№ 2-1763/10                                                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року    

   Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

      головуючої     Тихої І.М.

      при секретарі  Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особиб- приватного нотаріуса Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3  про визнання  договору недійсним , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним укладеного між ними 20 жовтня 2004 року договору дарування нею відповідачу належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3 , посилаючись на те, що даний договір укладений ними з метою приховання договору застави (іпотеки) спірної квартири, оскільки  тяжка хвороба сина (шизофренія) змусила її позичити у відповідача 35000 грн. на його лікування та для забезпечення повернення нею коштів відповідач зажадав переоформлення на нього права власності на належну їй квартиру, що вона і зробила. Проте, після повернення протягом 2005-2007 років ОСОБА_2 коштів, він відмовився переоформити за нею право власності вказане житло. Просить суд визнати угоду удаваною та застосувати наслідки правочину застави,  а саме: визнати його припиненим, оскільки з моменту укладення договору дарування вона з сім»єю залишилась проживати у квартирі АДРЕСА_1 та сплачувати комунальні платежі, що є підтвердженням укладеного між ними насправді договору застави(іпотеки) житла.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав та попросив його задовольнити з викладених у заяві мотивів.

Відповідач у судове  засідання не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а тому суд слухає справу у його відсутності  на підставі доказів про права та взаємовідносини сторін, що містяться у матеріалах справи.

Судом залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3, який, проте,  не заявив про свою участь у справі  .

Судом встановлено наступні факти:

20 жовтня 2004 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2  квартиру АДРЕСА_1, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Тернопільської міської ради  30 вересня 2004 року на підставі рішення Виконкому Тернопільської міської ради № 913 від 23 вересня 2004 року, зареєстрованого в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації   30 вересня 2004 року за реєстром № 49283, що підтверджується посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3 договором дарування квартири, зареєстрованим  в реєстрі за № 5879.

Сторони оцінили дарунок в 15400 грн.

Відповідно до ч.1 ст.722 ЦК України право  обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

У пункті 7 Договору сторони також засвідчили, що право відповідача на дарунок виникає з моменту його прийняття, яким вважається одержання ОСОБА_2 оригінального примірника договору дарування після його нотаріального посвідчення.

Таким чином, посилання позивачки на те, що вона з моменту укладення договору залишилась проживати у квартирі АДРЕСА_1 та по теперішній час сплачує комунальні платежі не спростовують одержання відповідачем дарунку та не підтверджують реального укладення між сторонами договору застави (іпотеки) спірної квартири для забезпечення повернення ОСОБА_1 позичених у відповідача коштів.

Доводи позивачки щодо позики у відповідача коштів в сумі 35000 грн. на лікування сина та їх повернення ОСОБА_2 протягом 2005-2007 років також не підтверджуються жодними доказами по справі.

Відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як вбачається з п.5 Договору укладений між сторонами договір дарування спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому та не приховує інший правочин.

Таким чином, під час судового слідства не знайшов свого підтвердження факт укладення між сторонами удаваного правочину, а тому підстав для визнання недійсним спірного договору дарування немає.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - приватного нотаріуса Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3  про визнання  договору недійсним слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,  60,  88, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 235  ЦК України,  -

в и р і ш и в:

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - приватного нотаріуса Тернопільського міського  нотаріального округу ОСОБА_3  про визнання  договору недійсним відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою на протязі десяти днів від отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку.

Заява про апеляційне оскарження подається апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на протязі 20 днів після подання апеляційної заяви, або без попереднього подання заяви в строк, встановлений для її подання.

Головуюча                                                    І.М.Тиха