Справа N 2- 560/2010 р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    28 квітня 2010 року                                                                      м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                              Струтинського Р.Р.,

секретаря                                              Кожуховської О.І.

             розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької міської ради про визнання незаконними дій та визнання права власності на земельну ділянку,-

      в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про про визнання незаконними дій та визнання права власності на земельну ділянку.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що позивач відповідно до укладеного 24.09.1981 року договору дарування, є власником половини будинковолодіння АДРЕСА_1.  З 1981 року мав у в користуванні земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1. За дані земельні ділянки останній сплачував податок за землю. В 2004 році він звернувся до Тисменицької міської ради із заявою про приватизацію земельних ділянок під житловим будівництвом АДРЕСА_1 та городом (для ведення особистого селянського господарства). Тисменицька міська рада  прийняла рішення від 12.10.2004 року, яким надала позивачу дозвіл на проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок для обслуговування житлового будинку – 0,08 га та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства В 2008 році він виготовив технічну документацію на земельні ділянки та подав її на затвердження у Тисменицьку міську раду. Проте, остання, протягом двох років, не проводить її розгляд та не передає позивачу у приватну власність земельну ділянку для   будівництва та обслуговування житлового будинку. На даний час, згідно уточнень площа земельної ділянки на яку останній претендує складає 0,0726  га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Просив позов задоволити.

Представник відповідача всудове засідання не з”явився. Від нього надійшла заява, в якій він просить справу розглядати без його участі, позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

        Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

  Судом встановлено, що позивач, відповідно до укладеного 24.09.1981 року договору дарування, є власником половини будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с.14) та з 1981 року мав у в користуванні земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства за вищезначеною адресою. За користуваннями даними земельними ділянками позивач сплачував податок за землю, що підтверджується копією квитанції про оплату податку (а.с18-22). На підставі заяви останнього відповідач своїм рішенням від 12.10.2004 року надав дозвіл позивачу на проведення земельно– кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0, 08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 05 га для ведення особистого селянського господарства. (а.с.8). В 2008 році останній виготовив технічну документацію на земельні ділянки та подав її на затвердження у Тисменицьку міську раду. Проте,  відповідачем, протягом двох років, не проводиться її розгляд та не надається позивачу у приватну власність земельну ділянку для ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до п.5 Постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР” встановлено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу (в редакції  1991 року), зберігають свої права на користування  до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.  

Згідно із ст. 20 ЗК (в редакції 1970 року) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу — в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Земельного кодексу України в частині зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою  на право власності або право оренди.  

Згідно рішенням Тисменицького районного суду від 27.01.2009 року, яке набрало законної сили 14.04.2009 року встановлено, що позивач з 1981 року є користувачем земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за яку у встановленому законом порядку сплачував земельний податок.

Статтею 61 ч.3 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються знову при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України  громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень.

Частиною 3 цієї же статті передбачено встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок , які перебувають у користуванні громадян.

Крім того, частиною 1 ст.118 ЗК встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної ради за місцезнаходженням відповідної земельної ділянки.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування  щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в містах не більше 0,10 га.

Оскільки, спірна земельна ділянка перебувала користуванні позивача, тому останній має встановлене Законом право на її безкоштовну приватизацію.

На даний час, із урахуванням фактичних обмірів, площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1, м. Тисмениця становить 0,0726  га, що підтверджується копією кадастрового плану (а.с.16)

Статтею 126 ЗК України (в редакції 2001 року) визначено, що право власності на земельну ділянку  і право постійного користування посвідчуються державними актами.

Частиною 11 ст. 118 ЗК України встановлено, що у разі відмови органу виконавчої влади  чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується у судовому порядку.

Оскільки, відповідач, Тисменицька міська рада, всупереч вимог ст.116, 118 ЗК України, не затверджує технічну документацію, що підтверджують розмір земельної ділянки, тому дії органу місцевого самоврядування слід визнати незаконними.

Згідно ч.1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

           На підставі наведеного, відповідно ст.377 ЦК України, ст.20 ЗК (в редакції 1970 року), ст.ст. 116, 118, 121, 126, 152 ЗК України, п.5 Постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР”, Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року  та  керуючись ст. 213- 215, 218 ЦПК Укаїни, суд,-

                                                                    в и р і ш и в :

              Позов задоволити.

  Визнати незаконними бездіяльність Тисменицької міської ради в частині не розгляду питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Тисменицький районний суд.

       Головуючий:                                                                              Струтинський Р.Р.