Справа № 485/1619/20

Провадження №3/485/627/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Снігурівка

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Яворський С.Й., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, які надішли від Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,      

встановив:

06.11.2020 року ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпеченння необхідних умов житття, навчання та виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 -2009 р.н, ОСОБА_2 - 2007 р.н., а саме в будинку де проживає сім`я антисанітарні умови проживання, відсутній мінімальний запас продуктів харчування та в наявності не в повному обсязі одягдля дітей згідно сезону.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала. Надала пояснення про те, що від виконання батьківських обов"язків по вихованню дітей не ухиляється. Дві жіночки якісь приходили, однак на територію подвіря не заходили.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких, батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх неповнолітніх дітей та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов`язків.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №327678 від 06 листопада 2020 року; викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту». Інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, суду не нанадано.

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП..

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283-284 КУпАП,

                                                          постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляцфйна скарга особою, яку притягнутодо адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя                                                                                                                С.Й. Яворський