Справа № 22ц-1552/2010 Головуючий у першій інстанції Справа № 22ц-1610/2009 Головуючий у першій інстанції
Чугуєвська Т.П. Філатова Л.Б.
Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І. Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
30 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Бойко О.В.
суддів: Лазоренка М.І., Редьки А.Г.
при секретарі: Кравченка В.В.
З участю: позивача ОСОБА_7, прокурора Дремлюги С.О., відповідача ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки – ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_11 про виселення у зв’язку неможливістю проживання однією сім’єю, визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації за місцем проживання -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, просить скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року, яким відмовлено позивачці у задоволенні її позову до ОСОБА_8 та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права, що потягло за собою постановлення неправильного рішення.
Апелянт вказує, що в квітні місяці 2009 року, через вживання відповідачем спиртних напоїв, сварки та насильство в сім’ї, її стосунки та стосунки її дочки з відповідачем погіршились.
У зв’язку з протиправною поведінкою відповідача в червні 2009 року апелянт 2 рази зверталась до Ічнянського РВ УМВС. За наслідками перевірки ОСОБА_11 притягався до адміністративної відповідальності.
Після звернення до суду з зазначеним позовом поведінка відповідача не покращилась і вона продовжувала неодноразова зверталась до органів міліції з відповідним заявами. За наслідками перевірок відповідач також притягався до адміністративної відповідальності.
Проте суд, під час постановлення рішення, наведені обставини не врахував, що вказує на однобічність та необ’єктивність судового розгляду справи.
Крім того, на думку апелянта, при вирішенні справи суд неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема при вирішенні питання про виселення, суд керувався виключно ст.116 ЖК України, тоді як, на час розгляду справи склалися правовідносини, до яких необхідно було застосовувати ст. 168,169 ЖК України.
Вислухавши суддю – доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для виселення відповідача відповідно до ст. ст. 71, 116 ЖК України відсутні.
Наведені висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Як вбачається з матеріалів справи 08.07.2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про виселення відповідача з будинку у зв’язку неможливістю проживання однією сім’єю, визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням. 27.08.2009 року позивачка доповнила свої позовні вимоги і, крім вже заявлених, просила скасувати реєстрацію відповідача за місцем його проживання.
По справі встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 є неповнолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 09.11.2004 року /а.с.10,11/
28 квітня 2007 року у вказаному будинку був зареєстрований відповідач ОСОБА_11, з яким ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах на протязі 8 років.\а.с.15/
Угода про порядок користування будинком між сторонами не укладалась.
09 та 16 червня 2009 року позивачка звернулась з письмовою заявою до Ічнянського РВ УМВС у зв’язку з застосуванням відповідачем насильства в сім’ї.
За наслідками перевірки її заяви 09.06.2009 року Ічнянським РВ УМВС 18.06.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи .
За наслідками перевірки заяви позивачки від 16.06.2009 року постановою судді Ічнянського районного суду від 22.06.2009 року ОСОБА_11. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до постанов Ічнянського районного суду відповідач ОСОБА_11 5.10.2009 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 173-2 ч.1 КУпАП та 27.10.2009 року за 173-2 ч.1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_7 заявила, що з відповідачем фактичні шлюбні відносини припинені.
Згідно ч.4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу, зокрема і співмешканець ОСОБА_7 - відповідач по справі ОСОБА_11. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім’ї власника права користуватись займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім’ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 цього Кодексу, а саме якщо вони систематичну руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Під систематичним порушенням правил співжиття слід розуміти вчинення двох і більше таких правопорушень. При цьому, наведеною нормою закону передбачено, що для виселення необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані заходи запобігання чи громадського впливу.
З наведених матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_11, до звернення позивачки з позовом до суду, до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї притягався один раз - 22.06.2009 року..
Враховуючи, що відповідач лише один раз притягався до адміністративної відповідальності, а заходи громадського впливу не застосовувались, апеляційний суд вважає, що позивачкою не доведено факту систематичного, злісного порушення відповідачем правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання із ним в одному житловому приміщенні, а тому відсутні підстави передбачені ст. 116 ЖК України для виселення відповідача з займаного будинку.
Також апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для виселення відповідача з займаного житлового приміщення на підставі ст. 71,72ЖК України та на підставі ч.2.ст.405 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що відповідач не проживає у вказаному будинку без поважних причин понад встановлені законом строки.
Доводи апеляційної скарги, що при вирішенні справи суд неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, що при вирішенні питання про виселення, суд керувався виключно ст.116 ЖК України, тоді як, на час розгляду справи склалися правовідносини, до яких необхідно було застосовувати ст. 168,169 ЖК України апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 вимог про виселення відповідача у зв’язку припиненням договору найму житлового приміщення не заявляла.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Справа № 22ц-1552/2010 Головуючий у першій інстанції Справа № 22ц-1610/2009 Головуючий у першій інстанції
Чугуєвська Т.П. Філатова Л.Б.
Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І. Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
/ вступна та резолютивна частини/
30 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Бойко О.В.
суддів: Лазоренка М.І., Редьки А.Г.
при секретарі: Кравченка В.В.
З участю: позивача ОСОБА_7, прокурора Дремлюги С.О., відповідача ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки – ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_11 про виселення у зв’язку неможливістю проживання однією сім’єю, визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації за місцем проживання -
В С Т А Н О В И В :
У зв'язку з необхідністю затрати значного часу для складання повної ухвали, апеляційний суд, на підставі ст.ст. 209, 218 ЦПК України, вважає за необхідне відкласти її складання на строк 5 днів, до 5 травня 2010 р., при цьому проголосивши вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: