Головуючий суду 1 інстанції - Шкиря В.М.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 417/740/20

Провадження № 22-ц/810/662/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року                                                                 м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В.

учасники справи:

позивач- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»

на заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Шкирі В.М.

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказав, що між Акціонерним Товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 667 від 14.09.2012 року.

Відповідно до п. 1.1-1.2 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 179000,00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15 % річних за період з дати отримання кредитних коштів по 14 вересня 2015 року включно, 21 % річних – за період з 15.09.2015 року по 14.02.2020 року включно.

Кредит надавався на 89 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.02.2020 року на споживчі цілі.

Банк свої обов`язки, передбачені кредитним договором, виконав повністю та належним чином, що підтверджується рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року по справі № 417/5819/18, копією кредитного договору № 667 від 14 вересня 2012 року, банківськими виписками по особовим рахункам позичальника за період з 12 вересня 2012 року по 03 червня 2020 року.

Відповідно до ст.546 ЦК України в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 1 від 14 вересня 2012 року з ОСОБА_2 , за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 417/5819/18 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 667 від 14 вересня 2012 року в сумі 200494,61 грн. Проценти по кредиту розраховані за період станом на 22 травня 2018 року та складають 68402,25 грн. Рішення набрало законної сили 27 листопада 2018 року.

Станом на 04 червня 2020 року заборгованість за кредитом не погашена, вище вказане рішення суду відповідачами не виконане, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.

У зв`язку з тим, що відносини між банком та позичальником не припинялися, відповідно до умов Кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувались проценти за користування кредитом ( п. 1.5.1 – до моменту закінчення терміну, на який надано кредит).

Відповідно до розрахунку, з урахуванням заочного рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 417/5819/18 про стягнення заборгованості з відповідачів та періоду нарахування, починаючи з 22 травня 2018 року, заборгованість за кредитним договором № 667 від 14 вересня 2012 року у сумі 38890,32 грн, в тому числі: прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року – 11336,13 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом з 22 травня 2018 року по 03 червня 2020 року – 5254,80 грн; три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 22 травня 2018 року по 03 червня 2020 року – 4685,28 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року – 8986,43 грн; інфляційні втрати за прострочення процентів за користування Кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року – 8627,68 грн.

У зв`язку з викладеним просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2012 року станом на 04 червня 2020 року в сумі 38890,32 грн, стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2020 року заявлені вимоги позивача задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк»  заборгованість за кредитним договором № 667 від 14.09.2012 року в сумі 14 241,23 грн, яка складається з: трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.201 року по 03.06.2020 року – 5 254,80 грн; інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 – 8 986,43 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 769, 73грн.

Не погодившись з вказаним рішенням АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати частково рішення Марківського районного суду Луганської області від 10 серпнч 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочених процентів за користування кредитом за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року в сумі 11336,13 грн, трьох процентів річних за прострочення користування кредитом за період з 22 травня 2018 року по 3 червня 2020 року в сумі 4685,28 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8627,68 грн, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період 22.05.2018 року по 03.06.2020 року в сумі 5254, 80 інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8986,43 грн.

       Ухвалити в цій частині нове судове рішенням яким позовні вимоги АТ «Ощадбанк» в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочених процентів за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 05.12.2018 року в сумі 11336,13 грн., трьох процентів річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року в сумі 4685,28 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування Кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 в сумі 8627,68 грн., а також в частині стягнення з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року в сумі 5254,80 грн, інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 в сумі 8986,43 грн. задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року у справі 417/5819/18 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 667 від 14 вересня 2012 року станом на 22 травня 2018 року в сумі 2090494, 61 грн, при цьому проценти по кредиту розраховані за період по 22 травня 2018 року. Рішення суду набрало законної сили 27 листопада 2018 року і станом на 04 червня 2020 року заборгованість за кредитом не погашена, рішення суду відповідачами не виконано.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Між сторонами існують договірні відносини, а тому відповідно до умов кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувалися проценти за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідачів за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року.

Позивач вказує, що з урахуванням рішення про стягнення заборгованості в 2018 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває досі, і триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Розрахунок заборгованості 3% річних по простроченим процентам за користування кредитом та інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом проведено банком з урахуванням процентів, які були стягнуті з відповідачів рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року.

Щодо солідарного стягнення боргу, то на думку позивача, Марківським районним судом Луганської області невірно встановлено момент, з якого обчислюється строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про стягнення заборгованості за кредитом.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2020 року.

Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38890,32 грн (2102* 100 = 210200 грн), тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується в частині відмови у стягненні в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочених процентів за користування кредитом за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року в сумі 11336,13грн, 3% процентів річних за прострочення користування кредитом за період з 22 травня 2018 року по 3 червня 2020 року в сумі 4685,28 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8627,68 грн, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 про стягнення 3% процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018року по 03.06.2020 року в сумі 5254,80 грн, інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 в сумі 8986,43 грн.

Рішення суду в частині задоволеної вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача  заборгованості за кредитним договором № 667 від 14.09.2012 в сумі 14241, 23 грн, яка складається з: 3% процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року – 5 254,80 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 року – 8 986,43 грн не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 3 % річних за прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що 15 червня 2018 року банк скористався своїм правом на пред`явлення до позичальника позову про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав (рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року, що набрало законної сили 27 листопада 2018), оскільки пред`явив позов про повне стягнення тіла кредиту у розмірі 104250, 02 грн, тому положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Оскільки кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, то після спливу такого строку суд першої інстанції вважав, що нарахування відсотків є безпідставним, як і нарахування інфляційних втрат на зазначені проценти та 3 % річних.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в зазначеній вище частині позовних вимог підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.09.2012 року між АТ «Ощадбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 667 від 14.09.2012 року

Відповідно до п. 1.1.- 1.2 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 179 000,00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15% річних. Кредит надавався на 89 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.02.2020 року на споживчі цілі.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 1 від 14.09.2012 з ОСОБА_2 .

За договором поруки поручитель відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники запишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26.10.2018 у справі № 417/5819/18 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь  АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 667 від 14.09.2012 року в сумі 200494 грн.61 коп., яка складається: борг за кредитом в розмірі 104250,02 грн; відсотки за користування кредитом з 01.08.2014 року по 22.05.2018 року в розмірі 68402,25 грн; інфляційні втрати банку за прострочення боргу за кредитом з листопада 2015 року по травень 2018 року в розмірі 10119,57 грн; інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом з березня 2015 року по травень 2018 року в розмірі 12535,23 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 05.11.2015року по 22.05.2018 року в розмірі 2335,18 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 05.03.2015 року по 22.05.2018 року в розмірі 2852,36 грн.

Вказане рішення суду першої інстанції, як встановлено судом першої інстанції, не виконане та заборгованість за кредитним договором не сплачена.

Зазначені обставини свідчать про те, що АТ «Державний ощадний банк України» використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись в червня 2018 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .

Такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, позбавляє кредитора права на нарахування процентів та пені за кредитним договором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що у зв`язку з наявністю у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №667 від 14.09.2012 року АТ «Державний ощадний банк України» у червні 2018 року, відповідно до умов кредитного договору та положень частини другої статті 1050 ЦК України, використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, а тому законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після зміни банком строку кредитування, у зв`язку з чим настав строк повного погашення кредиту позичальником, банк не мав правових підстав для нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на умовах кредитного договору, а тому позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 05.12.2018 року – 11336, 13 грн, 3% річних по прострочених відсотках за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року – 4685, 28 грн та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з 01.06.2018 року по травень 2020 року -8627, 68 грн не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку є не обґрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування, у разі прострочення виконання зобов`язання позичальником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів.

Щодо вимог про солідарне стягнення 3 % річних за прострочення процентів за користування кредитом, інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, то колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 05.12.2018 року в розмірі 11336, 13 грн та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8627, 68 грн, при цьому надавши розрахунок.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентам за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

З наданого позивачем розрахунку 3% річних на суму прострочених процентів за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 03.06.2020 року та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом з червня 2018 року по травень 2020 року вбачається, що банком розрахунок здійснено як з урахування процентів, стягнутих солідарно з відповідачів за рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року, так і процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 03.06. 2018 року.

Однак, суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував, а саме те, що пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 05.06.2018 року по 03.06.2020 року; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року банк , у тому числі, просив застосувати правила ст. 625 ЦК України до суми нарахованих відсотків, за рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року.

Згідно наданого розрахунку таблиці 8 з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року у сумі 4021, 10 грн.

Згідно наданого розрахунку таблиця 6 з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року у сумі 7349, 97 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_2 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 05.06.2018 року по 05.12.2018 року, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що банк звернувся до поручителя поза межами шестимісячного строку.

Проте, суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, які у відповідності до статті 263 ЦПК України суд зобов`язаний враховувати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц викладені висновки про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, адже таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. Тому, враховуючи правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене у самому договорі поруки.

У справі договором поруки № 1 від 14 вересня 2012 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 інше не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2018 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом не виконане, то банк має право на отримання компенсаційних виплат з поручителя, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення, тому з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню сума, яка складається з: 3% процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018 року по 03.06. 2020 року в сумі 5254, 80 грн, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8986, 43 грн.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочених процентів за користування кредитом за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року в сумі 11336,13 грн, трьох процентів річних за прострочення користування кредитом за період з 22 травня 2018 року по 3 червня 2020 року в сумі 4685,28 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8627,68 грн, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період 22.05.2018 року по 03.06.2020 в сумі 5254, 80 грн, інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8986,43 грн та стягнення судового збору слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом, трьох процентів річних по прострочених процентах, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №667 від 14.09.2012 року у розмірі 11371, 07 грн, яка складається з: трьох процентів річних по прострочених процентах за період з 22.05.2018 року по 03.06. 2020 року в сумі 4021, 10 грн, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 7349, 97 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором №667 від 14.09.2012 в сумі 14 241, 23 грн, яка складається з: 3% проценти річних за прострочення боргу за Кредитом за період з 22.05.2018 по 03.06.2020 – 5 254,80 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 – 8 986,43 грн.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102, 00 грн, а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3153 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оскільки позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 1730, 42 грн з кожного (1384,33 грн за подання позову + 2076,50 грн за подання апеляційної скарги), тому рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 10 серпня 2020 року в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочених процентів за користування кредитом за період з 05 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року в сумі 11336,13грн, 3% процентів річних за прострочення користування кредитом за період з 22 травня 2018 року по 3 червня 2020 року в сумі 4685,28 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 8627,68 грн, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 про стягнення 3% процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018 по 03.06.2020 в сумі 5254,80 грн, інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 в сумі 8986,43 грн та стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом, трьох процентів річних по прострочених процентах, інфляційних витрат за прострочення боргу за кредитом, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитним договором №667 від 14.09.2012 року у розмірі 11371, 07 грн, яка складається з: трьох процентів річних по прострочених процентах за період з 22.05.2018 року по 03.06.2020 року в сумі 4021, 10 грн, інфляційних витрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з червня 2018 року по травень 2020 року в сумі 7349, 97 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитним договором №667 від 14.09.2012 в сумі 14 241, 23 грн, яка складається з: трьох процентів річних за прострочення боргу за кредитом за період з 22.05.2018 по 03.06.2020 – 5 254,80 грн; інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з червня 2018 по травень 2020 – 8 986,43 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09304612 судовий збір в розмірі 1730, 42 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Коновалова

Н.В. Стахова