Справа № 22ц-4270/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 57 суддя Галічій В.М.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Худолій Н.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
В с т а н о в и в :
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги «дітям війни» посилаючись на те, що він є «дитиною війни», а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з тим, що відповідач з 2006 по 2008 рік таку допомогу в належному розмірі не виплачував, просив суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати УПФ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги, стягнути з останнього на йог користь заборгованість з виплати щомісячної соціальної допомоги за період з січня 2006 року по грудень 2008 року в розмірі 4471,20 грн. (а.с.2-6).
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано неправомірними дії УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в частині виплати позивачу пенсії в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська зобов’язане здійснити позивачу перерахунок пенсії за період 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року та виплатити на його користь різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами (а.с.22).
В апеляційній скарзі (а.с.23) УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська просить постанову суду частково скасувати, як необґрунтовану і прийняту з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки:
- відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання з 01 січня 2006 року підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої для здійснення розрахунку законом чітко не визначено;
- у зв’язку з внесенням до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яку визначено ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- у зв’язку з визнанням неконституційним положень Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» відносно пенсій «дітям війни» КМУ прийнято постанову № 530 від 28 травня 2008 року, яка Конституційним Судом України неконституційною визнана не була, і саме відповідно до якої УПФ і здійснювало нарахування та виплату пенсії позивачу, а таким чином підвищення пенсії «дітям війни» виплачувалось в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
В апеляційній скарзі (а.с.31-36) ОСОБА_1 просить постанову суду частково скасувати, а саме в частині відмови в задоволенні його позову, як необґрунтовану і прийняту з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки:
- рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України;
- строк його звернення з позовом не пропущеий, оскільки спочатку позивач звернувся з запитом до відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги сторін є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що набрала чинності з 01 січня 2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується "дітям війни" на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6рп-2007 положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо застосування ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" редакцію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Як вбачається з матеріалів справи, в 2007 та 2008 роках надбавка до пенсії "дітям війни" виплачувалась відповідно до положень Законів України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та "Про Державний бюджет на 2008 рік", що не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як "діти війни" не застосовується, а згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій "дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є неправильним виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Тому положення ч.З ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці надбавки до пенсії як "дітині війни" в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та забезпечити виплату позивачці підвищеної пенсії за вказаний період.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення таких виплат позивачці, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування сулом строку звернення до суду за захистом своїх порушених правє
Як вбачається з атеріалів справи, в суді першої інстанції відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Що ж стосується доводів позивача щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в цій частині суд першої інстанції обгрунтованно виходив з того, що зупинення на 2006 рік положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не було визнане неконституційним, а відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи обох апеляційних скарг про необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і ухвалив законну і обґрунтовану постанову про часткове задоволення позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено, підстав для скасування або зміни постанови суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України Межівського району Дніпропетровської області - відхилити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: