Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 272/524/18

провадження № 61-6847св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Жива Нива»,

третя особа - Комунальне підприємство «Правовий центр Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива Нива», третя особа - Комунальне підприємство «Правовий центр Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та укладеною додаткової угоди

за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - СТОВ «Хлібороб», товариство) звернулося до суду з позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, у якому просило:

визнати недійсним договір оренди землі від 08 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Жива Нива» (далі - ТОВ «Жива Нива») на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,0472 га, розташованої на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (далі - Степківська сільська рада), кадастровий номер 1820388600:03:000:0061;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974655, прийняте державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Толкач К. В.;

визнати недійсним договір оренди землі від 08 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Жива Нива» на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,0472 га, розташованої на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974287, прийняте державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Толкач К. В.;

визнати поновленим договір оренди землі, укладений 15 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 3,0472 га, розташованої на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, зареєстрований в державному реєстрі земель 19 жовтня 2007 року за № 040720200342;

визнати укладеною додаткову угоду від 12 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - з іншої, щодо земельної ділянки площею 3,0472 га, розташованої на території Степківської сільської ради кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, за умовами якої строк дії договору продовжено до 19 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 11 106,64 грн;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, СТОВ «Хлібороб» посилалося на те, що 15 червня 2007 року між ним та ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,0472 га, що розташована на території Степківської сільської ради кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, який зареєстрований 19 жовтня 2007 року Андрушівським районним відділом Житомирської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» в державному реєстрі земель за № 040720200342. Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки він укладений на 10 років, а орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

12 вересня 2017 року товариство повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про намір скористатися своїм переважним правом та продовжити дію договору оренди землі, направивши лист-повідомлення та проєкт додаткової угоди від 12 вересня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 15 червня 2007 року, за умовами якої строк дії договору продовжено до 19 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 11 106,64 грн.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди 18 вересня 2017 року, а ОСОБА_2 цей лист не отримала. Тобто товариство вчинило всі передбачені законодавством дії для використання свого переважного права на продовження дії договору оренди землі.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 надіслала заяву, якою повідомила СТОВ «Хлібороб» про те, що договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, припиняє свою дію після закінчення строку, на який його було укладено, - з 17 жовтня 2017 року.

У подальшому позивачу стало відомо, що 02 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Жива Нива» був укладений договір оренди землі, а 01 квітня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Жива Нива».

Згодом ці договори оренди було розірвано відповідачами в добровільному порядку та укладено нові договори оренди спірної земельної ділянки від 08 червня 2018 року, які були зареєстровані реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Толкач К. В. 10 липня 2018 року за № 41974655 та № 41974287 відповідно.

На думку позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грубо порушили переважне право товариства на укладення договору оренди землі на новий строк, яким позивач мав намір скористатися та зробив для цього всі передбачені законодавством дії з дотриманням процедури, викладеної в статті 33 Закону України «Про оренду землі». У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Андрушівський районний суд Житомирської області рішенням від 19 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 12 грудня 2018 року про виправлення описки в резолютивній частині рішення, позов задовольнив частково.

Визнав недійсним договір оренди землі від 08 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива» на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,0472 га, що розташована на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, зареєстрований згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974655.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974655, прийняте державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Толкач К. В.

Визнав недійсним договір оренди землі від 08 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Жива Нива» на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 3,0472 га, що розташована на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, зареєстрований згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974287.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2018 року № 41974287, прийняте державним реєстратором Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Толкач К. В.

Визнав поновленим договір оренди землі від 15 червня 2007 року, укладений між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з площею 3,0472 га, що розташована на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, зареєстрований в державному реєстрі земель 19 жовтня 2007 року за № 040720200342. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що попередній орендар, який належно виконує свої обов`язки, дотримав процедури повідомлення орендодавців про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі, продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, а орендодавець не повідомив про своє рішення у порядку, визначеному статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Жива Нива» похідні від вимог щодо визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними, а тому також підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди від 12 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб», з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з іншої щодо земельної ділянки площею 3,0472 га, за умовами якої строк дії договору продовжено до 19 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 11 106,64 грн, суд виходив з того, що позивач не надав доказів того, що існує спір між ним та відповідачами в цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Житомирський апеляційний суд постановою від 04 березня 2019 року рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував судове рішення помилковістю висновку місцевого суду про те, що товариство дотримало процедури повідомлення орендодавців про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ОСОБА_1 письмово повідомила СТОВ «Хлібороб» про свою відмову щодо поновлення договору оренди та його припинення у зв`язку із закінченням строку дії, а доказів про отримання ОСОБА_2 листа-повідомлення разом з додатковою угодою в матеріалах справи немає. Оскільки немає підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Жива Нива» 08 червня 2018 року, то не підлягає задоволенню й інша частина позовних вимог, які є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та не потребують додаткового правового обґрунтування.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2019 року СТОВ «Хлібороб» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга СТОВ «Хлібороб» мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що відповідачі грубо порушили його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, яким він мав намір скористатися та зробив для цього всі передбачені законодавством дії з дотриманням процедури, визначеної у статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів та застосування норм матеріального права при аналогічних правовідносинах щодо реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Також скарга містить доводи про те, що апеляційний суд допустив до участі у справі представника ТОВ «Жива Нива» Орєхова Р. В., який діяв на підставі довіреності. Разом з цим зазначена особа не здійснює професійну адвокатську діяльність та не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 квітня 2019 року справа № 272/524/18 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року № 2765/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передала в оренду земельну ділянку площею 3,0472 га, що розташована на території Степківської сільської ради, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061. Цей договір укладено строком на десять років. Державна реєстрація договору була здійснена 19 жовтня 2007 року Андрушівським районним відділом Житомирської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» т за № 040720200342.

Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 37 договору оренди земельної ділянки його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 передана в оренду земельна ділянка була успадкована ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/2 частині, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Згідно з пунктом 40 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для змін умов договору або його розірвання.

Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стали новими співвласниками та орендодавцями, згідно з договором оренди від 15 червня 2007 року.

12 вересня 2017 року СТОВ «Хлібороб» направило ОСОБА_1 і ОСОБА_2 листи про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі. До листів були додані проєкти додаткових угод від 12 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року, в яких запропоновано продовжити дію договору оренди землі до 19 жовтня 2027 року на тих самих умовах, що передбачені договором та цими додатковими угодами, якщо інше не передбачено законодавством України. Також, додатковими угодами було збільшено орендну плату до розміру 10 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 106,64 грн. Окрім того, пунктом 4 додаткових угод передбачалося, що орендар протягом трьох банківських днів з моменту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі передає орендодавцю разовий платіж в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн винагороду за підписання цієї додаткової угоди.

ОСОБА_1 отримала цей лист-повідомлення 18 вересня 2017 року, а інформації про отримання ОСОБА_2 зазначеного листа матеріали справи не містять.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 надіслала позивачу лист-повідомлення, в якому зазначила, що після закінчення договору оренди власники земельної ділянки не мають наміру укладати договір оренди із СТОВ «Хлібороб».

08 червня 2018 року між ТОВ «Жива Нива» і ОСОБА_1 та між ТОВ «Жива Нива» і ОСОБА_2 було укладено договори оренди належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 3,0472 га, кадастровий номер 1820388600:03:000:0061, які згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано 10 липня 2018 року за № 41974655 і № 41974287 відповідно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Стаття 33 Закону «Про оренду землі» фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

Отже, за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, переважне право діючого орендаря, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушеним, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря має підстави вважатися недобросовісною.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18) та від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

Як встановили суди, листом від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомила СТОВ «Хлібороб» про те, що не бажає продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, направлення СТОВ «Хлібороб» пропозиції про продовження відносин оренди, як власне і продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Встановивши, що сторони не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, орендар не надав договору з умовами, які були б погоджені орендодавцем, що співвласник земельної ділянки - орендодавець у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 15 червня 2007 року на певних умовах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб.

Наявність обґрунтованих заперечень орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов не підлягає задоволенню як це правильно встановив суд апеляційної інстанції.

Посилання заявника на те, що заява ОСОБА_1 від 10 жовтня 2017 року про її бажання припинити дію договору оренди земельної ділянки не може вважатися такою, що стосується відмови орендодавця від продовження дії договору, оскільки вона не була належним чином мотивована, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки в разі незгоди орендодавця на поновлення договору, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме допущення до участі у справі представника ТОВ «Жива Нива» Орєхова Р. В., який діяв на підставі довіреності та не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, не заслуговують на увагу, оскільки це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко