ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
24 липня 2007 р. |
№ 5/204 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Кірова, с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області, в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1, м. Кіровоград (далі - СТОВ ім. Кірова), та
акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ, в особі Світловодської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Світловодськ (далі - Банк)
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2006 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007
зі справи № 5/204
за позовом СТОВ ім. Кірова та
Банку
до дочірнього підприємства агрофірми “Старооситянська”, с. Стара Осота Олександрівського району Кіровоградської області (далі - ДП АФ “Старооситянська”)
про вилучення майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 07.04.2003 № 1.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СТОВ ім. Кірова -не з'яв.,
Банку -Мельніченко Ж.А.,
ДП АФ “Старооситянська” -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006 з цієї ж справи за участю тих же сторін за позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном було скасовано рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді позивачами було заявлено вимоги про: вилучення у ДП АФ “Старооситянська” та повернення СТОВ ім. Кірова певного майна (автомобілі, свідоцтва про державну реєстрацію відповідних транспортних засобів, худобу), яке належить СТОВ ім. Кірова і перебуває в заставі у Банку; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 07.04.2003 № 1 (далі - Договір № 1), укладеного ДП АФ “Старооситянська” із співвласниками майна колишнього КСП ім. Кірова.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2006 (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 (колегія суддів у складі: Павловський П.П. -головуючий, судді Чус О.В. і Логвиненко А.О.), провадження у справі в частині визнання недійсним Договору № 1 припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); в іншій частині у задоволенні позову стосовно обох позивачів відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що спір в частині визнання Договору № 1 недійсним не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки його укладено ДП АФ “Старооситянська” з фізичними особами, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, а в зв'язку з тим, що цей договір не визнано в установленому порядку недійсним, власником спірного майна є відповідач зі справи (ДП АФ “Старооситянська”).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ ім. Кірова і Банк просять скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким вилучити у ДП АФ “Старооситянська” та повернути СТОВ ім. Кірова спірне майно, яке належить СТОВ ім. Кірова й перебуває в заставі у Банку. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі незастосуванням до спірних правовідносин приписів статті 17 Закону України “Про заставу”, а також, всупереч статтям 34 і 43 ГПК України, - невірною оцінкою доказів з точки зору їх належності та допустимості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2004 зі справи № 9/275 визнано банкрутом СТОВ ім. Кірова (позивача в даній справі), введено ліквідаційну процедуру щодо банкрута, ліквідатором призначено ОСОБА_1;
- у здійсненні ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено на території агрофірми “Старооситянська” належне банкрутові майно, в тому числі вісім одиниць транспортних засобів, корови в кількості 93 голів, молодняк в кількості 17 голів та свині в кількості 57 голів;
- право власності на це майно СТОВ ім. Кірова підтверджує: довідкою МРЕВ ДАІ, згідно з якою власником транспортних засобів, що перебувають на території ДП АФ “Старооситянська”, зазначено СТОВ ім. Кірова; копіями балансів останнього; статутом СТОВ ім. Кірова, згідно з яким це товариство є правонаступником колишнього КСП ім. Кірова;
- Банк, зі свого боку, посилається на те, що 27.12.2002 СТОВ ім. Кірова отримало в Банку кредит на суму 150 000 грн., і на забезпечення кредитної угоди було укладено договір застави від 27.12.2000, за умовами якого в заставу передано комбайни зернозбиральні -4 одиниці, трактори -4 одиниці, навантажувач на базі трактора, автомобілі - 14 одиниць, всього 23 одиниці; на підтвердження передачі майна в заставу подано витяг з Державного реєстру застав рухомого майна;
- за твердженням Банку, кредит повернуто не було, тому 05.03.2003 Банк звернувся до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого напису; останній було передано на виконання Олександрівського відділу ДВС. 26.03.2003 державними виконавцями була описана й арештована уся техніка, передана СТОВ ім. Кірова у заставу Банку, про що складено акти серії НОМЕР_1 і серії НОМЕР_2;
- при проведенні опису і арешту заставленого майна державний виконавець передав заставлене майно “без будь-яких обмежень” у користування директорові ДП АФ “Старооситянська” Похил В.М.;
- колишнє колективне сільськогосподарське підприємство ім. Кірова, правонаступником якого є СТОВ ім. Кірова, було реформовано згідно з Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, відповідно до якого всім членам колективних сільськогосподарських підприємств забезпечувалося право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками і майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств тощо, заснованих на приватній власності;
- положення статуту СТОВ ім. Кірова, зокрема, пункти 1.1, 4.1, 4.7, 8.2, 10.1 цього документа, свідчать про те, що назване товариство є власником майна, переданого йому шістьма засновниками, на суму 7 400 грн.;
- відповідач у справі (ДП АФ “Старооситянська”) обґрунтовує своє право власності на спірне майно Договором № 1, укладеним цим підприємством із фізичними особами -власниками майнового паю, на загальну суму 2 096 697 пайових гривень;
- із змісту Договору № 1 та додатка № 1 до нього вбачається, що фізичні особи -власники майнового паю (с. Стара Осота Олександрівського району) за дорученням, виданим за згодою загальних зборів всіх ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, продали ДП АФ “Старооситянська” майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень. Право ІНФОРМАЦІЯ_1 на майновий пай засвідчено свідоцтвами, виданими Старооситянською сільською радою. Цей договір згідно з його пунктом 5 набрав чинності з моменту його підписання та засвідчення в сільській раді;
- сторони Договору № 1 підписали два акти прийому-передачі майна станом на 31.03.2003, яке складало майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень ДП АФ “Старооситянська”; до актів прийому передачі (т. 1, а. с. 83-91) “було включено майно, пов'язане з предметом спору в даній справі”. За згаданим договором ДП АФ “Старооситянська” придбало майно, яке складало майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень та належало співвласникам паїв колишнього КСП ім. Кірова;
- Договір № 1 укладено ДП АФ “Старооситянська” з фізичними особами, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.
Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин та із змісту поданого позивачами зі справи “доповнення до позовної заяви” (а. с. 100, 101) вбачається, що позовні вимоги стосуються, по-перше вилучення у ДП АФ “Старооситянська” та повернення СТОВ ім. Кірова майна, яке, на думку позивачів, належить СТОВ ім. Кірова і яке перебуває в заставі Банку, по-друге, визнання недійсним Договору № 1, причому ці вимоги взаємопов'язані.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Попередніми судовими інстанціями у даній справі встановлено, що Договір № 1 не є таким правочином, недійсність якого прямо встановлена законом, і він не визнавався судом недійсним.
Отже, недійсність відповідного правочину з урахуванням вимог статті 215 названого Кодексу може бути визнаний недійсним судом лише з додержанням установленого для цього процесуального порядку, в тому числі й правил щодо підвідомчості відповідного спору.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вирішення даного спору в частині визнання Договору № 1 недійсним потребує обов'язкового залучення до участі у справі іншої, крім ДП АФ “Старооситянська”, сторони цього договору, тобто продавця за ним, а продавцями є фізичні особи, що не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, і відповідно до приписів статей 1 і 21 ГПК України не можуть бути сторонами судового процесу в господарському суді. Відтак попередні судові інстанції правильно застосували пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України та припинили провадження зі справи в частині визнання Договору № 1 недійсним, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Водночас позивачі, вважаючи зазначений договір таким, що не відповідає вимогам закону, не позбавлені були можливості оспорити його у встановленому порядку з додержанням вимог закону стосовно підвідомчості справ судам.
Згідно із статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що майно, яке пов'язане з предметом спору в даній справі, надійшло у власність ДП АФ “Старооситянська” на підставі Договору № 1, що, як вже зазначалося, недійсним у встановленому порядку не визнавався. Тому у названих судових інстанцій не було підстав для висновку про те, що назване підприємство заволоділо цим майном незаконно, без відповідної правової підстави.
Ті наведені скаржниками обставини, що вказані у позові транспортні засоби зареєстровані за СТОВ ім. Кірова, не спростовують висновків попередніх судових інстанцій. Місцевим господарським судом з цього приводу вірно зазначено, що визначальними в даному разі є правовстановлюючі документи, а те, що ДП АФ “Старооситянська” не перереєструвало на себе транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, не позбавляє його права власності на відповідне майно.
Що ж до посилання скаржників на копії балансів та інвентарних книг обліку основних засобів СТОВ ім. Кірова, то попередні судові інстанції також дійшли правильного висновку про те, що знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Він не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.
Відповідну правову позицію викладено й в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” (пункт 9).
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 зі справи № 5/204 залишити без змін, а касаційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Кірова в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 та акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Світловодської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк” -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов