ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

            Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                       Перепічая В.С. (головуючого),

                                                     Вовка І.В.,

                                                  Гончарука П. А.,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудчормет" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від  25.12.2006 року  у справі  № 31/324-06 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудчормет", третя особа- Управління  комунальної власності  міста виконкому Криворізької міської ради  про розірвання  договору,

                                      У С Т А Н О В И В:

У серпні  2006 року позивач звернувся до господарського суду  Дніпропетровської  області з позовною заявою до  відповідача про визнання  недійсним  договору купівлі-продажу від 12.11.2005 року і застосування  реституційних  наслідків у зв'язку з суперечністю цього договору вимогам закону, а також  моральним засадам  суспільства.

Під час нового розгляду справи в суді  першої інстанції  позивач уточнив  заявлені вимоги та просив  розірвати спірний договір на підставі  Законів України "Про  приватизацію  державного майна"  і  "Про  приватизацію невеликих державних  підприємств" та  ст.651 ЦК України у зв'язку з порушенням договору відповідачем.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 31.10.2006 року   розірвано договір купівлі-продажу від 12.11.2005 року, укладений  між сторонами та зобов'язано відповідача  повернути  позивачу одержане за цим договором нерухоме майно.

Постановою Дніпропетровського  апеляційного господарського суду  від 25.12.2006 року  зазначене  рішення  суду першої інстанції залишене без змін.

Доповідач -Вовк І.В.

У касаційній  скарзі відповідач вважає, що судом  порушено норми матеріального  та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові  відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені  судові рішення  відповідають  вимогам  закону, і просить залишити  їх без змін, а касаційну скаргу  - без задоволення. 

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи  до суду не надходив.

У судовому  засіданні оголошувалася перерва на 20.06.2007 року, 04.07.2007 року та 11.07.2007 року.

Заслухавши  пояснення  представників  сторін, дослідивши   доводи касаційної скарги та відзиву  на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна  скарга  підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги  позивача про розірвання  договору  купівлі-продажу нерухомого майна  укладеного з відповідачем  у зв'язку  з істотним  порушенням  договору , яке полягало  в неналежному  виконанні  зобов'язань  передбачених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації.

За ст.4 Закону України "Про  приватизацію невеликих державних  підприємств(малу приватизацію" продавцями  об'єктів  малої приватизації, що  перебувають в  комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч.7 ст. 7 Закону України "Про  приватизацію державного майна"  продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Згідно абзаців18,19 ч.2 ст.27 зазначеного Закону зобов'язання  передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Емітент або реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів, зобов'язаний подати органу приватизації відомості про нового власника приватизованого об'єкта на письмову вимогу державного органу приватизації. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, підлягають нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законодавством, державній реєстрації.

Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Проте,  не врахувавши вимог зазначених  норм  матеріального права, суди  обох інстанцій  дійшли  висновку про  розірвання спірного  договору з підтав встановлених  ч.5 ст.27 Закону України " "Про  приватизацію державного майна" за позовом  продавця в угоді  про  подальше відчуження об'єкта приватизації, не  з"ясувавши   наявності в нього  права на таку вимогу.

До того ж, відхиливши  доводи  відповідача про  належність права  вимоги розірвання спірної угоди  з підстав невиконання  приватизаційних  зобов'язань передбачених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації органу приватизації, суди  не навели цим доводам правової оцінки.

Разом з цим, судам слід було  мати на увазі, що  згідно  ч.9 ст.27 Закону України "Про  приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

За вимогами ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У той же час,  застосувавши  зазначену  норму  матеріального  права як  одну з  підстав розірвання спірного договору  купівлі-продажу, суди  не навели  обставин  та обґрунтування  істотності  порушення договору відповідачем.

Водночас, судами не було  враховано положення  ст.188 Господарського кодексу України щодо порядку розірвання  господарських договорів і, виходячи з них,  не було  з'ясовано дотримання позивачем цього порядку при  передачі  спору з вимогами  про розірвання договору до суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню  з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір  з дотриманням вимог закону.

З огляду  викладеного та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудчормет" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від  25.12.2006 року  та рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 31.10.2006 року  скасувати, і справу № 31/324-06 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя                                                                В. Перепічай

Судді                                                                                        І. Вовк

                                                                                    П.Гончарук