УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
Справа №22ц/731 Головуючий в 1 інстанції Чішман Л.М.
Категорія 18 Доповідач Жигановська О.С.
18 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С
суддів: Косигіної Л.М. , Котік Т.С.
при секретарі судового Порохня М. М.
засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в
м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійсними
договорів дарування
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2
ОСОБА_6 - ОСОБА_7
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2009
року
встановила:
У травні 2008 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом. Зазначила, що у 197 4 році за рішенням суду розірвано шлюб між подружжям ОСОБА_2 та поділено їх майно, зокрема, належна їм на праві власності частина житлового будинку АДРЕСА_1. За судовим рішенням кожному було виділено по 22/100 ід.ч. названого будинку. Проте, в подальшому ОСОБА_2 відмовився від належної йому частини даного майна, а саме: 1/2 сараю; 1/2 туалету; 1/2 забору на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_5, про що склав відповідну розписку. 04.10.1988 року ОСОБА_2 подарував своєму брату ОСОБА_4 лише житлову кімнату площею 12, 5 кв.м. , а не 22/100 ід.ч. будинку. А 21.12.2004 року брат позивача передарував спірне майно своєму сину - ОСОБА_3. Оскільки на час укладення договору дарування у 1988 році позивачу на праві власності належала тільки житлова кімната площею 12, 5 кв.м. , якою він і мав намір розпорядитися, тому оспорюваний договір дарування слід визнати частково недійсним (як і послідуючий) в частині визначення ідеальних часток - 22/100.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати дане рішення, посилаючись на те що воно є незаконним і необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, у відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року за №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути- визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Судом встановлено, що 04.10.1988 року позивач ОСОБА_2 подарував своєму брату ОСОБА_4 22/100 ід.ч. житлового будинку, що розташований в м. Житомирі по АДРЕСА_1 (а.с. 6). Даний договір нотаріально посвідчено.
21.12.2004 року ОСОБА_4 передарував спірну частину домоволодіння своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 5) .
Вирішуючи спір, суд 1 інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання частково недійсними згаданих договорів дарування в частині визначення ідеальної частки відчужуваного майна.
Так, належність дарителю саме 22/100 ід.ч. названого домоволодіння підтверджується рішенням нарсуду Богунського району м. Житомира від 11.04.1974 року, ухвалою даного суду від 31.03.1978 року, зареєстрованих в Житомирському бюро технічної інвентаризації 21.09.1978 року по реєстру №8555 (а.с. 10-11, 33).
Посилання апелянта на те, що позивач згідно розписки (а.с. 9) відмовився від частини належного йому майна (1/2 сараю; 1/2 туалету; 1/2 забору) на користь колишньої дружини ОСОБА_5, а тому на час укладення договору дарування мав на праві власності тільки житлову кімнату площею 12, 5 кв.м. , яку і бажав подарувати брату, є безпідставними. ОСОБА_2 у спосіб, передбачений законом, не передавав своє право власності на частину домоволодіння будь-яким іншим особам, в тому числі і колишній дружині. Вказана розписка не має правового значення, оскільки не є належним правовстановлюючим документом щодо переходу права власності до ОСОБА_5 певного майна. Крім того, між співвласниками даного домоволодіння не укладався договір про зміну розміру часток. Судове рішення з цього приводу також відсутнє.
Можливі вчинені ОСОБА_5 поліпшення, переобладнання забору, туалету, сараю без згоди іншого співвласника, не впливають на зміну розміру частки останнього у домоволодінні.
Зробивши правильний висновок щодо безпідставності заявленого позову, суд 1 інстанції помилково відмовив у задоволенні даного позову за пропуском строку звернення до суду. Тому апеляційний суд виправляє дану помилку шляхом зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2009 року змінити.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, ...ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування від 04.10.1988 року, від 21.12.2004 року за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.