Справа № 22ц - 4046/10 Головуючий в 1 інстанції - Літвінова Л.Ф.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Котушенко С.П.,
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення підвищення до пенсії. В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус дитини війни. Із засобів масової інформації в 2009 році вона довідалася про своє право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії. Посилаючись на те, що відповідач, всупереч вимогам ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не виконує обов'язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність з законом, позивавчка просила визнати його відмову у виплаті їй щомісячної соціальної допомоги протиправною і зобовязати здійснити нарахування та виплату їй щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки у розмірі 3 891,70 грн.
Постановою від 28 січня 2010 року Межівський районний суд Дніпропетровської області визнав відмову відповідача у виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги протиправною, зобов'язав управління Пенсійного фонду України у Межівському районі здійснити нарахування та виплату позивачці недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 28 жовтня 2008 року по 28 жовтня 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови як незаконної та про прийняття нової про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає підстав зля задоволення апеляційної скарги.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-1У (далі Закон № 2195-1У) встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Зокрема, ст.1 цього Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області, де отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.5).
В 2008-2009 роках відповідач виплачував позивачці щомісячну доплату до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність.
За таких обставин суд дійшов до правильного висновку про те, що зазначені нарахування проводилось не в повному обсязі і обгрунтовано зобов'язав відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, за період з 28 жовтня 2008 року по 28 жовтня 2009 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону № 2195-1У.
Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.
Доводи апеляційної скарги щодо невизначення величини мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, спростовуються ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.
Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: