копія                                                

Справа № 2-а-432/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 29 березня 2010 року           Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

   з участю секретаря Якубовської М.Г.

   позивача         ОСОБА_1

   представника відповідача Войтової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кам’янець-Подільський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кам’янець-Подільський про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»,-

встановив:

            Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов‘язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.2007 року  по 31.12.2008 року. В позовній заяві вказав, що він є дитиною війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком недоотримав підвищення до пенсії: за 2007 рік в сумі 1442 грн.70 коп. та за 2008 рік. Проте відповідачем всупереч Конституції України і ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому не було в повному обсязі виплачено підвищення до пенсії за вказаний період. Враховуючи пріоритетність Конституції та законів України над урядовими нормативними актами, а також рішення Конституційного суду України від 09.07.07 року, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, рішенням Коституційного Суду від 22.05.2008 р., просить суд поновити пропущений строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги як дитині, зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити йому недоплачену щомісячно соціальну допомогу ?ітям війни” за 2007-2008 роки. В судовому засіданні позивач позов підтримав, на його задоволенні наполягав.

                Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, зазначила, що з січня 2008 року позивачу виплачується надбавка до пенсії, як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Представник також наполягає на застосуванні вимог.ст.100 КАС України оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи,  приходить висновку, що в позові слід відмовити.    

            Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Кам’янець-Подільському Хмельницької області і отримує пенсію за віком.  

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої Світової Війни було менше 18 років.    

Позивач є дитиною війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», що не заперечується представником відповідача і до нього повинні застосовуватись всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний статус дітей війни» в тому числі і право на отримання підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону.      

В 2007 році позивачу нарахування  доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено. Разом з тим, з 01.01.2008 р. позивач отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" врегульований шляхом внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про  Державний  бюджет  України на 2007 рік",  зокрема пунктом 12 статті 71,  було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України
"Про  соціальний  захист  дітей  війни" та статтею 111 установлено,  що у 2007 році підвищення до пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги,
яка виплачується замість пенсії,  відповідно до  статті  6  Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни" виплачується  особам,  які  є  інвалідами  (крім  тих,   на   яких поширюється  дія  Закону  України  "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх  соціального  захисту"),   у   розмірі
50 відсотків  від  розміру  надбавки,  встановленої  для учасників війни.  Однак Рішенням Конституційного Суду України  від  9  липня 2007  року  N  6-рп/2007  (справа про соціальні
гарантії громадян) визнані неконституційними положення  пункту  12 статті 71   Закону   України  "Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік"  щодо зупинення  дії  на  2007  рік  статті  6
Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

     Таким чином,  із  1  січня  по  9  липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали  приписи  статті  111  Закону України  від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний
бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з    чим   мали   пріоритет   порівняно   зі   спеціальною нормою - статтею 6 Закону України  "Про  соціальний  захист  дітей війни".

     Після прийняття   Конституційним   Судом   України  вказаного Рішення знову  почали  діяти  положення  статті  6 Закону  України  "Про  соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього Рішення  відновлено право  на  підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В зв’язку з цим позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» повинно було виплачуватись за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.

     Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI „Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України
"Про  соціальний захист дітей війни"  та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції:  "Дітям війни (крім тих,  на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у  розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни.  Ветеранам війни,  які мають право на  отримання  підвищення  до  пенсії  або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної
допомоги,  що виплачується замість  пенсії,  відповідно  до  цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту"  таке  підвищення провадиться  за  їх вибором згідно з одним із законів".  Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

     Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008  року  N  10-рп/2008  (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет  України)  зміни  щодо  розміру
пенсії дітям війни визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
     Таким чином,  із 1 січня по 22 травня 2008 року  застосуванню до  спірних  правовідносин  підлягали  приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до деяких законодавчих актів України".

     Ураховуючи положення  Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі,  положення статті  6  Закону України  "Про  соціальний  захист  дітей війни",  у редакції цього
Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV,  поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
     Отже, з  цієї  дати, тобто з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. позивач як особа зі статусом дітей війни мав право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за  віком  пенсії або   щомісячного   грошового  довічного  утримання  чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. В той же час в зазначений період часу відповідачем йому нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом 02.02.2010 року. Позивачем не надано судом доказів підтверджуючих поважність пропуску строку звернення до суду, в позовній заяві(а.с.3) він вказує, що про порушення своїх взнав після отримання доплат в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, тобто в січні 2008 р. За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного ст..99 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2008  року.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Оскільки представник відповідача наполягає на застосуванні наслідків передбачених ч.1 ст.100 КАС України в зв’язку з пропущенням позивачем строку  звернення  до адміністративного суду, а тому позов не підлягає задоволенню.

          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 8, 10,11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 122, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  суд,-    

ПОСТАНОВИВ:

    В задоволенні позову відмовити.

    На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, а якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд. Також апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга  подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду  набирає законної сили  після  закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була  подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає  законної  сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної  скарги постанова, якщо її  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанову складено в повному обсязі 31 березня 2010 року.

Суддя: (підпис)

Згідно: Суддя Кам’янець-Подільського

    міськрайсуду                                                                            Вдовичинський А.В.

Постанова не набула законної сили