Справа № 22ц-20689/10 Головуючий в суді першої
Категорія № 26(1) інстанції – Тарасенко О.В.
Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни, представника третьої особи Голоцвана Дмитра Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою в ідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (третя особа – відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») про стягнення недоплати по відшкодуванню шкоди та страховим виплатам, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01.08.2006 року по 01.08.2009 року у сумі 6649 грн. 46 коп. та щомісяця стягувати по 298 грн. 54 коп., починаючи з 01.08.2009 року до виникнення обставин, що тягнуть перерахунок виплат. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що підприємство з 01.07.1992 року неправильно нараховувало та сплачувало суми відшкодування шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року та додатковим рішенням того ж суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_4 недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01.08.2006 року по 01.08.2009 року у сумі 5644 грн. 10 коп. та зобов’язано відповідача щомісяця виплачувати по 266 грн. 37 коп., починаючи з 01.08.2009 року до виникнення обставин, що тягнуть перерахунок виплат.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності; не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, не надав належної правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів за період з липня 1992 року по червень 2001 року. Крім того, судом не взято до уваги, що, оскільки відповідальність за неправильність і несвоєчасність проведення перерахунків відшкодування шкоди несе підприємство, то Відділення Фонду є неналежним відповідачем у даній справі. Також, судом невірно проведено розрахунок починаючи з 01 березня 2009 року, оскільки застосовано коефіцієнт перерахунку страхових виплат 1,083 , в той час як Відділенням Фонду застосовано коефіцієнт 1,063.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у шкідливих умовах праці на шахті РУ ім. Орджонікідзе (пізніше – РУ ім. Леніна) та на шахті «Гвардійська» РУ ім. Рози Люксембург Виробничого об’єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «КЗРК».
Через тривалий час роботи у шкідливих умовах праці ОСОБА_4 отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим проходив огляд у МСЕК, висновком якого від 10 листопада 1995 року йому первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності безстроково.
Спір виник з приводу неправильного застосування ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01 липня 1992 року по 01 січня 1998 року, що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує Відділення фонду з 01.04.2001 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «КЗРК» невірно застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів при перерахунку відшкодування шкоди позивачу, починаючи з 01 липня 1992 року, при цьому суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку і застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів: 1,25 з 01 липня 1992 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 14/12 від 16 липня 1992 року; 1,75 з 01 листопада 1992 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 03 грудня 1992 року; 1,33 з 01 січня 1993 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 26 січня 1993 року та листа ВО «Кривбасруда» № 53-10/07 від 02 лютого 1993 року; 1,5 з 01 березня 1993 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 15 лютого 1993 року та спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 3/3 від 17 березня 1993 року; 1,97 з 01 червня 1993 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 02 червня 1993 року та спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 13/9 від 01 липня 1993 року; 2,94 з 01 вересня 1993 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30 серпня 1993 року та спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 17/12/42 від 28 вересня 1993 року; 2,1 з 01 листопада 1993 року, відповідно до спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 21/16/45 від 30 жовтня 1993 року; 3,0 з 01 грудня 1993 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 02 грудня 1993 року та спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 24/19/48 від 24 грудня 1993 року; 2,0 з 01 червня 1994 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04 липня 1994 року; 2,0 з 01 жовтня 1994 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20 жовтня 1994 року; 3,0 з 01 лютого 1995 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 20 жовтня 1994 року та спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» № 2/24/7 від 27 лютого 1995 року; 2,5 з 01 січня 1996 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів об’єднання «Кривбасруда» № 1/6 від 26 січня 1996 року; 1,25 з 01 червня 1997 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 3/91/06 від 21 травня 1997 року; 1,3 з 01 січня 1998 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 6/195 від 25 грудня 1997 року з урахуванням росту середньої заробітної плати за професією позивача яка станом на 01 січня 1998 року складала 879,20 грн. (а.с. 4) та у відповідності до вимог п. 28 «Правил відшкодування шкоди…», затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на час виниклих правовідносин і вимог абзацу 6 п. 28 цих Правил, прийнятого постановою КМУ від 03 жовтня 1997 року № 1100, суд вірно розрахував суму відшкодування шкоди позивачу станом на 01 квітня 2001 року у розмірі 77,82 грн., враховуючи відсоток втрати професійної працездатності (10%), який не перевищував, в перерахунку на 100 % втрати профпрацездатності, середньомісячний заробіток відповідного працівника.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також обґрунтовано застосував коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем за період з 01 серпня 2006 року, а саме: коефіцієнт 1,193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.182 з 01.03.2003 р., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006 року, 1.183 з 01.03.2007 року, 1.125 з 01.03.2008 року та 1,063 з 01.03.2009 року.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення Відділення Фонду в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 01 серпня 2006 року, оскільки Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності ”, набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що у Відділення Фонду є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Доводи відповідача, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат, всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що суд не дав належну правову оцінку економічному обґрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди…», є безпідставними, оскільки згідно п. 28 абз . 5 ”Правил відшкодування шкоди”, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин , розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «КЗРК» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Доводи відповідача про те, що судом невірно проведено розрахунок починаючи з 01 березня 2009 року на коефіцієнт 1,083 замість 1,063, безпідставні, оскільки судом при розрахунку сум заборгованості судом застосовано коефіцієнт 1,063, а коефіцієнт 1,083 взагалі не застосовувався.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева