Справа № 615/1008/20

Провадження № 2/615/316/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Момот Д.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави,

встановив:

03.09.2020 року прокурор звернувся до суду з позовними вимогами:

- до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №10178-СГ від 27.09.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасування його державної реєстрації;

- до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на положення ст.131-1 Конституції України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ч.2 ст.45 ЦПК України, вказує на те, що прокурор, який в межах визначених законом повноважень звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом рішення КС України від 08.04.1999 року №3-рп/9 під поняттям «орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч.2 ст.2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за замістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави, які включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Враховуючи приписи ст.1 ЗУ «Про основи національної безпеки України», ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 ЗК України, прокурор вважає, що використання прав власності на землю не може завдавати шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

В даному випадку в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на погляд прокурора, лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Поряд із вимогами ст.19 Конституції України інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на думку прокурора, відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Як зазначає прокурор, в своїх рішеннях ЄСПЛ вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, що відображено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.

Створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існуванні проблеми суспільного значення, яка виправдовує, як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Враховуючи п.п.13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 03.03.2015 року №21, прокурор вважає, що відповідачем у справі повинен виступати саме ГУ Держгеокадастру, яке відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в визначених ЗК України межах на території Харківської області.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у відповідності до ст.122 ЗК України орган, тому, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор набуває статусу позивача.

Зазначив, що пред`являючи позов у даному випадку, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі у відання держави. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення були незаконно надані в оренду для ведення фермерського господарства.

Наполягає, що звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у відання держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

В ході дослідження правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району, Валківським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 року ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначених наказів між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 22.12.2014 року укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому 29.01.2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство «Агрофортуна», основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Не дивлячись на це, наказом ГУ Держгеокадастру від 27.09.2016 року №10178-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16825492.

Відповідно до п.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки, в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14). Цільове призначення земель - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

ОСОБА_1 після укладення спірного договору оренди земельної ділянки з ГУ Держгеокадастру, не створив фермерське господарство, як це вимагає Закон.

Враховуючи вимоги ст.ст.1,5,7,8 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.ст.124,134 ЗК України, на думку прокурора, звертаючись до ГУ Держгеокадастру із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства «Агрофортуна», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.

Крім того, вивченням наданих ГУ Держгеокадастру матеріалів щодо наявності підстав для надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, прокурором встановлено ряд істотних порушень, зокрема, ст.ст.116,118,121,123,134 ЗК України, ст.ст.7,12 ЗУ «Про фермерське господарство» що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконним і скасування наказу та недійсним спірного договору, а як наслідок - похідного від нього договору земельної ділянки.

В порушення вимог ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Крім того, ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду земельної ділянки не підтвердив наявність в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

З цих підстав прокурор вважає, що наказ ГУ Дежгеокадастру щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконним та скасувати як такий, що виданий в порушення ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство».

Враховуючи, що наказ ГУ Дежргеокадастру визнається незаконним, укладений на підставі нього договір оренди землі має бути визнаний недійсним зі внесенням запису про скасуванням його державної реєстрації у відповідності до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правовими наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст.216 ЦК України прокурор вважає подвійну реституцію, коли кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В обґрунтування правової позиції щодо строків позовної давності прокурор вказує, що лист від ГУ Держгеокадастру разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

За таких обставин, строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за даним фактом закінчується 29.11.2020 року, тому позов, на думку прокурора, подано з дотриманням вимог ст.257 ЦПК України.

Судові витрати вважає необхідним розподілити у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 28.09.2020 року відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

22.10.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Долобовська А.В. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову по суті в зв`язку з його передчасністю, нормативною та доказовою безпідставністю, відсутністю у прокурора відповідних повноважень, недоведеністю порушення інтересів держави; стягнути з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу, що попередньо становлять 3000 грн.

Вказала, що прокурор не навів доводів про наявність порушеного права суспільства або держави, а доводи позову про охорону земель суперечать суті того порушення, на яке вказує прокурор. На думку представника відповідача позивач підміняє повноваження органу суб`єкта владних повноважень, який самостійно має повноваження на вирішення спору, як в позасудовому, так і в судовому порядку. Прокурор не попередив відповідного суб`єкта владних повноважень про представництво ним інтересів суспільства або держави в суді.

Вважає, що прокурор не навів доводів того, що звернення до суду має на меті охорону земель, оскільки мова не йдеться ані про нераціональне використання земель, ані про шкідливий вплив на землю чи порушення особливого її призначення. Тобто, прокурор не навів доказів існування спору. Права держави або суспільства в даному випадку не порушуються, тому, на її думку, до суду звернулася неналежна особа.

Зазначила, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

На думку представника відповідача, прокурор штучно вводить ГУ Держгеокадастру відповідачем у справі, посилаючись на те, що йому належать повноваження з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в Харківській області, не надавши доказів позасудового звернення до даного суб`єкта з питанням скасування або зміни відповідного наказу, хоча вказаний суб`єкт владних повноважень є правонаступником Держземагентства, скасування наказу якого є предметом спору.

Прокурор не навів, ні в чому полягає порушення права, ні чиє право порушене, ні підстав для заміни прав відповідного суб`єкта владних повноважень правами прокурора. Позов містить шаблонні посилання на вимоги національного та міжнародного права, що, на думку представника відповідача, властиво всім позовам прокурора та вимагається для звітів та формальних показників.

Зауважила, що спірні земельні ділянки надані ОСОБА_1 в платне користування, тобто держава отримує за це прибуток. Землі обробляються, не засмічені.

Посилання прокурора на ст.116 ЗК України, на думку представника відповідача, містить лише перелік загальних підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, не є відсилочною та не містить жодного посилання на фермерські господарства, тому ніяк не обґрунтовує позовні вимоги прокурора.

Щодо посилання прокурора на ст.118 ЗК України вважає, що ч.6 даної статті передбачає право на отримання безоплатної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, шляхом подачі клопотання. При цьому, створення фермерського господарства на час подачі такого клопотання даною статтею не вимагається. Більш того, ч.7 даної статті не передбачає підставою відмови в задоволенні такого клопотання не створення фермерського господарства.

На думку представника відповідача ОСОБА_1 позовна заява не містить жодної конкретизації того, в чому полягає перевищення зазначеної в ст.121 ЗК України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, в тому числі норми для ведення фермерського господарства (не вказаного конкретних розмірів, а також розрахунків перевищення вказаної норми).

Позовна заява не містить доказів, що використання спірної земельної ділянки порушує встановленні ст.121 ЗК України норми, якщо враховувати, що ОСОБА_1 має фермерське господарство «Агрофортуна», що прокурором не оспорюється.

Звернула увагу, що ст.ст.116,118,121 ЗК України прямо не забороняють використовувати спірну земельну ділянку в межах раніше створеного фермерського господарства. Ст.123 ЗК України, яка передбачає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, також прямо не забороняє ОСОБА_1 використовувати спірну земельну ділянку. Позивач не вказує, які саме положення ст.123 ЗК України порушенні ОСОБА_1 . В той час, вказана стаття з часу винесення оскаржуваного Наказу (2016 рік) зазнала численних змін у відповідності до Закону №155-ІХ від 03.10.2019 року, Закону №5245-VI від 06.09.2012 року, Закону №1472-VIII від 14.07.2016 року, Закону №1983-VIII від 23.03.2017 року.

На думку представника, позивач сам собі суперечить, посилаючись на наведені норми закону, оскільки вони передбачають передачу користування земельних ділянок для фермерського господарства шляхом подачі відповідного клопотання, що в даному випадку було задоволене на законних підставах. Перевищення встановленим законом норм, враховуючи, що у ОСОБА_1 наявне фермерське господарство, прокурором у позові не доведено.

Вважає, що посилання прокурора на ст.ст.7,12 ЗУ «Про фермерське господарство» зазначені шаблонно, оскільки в діях ОСОБА_1 та інших відповідачів порушення цих вимог Закону не вбачається.

До позовної заяви не залучено відповідну заяву ОСОБА_1 , а отже, на думку представника, прокурор безпідставно стверджує, що ОСОБА_1 не підтвердив вище вказаних даних, враховуючи, що у позові він вказує про наявність ФГ «Агрофортуна», зареєстрованого 29.01.2015 року.

Зауважила, що ч.6 ст. 118 ЗК України вимагає виключно підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві або наявність освіти в аграрному закладі. Щодо матеріально-технічної бази - вимоги в законі відсутні.

В порушення правил подвійної реституції прокурор вимагає лише повернення земельної ділянки, ймовірно, маючи свою суб`єктивну думку. Вимоги про повернення ОСОБА_1 орендної плати та витрат по догляду за земельною ділянкою не ставляться.

Твердження прокурора про недійсність договору оренди земельної ділянки, вважає безпідставними, оскільки сторонами оспорюваного правочину дотриманні усі вимоги ст.203 ЦК України. До того ж, прокурор, який не є стороною оспорюваного правочину, не має права визнавати його недійсним у відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України.

Щодо тверджень з приводу строків позовної давності, вважає, що прокурорська перевірка стосовно предмету спору не проводилася, про що свідчать додатки до позовної заяви. Так само, прокурор безпідставно намагається стверджувати, що органи Держгеокадастру не мають права звернутися до суду. Однак, відповідно до п.п.34,36 оспорюваного Договору оренди зміна умов Договору та його припинення чи розірвання здійснюється при відсутності домовленості сторін за рішенням суду. Тому орендар має повне право на самостійне звернення до суду, а до цього часу повинен вжити всіх заходів врегулювання спору за взаємно згодою сторін. Позовна заява навіть не містить натяку на дотримання вказаної вимоги Договору оренди щодо досягнення сторонами взаємної згоди. Тому, на думку представника відповідача, звернення до суду є передчасним.

Наполягає, що органи Держгеокадастру мають широкий спектр повноважень, в тому числі звертатися до суду з позовом у відповідності до постанови КМУ №15 від 14.01.2015 року.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів вручено представнику відповідача ГУ Держгеокадастру рекомендованим повідомленням 01.10.2020 року, але правом надання відзиву останній не скористався.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони у встановлені судом строки не скористалися.

19.10.2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - Долобовською А.В. надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Просить змінити порядок та розглядати справу за правилами загального позовного провадження, оскільки спір пов`язаний з численними змінами земельного законодавства, істотною ціною позову та значним складом учасників (3 учасника). Більш того, справа пов`язана із направленням адвокатських запитів, очікуванням відповідей, наданням до суду відзиву та клопотанням про витребування письмових доказів, що свідчить про те, що справа не належить до категорії малозначних справ. Вважає необхідною особисту присутність представника відповідача.

22.10.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - Долобовська А.В. , подала до суду заяву, в якій посилаючись на викладені у відзиві обставини, просить залишити позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.175 ЦПК України щодо вжиття заходів позасудового врегулювання з наданням прокурору часу на усунення недоліків та повернення позовної заяви прокурору в зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду.

В цей же день 22.10.2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - Долобовської А.В. про застосування наслідків пропуску позовної давності у вигляді відмови в задоволенні позову прокурора, враховуючи положення ст.ст.256,257,261,266,267 ЦК України, оскільки оспорюваний наказ та договір оренди мали місце 27.09.2016 року та 05.10.2016 року.

Враховуючи, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, в силу положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд клопотань здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд відзначає, що зазначені представником відповідача ОСОБА_1 обставини не відносяться до підстав для залишення позовної заяви без руху або повернення заявнику, перелік яких міститься у ст.185 ЦПК України. До того ж, вимоги клопотань фактично дублюють відзив на позовну заяву та підлягають розгляду під час вирішення справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Згідно положень ч.3 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи у порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц учасникам процесу створено належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені в клопотанні представником відповідача ОСОБА_1 обставини не відносяться до підстав розгляду справи за правилами загального позовного провадження, тому не вбачає підстав для його задоволення.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 року ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10178-СГ від 27.09.2016 року, затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0702, площею 26.0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16825492.

Відповідно до п.2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0702, площею 26.0416 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

В п.5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 958 598,10 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань №1006893248 від 13.07.2020 року, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником селянського (фермерського) господарства «Агрофортуна»

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Ст.5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови КМУ №15 від 14.01.2015 року зі змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ №482 від 22.07.2016 року та №917 від 23.11.2016 року «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до п.5-1 зазначеної Постанови КМУ посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними наказів щодо розпорядження землями, договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним позовом, прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач.

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Ст.152 ЗК України визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст.123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, ЗУ «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (ст.2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з абз.1,2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (ч.2 ст.16 ЗУ «Про оренду землі»).

За змістом статей 1,7,8 ЗУ «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч.1 ст.7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №525/1225/15-ц.

В порушення ч.1 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у оренду. Для отримання земельних ділянок значної площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману в користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 під час звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, площею 26.0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області вже був засновником та керівником (головою) Фермерського господарства «Агрофортуна» та відповідно займався фермерським господарством.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство», без проведення земельних торгів, діючим законодавством України не передбачена.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, загальною площею 26.0416 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, позовна вимога про визнання недійсними та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області №10178-СГ від 27.09.2016 року є обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів, суд зазначає наступне.

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, загальною площею 26.0416 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області є відповідний наказ ГУ Держземагенства у Харківській області.

В зв`язку з незаконністю вищевказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року є такими, що укладений з порушенням зазначених положень закону, що може мати наслідком визнання їх недійсними на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та її повернення у державну власність.

Твердження представника відповідача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами, які суд визнає належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення по суті.

Що стосується твердження представника відповідача ОСОБА_1 про порушення позивачем встановленого чинним законодавством строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Позовна давність у відповідності до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи наведені правові норми, суд не вбачає жодних правових підстав для застосування позовної давності, оскільки обчислення строків позовної давності починається з 29.11.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 03.09.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку відповідно до розміру частини задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26.0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Стягнути в дольовому порядку з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 4204 грн., з ОСОБА_1 - 16 480,97 грн. на користь Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова