УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2009 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді     Романова О.В.
суддів:     Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.

з участю: секретаря      Білоус Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 січня 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  громадянин       України,        не       судимий,  засуджений за  ст. 125 ч.2 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі  ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до  ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_1 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи,  з'являтися в зазначені органи для реєстрації.

Запобіжний захід,  до набрання вироком законної сили,  залишено попередній - підписка про невиїзд.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно змісту вироку суду,  12.08.2008 року близько 20 год. ЗО хв. у с. Мала Деревичка Любарського району Житомирської області ОСОБА_1 на грутні особистих неприязнених відносин умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 в її господарстві декілька ударів в голову,  спричинивши ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забою м'яких тканин голови,  саден обличчя,  струсу головного мозку та синців грудної клітини. Внаслідок отриманих ударів потерпіла ОСОБА_2 впала на землю.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Любарського районного суду від 10 січня 2009 року,  а справу повернути на новий судовий розгляд.

В обгрунтування апеляції засуджений посилається на ті обставини,  що тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 він не наносив,  після виниклої сварки 12.08.2008 року з останньою щодо складення на подвір'ї дров,  ОСОБА_2 почала ображати ОСОБА_1 і кричати,  після чого він пішов до себе додому.

На думку апелянта,  прямих свідків щодо виниклого конфлікту 12.08.2008 року у с. Мала Деревичка Любарського району не було,  висновки експерта викликають сумніви,  а будь-які речові докази,  які були знаряддям вчиненого злочину,  чи зберігали сліди злочину,  відсутні.

Засуджений ОСОБА_1 також просить врахувати,  що він за місцем проживання характеризується позитивно,  має постійне місце роботи,  здійснює догляд за онкохворою матір'ю,  яка потребує великих коштів на лікування. Крім того,  батько засудженого є інвалідом 3 і групи та не працює. Призначене покарання засуджений вважає явно несправедливим,  таким,  що не відповідає його особі.

Заслухавши доповідача по справі,  обговоривши доводи апеляції засудженого ОСОБА_1,  вивчивши письмові матеріали кримінальної справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляція засудженого ОСОБА_1 на вирок суду першої інстанції задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину,  за який його засуджено,  відповідають фактичним обставинам справи,  підтверджуються дослідженими та наведеними у вироці суду доказами: показами потерпілої ОСОБА_2,  свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  висновком судово-медичної експертизи №213 від 22.12.2008 року,  згідно яких 12.08.2008 року близько 20 год.ЗО хвилин у с. Мала Деревичка Любарського району ОСОБА_1 умисно спричинив на грунті неприязнених відносин потерплій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забою м'яких тканин голови,  саден обличчя,  струсу головного мозку та синців на грудній клітині.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2  ст. 125 КК України судом першої інстанції кваліфіковані правильно.Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог  ст. 65 КК України,  з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину,  даних про особу засудженого та обставин,  передбачених змістом статей 66, 67 КК України.

Посилання засудженого на те, що судово-медична експертиза та зібрані докази є сумнівними,  а обвинувачення з боку ОСОБА_2 є надуманим необгрунтовані та спростовуються здобутими і дослідженими по справі доказами. Зокрема й дослідженими апеляційним судом матеріалами переврки з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Любарського РВ УМВС України в Житомирській області від 19.08.2008 року відносно ОСОБА_1 за  ст. 296 КК України,  а також медичною картою стаціонарного хворого. Згідно зазначених письмових доказів,  потерпіла ОСОБА_2 була доставлена до Любарської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями у вигляді струсу головного мозку,  саден обличчя,  забою м'яких тканин голови та синців грудної клітини: 13 серпня 2008 року.

У той же день до Любарського РВ УМВС України в Житомирській області надійшло повідомлення щодо вчинення громадянином ОСОБА_1 неправомірних дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_2,  яка згодом була госпіталізована до лікарні з тілесними ушкодженнями.

Апеляційний суд також вважає безпідставними посилання засудженого на те,  що призначене покарання є явно несправедливим.  З матеріалів справи та змісту вироку суду першої інстанції вбачається,  що ОСОБА_1 вчинив умисний злочин невеликої тяжкості щодо особи похилого віку,  заподіявши ОСОБА_2 тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Разом з тим,  враховано,  що ОСОБА_1 має постійне місце роботи,  проживає з батьками-інвалідами,  де характеризується з позитивної сторони,  вперше притягається до кримінальної відповідальності.

А тому,  з урахуванням даних про особу,  обставин,  які пом'якшують та обтяжують покарання,  суд першої інстанції обгрунтовано призначив ОСОБА_1 міру покарання у межах санкції  ст. 125 ч.2 КК України,  застосувавши вимоги  ст. 75 КК України та встановивши засудженому іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік,  з покладенням на засудженого обов'язків,  передбачених змістом  ст. 76 КК України.

Суд також обгрунтовано стягнув з засудженого ОСОБА_1 2500 гривень заподіяної моральної шкоди,  врахувавши характер вчиненого злочину,  наявність фізичних та моральних страждань,  заподіяння образ та приниження потерпілій ОСОБА_2,  яка має похилий вік та змушена лікуватися,  у зв'язку з чим змінився й нормальний ритм її життя.

Визначаючи покарання та розмір стягнення збитків,  суд першої інстанції також врахував сімейний стан ОСОБА_1,  наявність батьків,  які є інвалідами та хворіють,  тобто й ті обставини,  на які є посилання засудженого в апеляції.З урахуванням наведеного,  апеляційний суд не знаходить будь-яких підстав для скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та направлення даної кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366,  КПК України,  апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 січня 2009 року щодо нього - без зміни.

Справа № 11-166 2009 р.     Головуючий у 1 інстанції Трояновська Г.С.

Категорія  ст.  125 ч.2 КК України     Доповідач Михайловський В.І.