Справа  № 2 - 39/ 10 р.                                                                                                                                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

      І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

             9 квітня 2010 року                                                                  Лебединський районний

                                                                                                              суд Сумської області.

в складі: головуючого – судді Стеценко В.А.

              при секретарі – Вєчкановій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів;

                                                         В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 13 січня 2001 року по 19 липня 2002 року сторони перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1  у них народився син ОСОБА_3.  Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідно рішення Лебединського райсуду від 25 жовтня 2001 року відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання сина у розмірі ј  частини всіх видів заробітку. Проте протягом 2008 - 2009 рр. відповідач не в повному обсязі сплачував кошти на утримання сина не зважаючи на незадовільний стан здоров»я дитини,  тому позивачка  звернулася до суду та просила стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 4 685,70 грн.

            В  судовому засіданні позивачка та її представник уточнили позовні вимоги і просили стягнути з відповідача неустойку (пеню) за порушення строків сплати аліментів  в розмірі 1 393,05 грн.  

            Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, проти задоволення позову заперечив, мотивуючи це тим, що він не має стабільного заробітку, що його друга дружина перебуває на обліку як безробітна і внаслідок цього він має право сплачувати аліменти в розмірах, які є можливими для відповідача, що розмір заборгованості зі сплати аліментів повинен був визначити державний виконавець і тим, що позивачкою не надано доказів хвороби дитини.

      З паспорту (а.с.3), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивачкою є ОСОБА_1.

        З свідоцтва (а.с. 4), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1    

        З свідоцтва (а.с. 5), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано 19 липня  2002 року в Лебединському міському відділі РАГС  Сумського обласного управління юстиції, актовий запис № 97.

        З виконавчого листа (а.с. 6), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 25.10.01 року Лебединським райсудом було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів прибутку, але не менше Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно до його повноліття і виплачувати матері ОСОБА_1 Стягнення розпочати з 15.10.01 року.

        З трудової книжки (а.с. 14-15), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що відповідач 27.08.08 року звільнився з ВПУ лісового господарства.

        З свідоцтва (а.с. 16), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 02.07.04 року в Лебединському міському відділі РАЦС Сумського обласного управління юстиції.

        З довідки (а.с. 17), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_5. перебуває на обліку як безробітна в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості.

        З листа, відомості (а.с. 24 - 25), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 протягом 2008 року працював в Державному професійно – технічному закладі «Лебединське ВПУ лісового господарства», в виконавчому комітеті Лебединської міської ради, на підприємстві «Ельба – інвест», що знаходиться в Голосіївському районі м. Києва.

        З довідок, епікризу, висновків (а.с. 28 – 35), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_4 страждає на порушення психологічного розвитку з емоційною розгальмованістю, перебував на лікуванні з 16.07.01 року по 02.08.01року в Сумській обласні дитячій лікарні, з 05.09.05 року по 16.09.05 року в Сумському обласному центрі медичної та фізичної реабілітації хворих та інвалідів з порушенням функцій опорно – рухового апарату і нервової системи.  

           З  розрахунку (а.с. 47), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що заборгованість по виконавчому листу 2-821 від 25.10.01 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 становить на 01.01.10 року 2 647,19 грн.

        З розрахунку (а.с. 48), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що сума неустойки за невчасну сплату аліментів ОСОБА_2 за період з 01.10.08року по 01.01.10 року становить 1 393,05 грн.

Вислухавши позивачку та її представника, вивчивши матеріали справи суд вважає що позов обґрунтований, позовні вимоги витікають із  сімейних правовідносин і підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що 13 січня 2001 року по 19 липня 2002 року сторони перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1  у них народився син ОСОБА_3.  Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідно рішення Лебединського райсуду від 25 жовтня 2001 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання сина у розмірі ј  частини всіх видів прибутку, щомісяця. Проте за період з вересня 2008 року по січень 2010 року відповідач не в повному обсязі сплачував коштів на утримання сина,  тому позивачка  звернулася до суду та просила стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 1393,05 грн.

Вказані обставини стверджуються поясненнями позивачки та її представника і матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 180 – 183 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; частка заробітку матері, батька,  яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

            Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.    

            Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, не має можливості самостійно заробляти кошти на своє проживання і потребує матеріальної допомоги; що нарахування розміру заборгованості по сплаті коштів на його утримання (аліментів) здійснено державним виконавцем; що одержувач аліментів має право при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти на стягнення неустойки і те, що сума нарахованої неустойки (пені) не була оспореною  в судовому засіданні.

            Разом з тим суд враховує, що відповідач є дорослою працездатною особою, протягом 2008 року отримував заробітну плату, в 2009 році теж мав можливість працювати  та отримувати доходи з інших джерел, що батьки в обов»язковому порядку зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття  і тому не може прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що він не має стабільного заробітку, а його друга дружина перебуває на обліку як безробітна особа і внаслідок цього він має право сплачувати аліменти в розмірах, які є можливими для відповідача.

Також суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що розмір заборгованості зі сплати аліментів повинен визначатися державним виконавцем в порядку, передбаченому чинним законодавством, так як в судовому засіданні було встановлено, що розмір цього боргу і був визначеним державним виконавцем Несмашним І.В. під час вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення аліментів з відповідача (а.с. 47).

Також суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачкою не надано доказів про захворювання дитини, так як вказані докази знаходяться в матеріалах справи (а.с. 28 – 35), так як позивачкою не ставиться питання про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в зв»язку з її хворобою згідно ст. 185 СК України та тому, що вимоги ст.ст. 180 – 183 СК України не передбачають підставою стягнення коштів на утримання дитини її захворювання.

            Тому суд вважає за можливе позов задоволити в повному обсязі і стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі зазначеному в розрахунку, що наданий представником позивачки, оскільки його проведено відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України.

            Також суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

            На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 130, 174, 209, 213, 214, 215 ЦПК, ст. ст. 180-183, 196 СК України;

В И Р І Ш И В:

             Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, задоволити.

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за період з 1 жовтня 2008року по 1 січня 2010 року за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 1 393,05 грн.      

             Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір  на користь  держави в розмірі 51 грн., та витрати  на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.   на користь бюджету Лебединського району.

              Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до  апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

              Суддя:                                                                           В.А. Стеценко