Справа № 426/8122/19

Провадження № 22-ц/810/757/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року                                        м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

учасники справи:

позивач- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року, постановлену судом у складі судді Осіпенко Л.М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в :

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває справа № 426/8122/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку у сумі 237264, 43 грн та зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Сватівського районного суду Луганської області клопотання про передачу справи за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю.

Клопотання обґрунтовано тим, що адреса фактичного місця проживання відповідачів є не місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а адреса фактичного постійного проживання поза межами реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи приписи ч.1 ст.27 ЦПК України розгляд вказаної справи належить до територіальної підсудності Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення про передачу справи на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва за територіальною юрисдикцією.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що усі відповідачі, у тому числі скаржник, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Після червня 2014 року м. Луганськ перестає перебувати під контролем органів української влади та включений до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і, по теперішній час, здійснюється операція об`єднаних сил.

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, відповідачі змушені були покинути своє місце проживання і переїхати до м. Київ.

28 липня 2014 року УТСЗН Дніпровського району м. Києва скаржника було взято на облік як внутрішньо переміщену особу та він був зареєстрований за фактичним місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Саме за адресою реєстрації внутрішньо переміщеної особи, як за адресою зареєстрованого місця проживання, з ним ведеться офіційне листування та вручається офіційна кореспонденція.

Адреса фактичного місця проживання відповідачів, у тому числі і скаржника, є не місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а адреса фактичного постійного проживання поза межами реєстрації: АДРЕСА_2 .

24.06.2019 року позивач (ПАТ АБ «Укргазбанк») при зверненні до суду із позовною заявою зазначив адресу не фактичного постійного місця проживання, а адресу покинутого місця проживання скаржника та інших відповідачів, за якою вони не проживали вже з літа 2014 року. Зазначена обставина (проживання у м. Києві) існує з липня 2014 року, отже існувала і на час подання вказаного позову 24.06.2019, а тому не могла з`явитися в процесі розгляду цієї справи. Беручи до уваги зазначене, а також приписи ч. 1 ст. 27 ЦПК України, розгляд цивільної справи № 426/8122/19 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, яка підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст.14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Наведена правова позиція викладена в рішенні Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №1-12/2012.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.353 ЦПК України України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові);7) відмови у відкритті провадження у справі; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.

Таким чином, у частині 1 статті 353 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

Однак, оскаржувана ухвала в частині відмови у задоволенні клопотанні про передачу справи на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва до наведеного переліку не відноситься.

Разом з цим, частиною 2 ст. 353 ЦПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

       Згідно із ч.1 ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Отже, колегія суддів зазначає, що можливість апеляційного оскарження зазначеної ухвали окремо від рішення суду нормами ЦПК України не передбачено, а заперечення на неї скаржник може включити до апеляційної скарги, яка може бути подана на судове рішення прийняте в межах справи за результатом розгляду.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 520/5617/19.

Разом з тим, неможливість оскаржити ухвалу про відмову в передачі справи на розгляд іншому суду, жодним чином не призводить до обмеження конституційного права скаржника на апеляційне оскарження, адже таке право ОСОБА_1 може реалізувати в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, а саме шляхом включення заперечення на оскаржувану ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, як це і передбачено ч. 2 ст.353 ЦПК України.

Статтею 362 ЦПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Вказана стаття не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите провадження, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду судового рішення, що не підлягало апеляційному оскарженню.

Враховуючи, що апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року про відмову у клопотанні про передачу справи до Дніпровського районного суду м. Києва, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

       Керуючись ст. 353, 362 , 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 14 вересня 2020 року.

Матеріали цивільної справи № 426/8122/19 повернути Сватівському районному суду Луганської області.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 26 листопада 2020 року.

Головуючий

Судді: