АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-892/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 59, 61 Бондаренко С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року по справі за заявою ОСОБА_6, зацікавлені особи: Департамент охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаський обласний психоневрологічний диспансер, прокурор Придніпровського району м. Черкаси, про визнання громадянина недієздатним та призначення опікуна, вивчивши матеріали справи,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 27 грудня 2007 р. звернувся до суду з заявою про визнання громадянина недієздатним та призначення йому опікуна. В заяві вказував, що його рідний брат ОСОБА_7 в 1979 році захворів психічним розладом здоров’я, неодноразово лікувався в Черкаському обласному психоневрологічному диспансері та в Черкаській психоневрологічній лікарні. В зв’язку з хворобою з 1979 року ОСОБА_7 перебуває на обліку в Черкаському обласному психоневрологічному диспансері.
ОСОБА_7 постійно проживав з батьками, які на даний час померли, тому в даний час він проживає один у приватному будинку, інших близьких родичів крім заявника та їх сестри ОСОБА_8 немає. Брат поводиться неадекватно, страждає манією переслідування, відмовляється від добровільного лікування, виготовляє небезпечні для нього та оточуючих хімічні вибухові речовини. Вдома його відвідують підозрілі особи, які мають намір обманним шляхом заволодіти його майном.
Тому заявник просив суд визнати ОСОБА_7 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його - ОСОБА_6 опікуном брата.
25 лютого 2010 р. ОСОБА_6 подав до суду заяву в якій уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати ОСОБА_7 недієздатним з 1 квітня 2008 р., встановити над ним опіку та призначити його опікуном ОСОБА_7
15 грудня 2009 р. опікунська рада при виконавчому комітеті Черкаської міської ради звернулась до суду з поданням про призначення ОСОБА_6 опікуном над ОСОБА_7, у разі визнання останнього недієздатною особою.
Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 р. заяву ОСОБА_6 задоволено частково, визнано ОСОБА_7 недієздатним, в іншій частині заяви та в задоволенні подання про призначення ОСОБА_6 опікуном над ОСОБА_7 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення з ухваленням по справі нового рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Не погодився з рішенням суду і ОСОБА_6, який також звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив змінити рішення суду і визнати ОСОБА_7 недієздатним з 01.04.2008 р., встановити над ним опіку та призначити його опікуном брата, посилаючись на те, що рішення суду необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянтів та їх представників, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечували проти доводів апеляційних скарг іншої сторони, представника Департаменту охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, який вважав апеляційну скаргу ОСОБА_6 обґрунтованою а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 просив відмовити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_7 повинна бути відхилена, а апеляційна скарга підлягає до задоволення і у справі повинно бути ухвалене нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_6 виходячи з наступного.
Суд, розглядаючи заяву, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_7, як особа, яка страждає психічним захворюванням, а саме: параноідальною шизофренією з безперервно-прогредієнтним типом перебігу, і ця хвороба позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 1 квітня 2008 р., проведеної судом в установленому законом порядку, та медичними документами про історію його хвороби і інвалідність, повинен бути визнаний недієздатним.
Проте вирішуючи питання про час, з якого слід визнати ОСОБА_7 недієздатним, суд невірно застосував ч. 2 ст. 40 ЦК України, не прийняв до уваги роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним».
У вказаному пункті постанови роз’яснено, що за загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним.
Заявник ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді першої інстанції уточнив свої вимоги та просив суд визнати ОСОБА_7 недієздатним з 1 квітня 2008 р., тобто з дати надання висновку судово-психіатричної експертизи, посилаючись на те, що брат в силу своєї недієздатності, розпоряджається належним йому майном, не розуміючи значення своїх дій. Так, ним складено заповіт, за яким він всю належну йому бібліотеку заповів Ієрусалимському університету держави Ізраїль, а 1/3 частину будинку з відповідною частиною господарських споруд та земельної ділянки заповів організації Хесед Дорот.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_7 слід визнати недієздатним з 1 квітня 2008 р.
Не погоджується колегія суддів і з висновком суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про призначення його опікуном ОСОБА_7, оскільки судом порушено вимоги ст. ст. 40, 41, 60 ЦК України, ст. 241 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що Департамент охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради 15 грудня 2009 р. подав суду подання про призначення ОСОБА_6 опікуном ОСОБА_7 у разі визнання останнього недієздатним.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник департаменту пояснив, що під час розгляду цього питання опікунська рада зважила і оцінила всі обставини з приводу призначення опікуна і прийшла до висновку про можливість призначення брата недієздатного його опікуном, зважаючи на те, що він являється близьким родичем ОСОБА_7 та виходячи з того, що інші особи заяви про призначення їх його опікуном не подавали.
Відповідно до вимог ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з ч. 1 ст. 40 цього Кодексу суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки і піклування.
Ч. 1 ст. 241 ЦПК України встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.
Отже, визнаючи фізичну особу недієздатною суд зобов’язаний призначити їй опікуна. Оскільки орган опіки і піклування подав подання про призначення ОСОБА_6 опікуном ОСОБА_7, інших осіб, які могли б здійснювати опіку над недієздатним не встановлено, колегія суддів вважає необхідним призначити опікуном ОСОБА_7 його брата ОСОБА_6
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини по справі, однак порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду і ухвалення у справі нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_6
Апеляційна скарга на рішення суду ОСОБА_7, в якій він не погоджується з висновком суду про його недієздатність, задоволенню не підлягає, доводи його апеляційної скарги спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема висновком судово-психіатричної експертизи від 1 квітня 2008 р. та медичними документами, що містяться в історії його хвороби.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 40, 41, 60 ЦК України, ст. ст. 241, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2010 року по справі за заявою ОСОБА_6, зацікавлені особи: Департамент охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаський обласний психоневрологічний диспансер, прокурор Придніпровського району м. Черкаси про визнання громадянина недієздатним та призначення опікуна скасувати.
Заяву ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_7 недієздатним з 1 квітня 2008 р. та призначення його опікуном задовольнити.
Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним з 1 квітня 2008 р.
Встановити над ОСОБА_7 опіку та призначити ОСОБА_6 його опікуном.
Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф. Магда