УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
25 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого Снітка C.O.
суддів Заполовського В.И., Олексієнка М. М.
секретаря Ганько Ю.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ „Коровинецька агропромислова компанія", третьої особи ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах" в особі Житомирської регіональної філії про визнання договору оренди землі недійсним, повернення самовільно зайнятої ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чуднівського районного суду від 10 грудня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА :
15.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СТОВ „Коровинецька агропромислова компанія", в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.03.2005 року, укладений між нею як орендодавцем, та СТОВ „Коровинецька агропромислова компанія", як орендарем, і зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 2, 4079 га, розташовану в адміністративних межах Великокоровинецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області, посилаючись на те, що правочин укладено з порушенням норм земельного законодавства, зокрема ст. 55 Закону України „ Про землеустрій", ст. 15 Закону України „ Про оренду землі" та ряду статей Земельного кодексу України, в тій частині, що він підписаний без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, до правочину не приєднані та неоформлені невід'ємні частини: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.
Крім того, позивачка зазначала, що договір не містить істотних умов, а саме: не обумовлені виправлення у строках його дії та розміру орендної плати, що свідчить про його недійсність.
Рішенням Чуднівського районного суду від 10 грудня 2008 року в задоволенні позову ідмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема зазначає, що договір оренди не міг бути укладений, оскільки не були встановлені межі земельної ділянки в натурі ( на місцевості), що унеможливлювало визначення об'єкту оренди і його передачу орендарю, а отже відповідач користується нею неправомірно ( самовільно); при підписанні договору кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки не складались, відповідно сторонами не підписувались, що є порушенням вимог ст. ст. 203, 628 ЦК України, ст. 15 Закону України „ Про оренду", в тексті правочину відповідачем без відповідного засвідчення виконані виправлення, які не дають змогу достовірно визначити істотні умови договору. Недодержання вимог закону при укладенні договору, дають, на думку ОСОБА_1 , підстави визнати його недійсним за правилами ст. 215 ЦК України. Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір оренди землі також може бути визнаний недійсним у разі відсутності у договорі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі", а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17 та 19 вказаного Закону. Як видно із матеріалів справи та встановлено судом, позивачка відповідно до Державного акту ЖТ № 053943, виданого 01.06.2005 року, набула право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 4079 га, розташовану в адміністративних межах Великокоровинецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області.
Договір оренди земельної ділянки було укладено між сторонами 03.03.2005р. і він містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України „ Про оренду землі". Зокрема, визначено місце розташування об'єкту оренди, його розміри, строк дії, орендну плату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, інші необхідні умови. До договору долучено акт про передачу та прийому земельної ділянки. При укладенні договору дотримані вимоги ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону. Виправлення в тексті договору оговорені і скріплені печаткою СТОВ. Реєстрація правочину проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів №2073 від 25.12. 1998р.( з послідуючими змінами та доповненнями). Будь-яких доказів про існування обмежень ( обтяжень) у використанні спірної земельної ділянки або існування земельних сервітутів суду не надано.
Крім того, відповідно до вимог ст. З Закону України „ Про оренду землі" об'єктом оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Таким об'єктом згідно названого Закону може бути лише земельна ділянка, виділена в натурі ( на місцевості). При цьому варто підкреслити, що право власності на зазначену земельну ділянку остаточно засвідчує Державний акт на право приватної власності на землю, який визначає її розміри, місце розташування та межі. Сам Державний акт сторонами не оспорюється, а отже є чинним на час розгляду справи.
За даних обставин суд, посилаючись на ст. ст. 11, 12 Закону України „ Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних паїв" п. 1.12 Інструкції про порядок складання, ви дачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджених Держкомземом України від 14.05.1999 р. № 43, прийшов до правильного висновку про те, що спірний договір не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки виділення земельних часток ( паїв) у натурі ( на місцевості) передує оформленню і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток ( паїв); межі земельної ділянки визначені в державному акті та в складі єдиного масиву на схемі землекористування СТОВ; особи, що вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (у позивачки був Державний акт на право власності на земельну ділянку, а відповідач діяв в рамках зареєстрованого Статуту), волевиявлення учасників правочину в момент його укладення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків ( позивачка отримує орендну плату, СТОВ використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).
А тому доводи ОСОБА_1 про те, що договір не відповідає вимогам ст. ст. 203, 628 ЦК України, а виправленнями змінено його істотні умови, є безпідставними.
Необгрунтованими є і посилання в апеляційній скарзі на те, що договір оренди являється недійсним, так як до нього не долучено кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України „Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. Кадастровий план- це план схема земельної ділянки із зазначенням меж, який виготовляється при оформленні Державного акту на землю. На підставі цього плану присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер 1825855300:02000:0098 присвоєно земельній ділянці, яка позивачкою передана в оренду, про що свідчить запис у плані меж земельної ділянки в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку.
З врахуванням вищенаведеного, немає підстав вважати, що відповідач, в особі СТОВ, використовує земельну ділянку самовільно, а отже порушує права позивачки.
Самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі первісному користувачу чи власнику й одержання документа, що засвідчує право на землю. Проаналізовані докази свідчать, що спірна земельна ділянка виділена в натурі, право власності позивачки засвідчено Державним актом, а у володіння і користування відповідача вона перейшла згідно договору оренди, тобто правомірно.
До того ж, якщо позивачка вважає, що при оформленні Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2, 4079 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на її ім'я, порушено її права неналежним виготовленням технічної документації землевпорядними органами, чи недоведенням до її відома інформації про об'єм необхідної технічної документації при оформленні Державного акту на право власності на земельну ділянку, вона має право оскаржити вказаний Державний акт у встановленому законом порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд повно і вірно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону, що призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Чуднівського районного суду від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього моменту може бути протягом двох місяців оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Справа №22ц-417/09 Головуючий у суді першої інстанції Бондарчук І.Ф.
Категорія : 44 Доповідач : Снітко C.O.