Справа № 310/9642/18

6/310/292/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року                                                м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.,

за участю державного виконавця Ткаля Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаля Дмитра Олександровича, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту для виїзду за кордон, суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаля Д.О.  звернувся в суд та просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту для виїзду за кордон до виконання ним зобов`язань.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження АСВП №62389846 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 473351,23 грн.

Згідно інформації, наданою ДФС України та ПФУ боржник не працює, відкритих рахунків у банківських та фінансових установах не має, пенсію не отримує.

Станом на даний час відомості про сплату вищевказаної заборгованості боржником у відділі Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, відсутні.

Згідно п.8 ст.19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу покладається, крім іншого, запобігання та недопущення виїзду з України осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон здійснюється судом.

Державний виконавець Ткаля Д.О. в судовому засіданні підтримав подання, просив його задовольнити, оскільки ОСОБА_1 ігнорує його виклики, будь-яким чином ухиляється від виконання рішення, наявний в нього автомобіль, на який накладений арешт, сховав. Вважає, що є всі наявні підстави для задоволення подання.

Боржник та стягував повідомлялись судом телефонограмами, в судове засідання не з`явилися, причини не повідомили.

Вислухавши пояснення державного виконавця Ткаля Д.О., дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження АСВП №62389846 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 473351,23 грн.

16.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої із роз`ясненням прав та обов`язків скеровано на адресу боржника.

Державним виконавцем скеровано запити для виявлення майна боржника, джерел отримання доходу та відкритих рахунків в фінансових установах.

19.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та за допомогою електронного документообігу до AT «Універсал Банк» та AT КБ «ПриватБанк». Згідно повідомлення AT «Універсал Банк» у боржника відсутні рахунки у банківській установі. Згідно повідомлення AT КБ «Приватбанк» рахунок боржника арештовано, кошти на рахунку відсутні.

Згідно відповіді МВС боржнику на праві приватної власності належить транспортний засіб LEXUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . 19.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та на виконання до органів поліції за допомогою електронного документообігу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок з мансардою та належними до нього і осподарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та 1/100 гуртожитку розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

19.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та внесено відповідні записи до реєстрів.

25.08.2020 року на адресу боржника, рекомендованим листом, направлено виклик державного виконавця яким його зобов`язано з`явитися до відділу ДВС 12.10.2017 року, надати пояснення, щодо причин невиконання судового рішення, надати інформацію про майновий стан.

Згідно відповіді державної прикордонної служби України боржник 20.09.2020 року виїхав за межі України.

Будь-які дії на виконання вимог викладених у виклику державного виконавця боржником не здійснено, не надано жодних пояснень, копій чи довідок. Тобто боржник навмисно, свідомо не виконує законні вимоги державного виконавця та обов`язки покладені на нього судовим рішенням та чинним законодавством України, при цьому державному виконавцеві невідомо про наявність будь-яких об`єктивних обставин (непереборної сили, подій тощо) які перешкоджають виконанню обов`язків покладених на боржника чинним законодавством.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що державним виконавцем проведені усі дії щодо розшуку майна боржника, вищевказаний виконавчий документ не виконаний.

З моменту ухвалення рішення про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 473351,23 грн., а також видачі виконавчого листа, боржником не вжито жодних заходів з метою виконання рішення суду.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016 року передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» підставами для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон є невиконані зобов`язання.

Згідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, адже пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з ч.2, ч. 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Крім того, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання, покладеного на неї судовим рішенням зобов`язання.

Окрім цього, виходячи зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання вказаного вище, права стягувача залишаються порушеними, в зв`язку з чим боржника слід тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до сплати відповідної заборгованості.

Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України,

у х в а л и в:

Подання заступника начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ткаля Дмитра Олександровича,  боржник  ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2  про тимчасове обмеження ОСОБА_1  у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту для виїзду за кордон - задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_3 , без вилучення паспорту громадянина України, у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду у цивільній справі № №310/3724/19 про визнання правочину удаваним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яким зобов`язано ОСОБА_1  повернути ОСОБА_2  грошові кошти в розмірі 418901 ( чотириста вісімнадцять тисяч дев`ятсот одна) гривня 01 копійка, що еквівалентно 15 000,00 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України та  стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4893 ( чотири тисячі вісімсот дев`яносто три) гривні 82 копійки.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складено 30.11.2020 року.

СуддяЛ. В. Богомолова