Справа № 22ц-4207/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 57 суддя Гібалюк Т.Я.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Худолій Н.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недотриманої допомоги, -
В с т а н о в и в :
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недотриманої допомоги посилаючись на те, що вона є «дитиною війни», а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач з 2006 по 2008 рік таку допомогу виплачував у неналежному розмірі просила суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача виплатити їй щомісячну державну допомогу за період 2006-2009 роки та стягнути на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006-2008 роки в розмірі 3891,90 грн. (а.с.3-5).
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, дії УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська визнано неправомірними, УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська зобов’язане нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (а.с.18).
В апеляційній скарзі (а.с.21-24) УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області просить постанову суду скасувати, як необґрунтовану і прийняту з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки:
- незастосування ст.99 КАС України є помилковим, а тому строк звернення до суду є пропущеним і підстави, на які посилається позивач, є необґрунтованими;
- суд безпідставно вирішив питання щодо виплат у 2008 році, посилаючись на ч.2 ст.11 КАС України щодо необхідності вийти за межі позовних вимог;
- на підставі ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та у зв’язку з зупиненням цим законом дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни підвищення до пенсії у 2007 році виплачувалась тільки тим особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
- у зв’язку з внесенням Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішеннями КС України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року зміни відносно пенсії «дітям війни» визнано неконституційними, але рішення про відновлення дії законодавчих актів в попередній редакції ВРУ не приймалися;
- згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету України, а тому в 2007 році та 2008 році надбавка до пенсії дітям війни виплачувалась відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.1 ст.161 КАС України під час прийняття постанови не вирішив питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Пославшись в мотивувальній частині постанови на положення закону, яким він керувався, суд першої інстанції в порушення вимог п.3 ч.1 ст.163 КАС України не зазначив встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови про часткове задоволення позову.
Зазначивши в постанові, що згідно рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року невиплата соціальної допомоги дітям війни є протиправною, суд першої інстанції не вирішив питання, чи підлягають задоволенню вимоги позивача, в якому обсязі та за який період часу, зокрема чи підлягають задоволенню вимоги позивача за 2006 рік, за 2007 рік, за 2008 рік.
Визнавши, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в іншій частині позову слід відмовити, суд першої інстанції не встановив, в якій саме частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а в якій частині не підлягають та з яких підстав.
Ухваливши не мотивоване та неконкретне судове рішення, яке неможливо виконати, суд першої інстанції фактично не розглянув позовні вимоги позивача.
З огляду на це постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що суд розглянув не всі позовні вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.311 України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.5 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року – скасувати.
Справу направити до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпро-петровської області на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: