ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 р. | № 5/81 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї документи | Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" |
на рішення господарського суду у справі за позовом до
про | від 28.04.2007 року Закарпатської області № 5/81 Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегівський консервний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" стягнення 480000 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Лихвар В.А. (дор. №б/н від 04.06.2007 р.)
- відповідача: Смиковський Д.П. (дов. №10/01/07 від 10.01.2007 р.)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегівський консервний завод" у березні 2007 р. звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" про стягнення 480000 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.04.2007 р. (суддя Йосипчук О.С.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегівський консервний завод" 480000 грн. відшкодування шкоди, 4800 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2007р., прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права
Позивач у справі не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного рішення господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі 15.03.2000р. було укладено договір купівлі-продажу №1, згідно з яким ДП Мужієвський золотополіметалевий рудник”, правонаступником якого є відповідач, придбав у позивача будівлю гуртожитку, розташованого за адресою м.Берегово, вул.Б.Хмельницького, 163/1.
На виконання даного правочину, позивач передав відповідачеві об’єкт нерухомості, що складав предмет купівлі-продажу, а той, в свою чергу повинен був здійснити оплату придбаного майна у встановлений договором спосіб.
Власних зобов’язань щодо сплати вартості придбаного об’єкту нерухомості відповідач не здійснив, з огляду на що рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006р. у справі за №5/399 (яке набрало законної сили 05.12.2006р.) згаданий вище договір купівлі-продажу №1 від 15.03.2000р. було розірвано.
Посилаючись на факт розірвання договору купівлі-продажу позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача збитки у сумі 480 000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що предмет продажу на момент звернення із позовом, у відповідача відсутній. Об’єкт нерухомості, який, відповідно до п.2 ст.697 ЦК України може бути витребуваний у спірній ситуації, відповідачем було продано ТОВ „Енергоресурси” на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.09.2005р. за ціною 480 000 грн., який є належним набувачем майна.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006р. у справі за №5/399 договір купівлі-продажу №1 від 15.03.2000р., на підставі якого позивач передав відповідачу будівлю гуртожитку, розташованого за адресою м.Берегово, вул..Б.Хмельницького, 163/1 було розірвано через невиконання відповідачем умов оплати. Факт передачі спірного майна відповідачу встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006р. у справі за №5/399 .
Згідно із п.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того що було виконане ними за зобов’язаннями до моменту зміни, або розірвання договору, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Як встановлено у ході судового розгляду справи №5/399, приміщення гуртожитку, розташованого за адресою м.Берегово, вул..Б.Хмельницького, 163/1 відповідач продав ТОВ „Енергоресурси”, якого Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006р. у справі за №5/399, визнано належним набувачем майна (ст.35 ГПК України), а це позбавляє позивача права вимагати повернення цього майна від ТОВ „Енергоресурси”, через відсутність підстав, встановлених п.1 ст.388 ЦК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір розірвано у зв'язку із істотним порушенням договору, однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд не врахував, що предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегівський консервний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" є стягнення збитків в сумі 480000 грн., завданих порушенням зобов'язання.
Відтак, приймаючи рішення про задоволення цього позову про відшкодування збитків, господарським судом не враховано, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу, зазначені положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Господарськими судами під час розгляду даної справи не враховано, що згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Натомість місцевим господарським судом не досліджено належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" та його вина, а також, чи існує безпосередній причинний зв’язок між протиправною поведінкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" і збитками, завданими Товариству з обмеженою відповідальністю "Берегівський консервний завод".
Крім того, суди не взяли до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відтак, суд попередньої інстанції, задовольнивши позов щодо стягнення збитків, не встановили наявності складу цивільного правопорушення, хоча це має значення для правильного вирішення спору, не з'ясували правову підставу позову.
У зв’язку з цим суд припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи наведене, неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, прийняте судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з’ясування вищезазначених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, ст.11110- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2007р. у справі №5/81задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2007р. у справі №5/81 скасувати, а справу №5/81 передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.