продати свій старий автомобіль та купити собі інший, про що вона повідомила тоді ОСОБА_17 , який саме думав купити собі машину. Ії відомо, що відповідач передавав померлому ОСОБА_6 гроші за вказаний автомобіль, і оскільки машина була не находу, вони її не переоформляли в ДАІ. Її чоловік відремонтував автомобіль за власні кошти.

Покази ОСОБА_1 , допитаної в судовому засіданні в якості свідка, та яка підтвердила обставини викладені у позовній заяві та наполягала на тому, що автомобіль на момент передачі відповідачу був у справному стані, суд не приймає до уваги, оскільки вказане твердження спростовується показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_14 , а також послідовними поясненнями відповідача ОСОБА_3 , які він надавав суду під час розгляду цивільних справ, а також під час допиту його в якості свідка слідчим СВ Подільського УП ГУ ПН у м. Києві (а. с. 38).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не можу грунтуватися на припущеннях.

Позивач, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою та заявляючи вимоги про відшкодування збитків, посилалася на ст. ст. 1212, 1213 та 1214 ЦК України, а також на загальну ст. 22 ЦК України, якою передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог та заперечень на позов, суд дійшов висновку про те, що до вказаних відносин слід застосовувати ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивачем не доведено належними доказами, що її, як власнику автомобіля "Тойота Авенсіс", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , неправомірними діями відповідачів заподіяна шкода, а також не доведено розмір вказаної шкоди, оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що на момент отримання у 2011 році відповідачем ОСОБА_3 вказаного автомобіля, він перебував у несправному стані. Позивачем також не доведено, що стан автомобіля на момент його передачі позивачеві у 2019 році погіршився у порівнянні з 2011 роком. Враховуючи зазначене, суд вважає що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 26.11.2020 о 08 год. 30 хв.

Відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 подати докази щодо розміру понесених ними судових витрат у строк по 23.11.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 р.