УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-141/09     Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Кочетов Л.Г.

Категорія 51     Доповідач: Рафальська І.М. :

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М. . судців Зарицької Г.В.,  Балашкевича С. В.,  при секретарі Сухоребрій Т.А.,  з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними,  стягнення зарплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 4 листопада 2008 року,

встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_23вернулася до суду з вищевказаним позовом,  у якому зазначала,  що з грудня 1984 року по лютий 2008 року працювала на посаді реєстратора обласного адресно - довідкового бюро при УМВС України в Житомирській області. 22.02.2008р. її було звільнено за п.1  ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів. Про майбутнє звільнення вона дізналася лише 18.02.2008 року,  при звільненні їй інша робота не пропонувалася. Профспілковий комітет згоди на їх звільнення не давав,  не було враховано її переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі. При звільненні їй не була виплачена заробітна плата на 4 дні,  остаточний розрахунок з нею був проведений 20.03.2008р.,  а не в день звільнення. Незаконним звільненням їй завдано моральні страждання,  вона втратила нормальні життєві зв'язки,  витрачала додаткові зусилля для організації свого життя. Оскільки залишилася без засобів існування,  то вимушена була позичати гроші,  внаслідок чого погіршилися її стосунки з родичами і знайомими. Просила визнати дії УМВС по її звільненню незаконними,  стягнути з відповідача на її користь недоплачену зарплату,  середній заробіток за час затримки розрахунку та на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 4 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УМВС України в Житомирській області щодо звільнення позивачки з посади реєстратора адресно-довідкового бюро 22.02.2008р.

Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь позивачки 861грн.95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  2000 грн. моральної шкоди,  а всього 2861 грн.95 коп. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з відповідача на користь держави 59 грн. 50 коп. держмита та на розрахунковий рахунок ТУ ДСА в Житомирській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати,  оскільки вважає його незаконним,  та ухвалити нове рішення,  яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права та зазначає,  що позивачкою пропущено строк звернення до суду,  а суд на це уваги не звернув. Позивачка була звільнена 22.02.2008р. /після виплати зарплати/. Розрахуватися з позивачкою своєчасно управління МВС не мало можливості,  оскільки кошти управлінню виділяються на певний місяць,  і тому розрахунки були проведені в березні 2008 року. Крім того,  апелянт вважає,  що жодного доказу на підтвердження вимоги про завдання їй моральної шкоди позивачка не надала.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як видно з матеріалів справи,  позивачка працювала у відповідача на посаді реєстратора обласного адресно-довідкового бюро при УМВС у Житомирській області. 22.02.2008 року вона була звільнена за п.1  ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів /а.с. 4/.

Відповідно до  ст. 43 КЗпП України,  розірвання трудового договору з підстав,  передбачених п.1  ст. 40 КЗпП України,  може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу /профспілкового представника/ первинної профспілкової організації,  членом якої є працівник.

В порушення даних вимог,  питання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_2 профкомом УМВС не вирішувалось,  про що свідчать матеріали справи та,  зокрема,  довідка профкому УМВС від 6.03.2009р. за № 22/1.

Крім того,  при звільненні ОСОБА_2 їй не була запропонована інша робота,  зокрема,  прибиральниці приймальника-розподільника для дітей при УМВС,  про наявність якої стверджує довідка відповідача № 11-1/1324 від 3.03.2009р. За наведених обставин райсуд прийшов до правильного висновку,  визнавши звільнення незаконним.

Проте,  суд не звернув уваги на те,  що позивачкою пропущений встановлений статтею 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду з такою вимогою.

Так,  копію наказу про звільнення та трудову книжку ОСОБА_2 отримала 22 лютого 2008 року/а.с. 16/,  а до суду за захистом своїх прав,  тобто з даним позовом,  звернулася 27 березня 2008р.

Доказів про поважність причин пропуску цього строку позивачка суду не надала.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11 зі змінами,  встановивши,  що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини,  суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав,  крім випадків,  коли позов не доведений.

Оскільки позовна вимога про визнання звільнення незаконним є обґрунтованою,  а строк на звернення до суду пропущений без поважної причини,  то колегія суддів скасовує рішення райсуду в частині визнання неправомірними дій УМВС у Житомирській області щодо звільнення ОСОБА_23 посади реєстратора адресно-довідкового бюро і ухвалює нове - про відмову у задоволенні даної позовної вимоги за пропуском строку звернення до суду.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,  то з матеріалів справи видно,  що з вини відповідача розрахунок з позивачкою був проведений тільки 20 березня 2008 року. Посилання апелянта на тимчасову відсутність коштів при звільненні не може бути підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.

Що стосується моральної шкоди,  то райсуд правильно вважав,  що вона завдана позивачці несвоєчасним розрахунком при звільненні. Разом з тим,  колегія суддів,  враховуючи тривалість моральних страждань / звільнена    22.02.08р.    -   остаточний

розрахунок проведений 20.03.08р./,  та те,  що позивачці відмовлено у задоволенні вимоги про визнання звільнення незаконним,  зменшує розмір цього відшкодування з 2000 грн. до 300 грн.

Керуючись  ст.  ст.  209,  303,  304,  307,  309,  313,  314,  316 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 4 листопада 2008 року скасувати в частині визнання неправомірними дій УМВС у Житомирській області щодо звільнення ОСОБА_23 посади реєстратора адресно-довідкового бюро,  ухваливши в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій УМВС у Житомирській області щодо її звільнення з посади реєстратора адресно-довідкового бюро відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 4 листопада 2008 року в частині стягнення з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. змінити,  зменшивши розмір стягуваної суми з 2000 грн. до 300 /трьохсот/ грн.

В решті рішення райсуду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.