Справа № 2-35/10

         Р І Ш Е Н Н Я

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    (вступна те резолютивна частини)

    29 квітня 2010 року                                                                        м. Полтава

    Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді:  Жилки О.М.

            при секретарях: Кожедуб М.В., Салашному М.О., Погребній Л.Є., Олефір А.О., Гарест О.М., Жовтяк Н.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н  О В И В:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що судом може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 235 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

                        В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики – відмовити у повному обсязі.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, в частині заборони ОСОБА_3 відчужувати домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Зняти арешт з домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі  апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                      О. М. Ж и л к а      

КОПІЯ

Справа № 2-35/10

         Р І Ш Е Н Н Я

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    29 квітня 2010 року                                                                        м. Полтава

    Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді:  Жилки О.М.

            при секретарях: Кожедуб М.В., Салашному М.О., Погребній Л.Є., Олефір А.О., Гарест О.М., Жовтяк Н.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н  О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача ОСОБА_3 борг за договором позики.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що 24 жовтня 2008 року він уклав з ОСОБА_3 договір позики відповідно до якого, надав останньому у борг суму коштів у розмірі 75000 доларів США під будівництво будинку по вул. АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що відповідно до договору позики ОСОБА_3 у березні 2009 року повинен був повернути йому борг разом з цим, до цього часу ухиляється від своїх зобов’язань, позивач просив суд стягнути з останнього на його користь борг у сумі 577500 грн., що є еквівалентом 75000 доларів США по курсу НБУ за договором позики на день винесення судового рішення.

В ході розгляду справи позивач змінив та уточнив свої позовні вимоги де зазначив, що ОСОБА_3 на час отримання в борг зазначеної суми грошових коштів перебував у шлюбі з ОСОБА_5 Посилаючись на те, що він позичав кошти ОСОБА_3 під будівництво житлового будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь 600750 грн. та  3% річних від простроченої суми станом на 02.10.2009 року, що становить 10042 грн., а всього, 610792 грн. Крім того, просив суд стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі посилаючись на вказані вище обставини.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував повністю. В своїх письмових пояснення та в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що він не укладав з позивачем будь-якого договору позики, а грошові кошти у сумі 75000 доларів США він отримав від ОСОБА_1 в якості завдатку за продаж будинку по АДРЕСА_1 який останній мав намір у нього придбати за 185000 доларів США. На підтвердження своїх намірів придбати у нього будинок, зазначив відповідач ОСОБА_3, ОСОБА_1 в листопаді 2008 року, разом з членами своєї сім’ї вселився у даний будинок та проживав там деякий час. Посилаючись    на   те,   що   вказана   вище розписка про отримання ним коштів, яку він не

-2-

складав, є удаваним правочином, а ОСОБА_1 в подальшому відмовився від укладення з ним договору купівлі-продажу зазначеного вище будинку, та не сплатив йому решту коштів, ОСОБА_3 зазначив, що 75000 доларів США, які він отримав від ОСОБА_1 через свого сина ОСОБА_6, в якості завдатку за продаж вказаного вище будинку, він залишив собі оскільки, йому були завдані збитки в зв’язку з відмовою позивача придбати у нього будинок.

Суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_5, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені відповідачем ОСОБА_3

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.    

Судом встановлено, що у листопаді 2008 року позивач ОСОБА_1 мав намір придбати у ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 який фактично належав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, вартістю 185000 доларів США. На підтвердження своїх намірів придбати у відповідачів зазначений вище будинок, ОСОБА_1 в листопаді 2008 року сплатив ОСОБА_3 75000 доларів США в якості завдатку, та разом з членами своєї сім’ї з дозволу останнього вселився в даний будинок де проживав там деякий час а після цього, відмовився придбати вказаний вище будинок.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 5.08.2009 року, за заявою ОСОБА_3 працівниками органів міліції було проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що в листопаді 2008 року ОСОБА_1 звертався до агентства з нерухомості з приводу придбання у ОСОБА_6 будинку по вул. АДРЕСА_1 за 185000 доларів США, та в якості завдатку передав останньому 75000 доларів США.

Із оголошених в судовому засіданні копій матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 вбачається, що останній в липні 2009 року звертався до органів міліції із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності гр. ОСОБА_6, сина відповідачів, щодо заволодіння останнім шляхом шахрайства грошовими коштами в сумі 75000 доларів США, та крім того, в своїх поясненнях ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_7 стверджували, що вони мали намір придбати житловий будинок по вул. АДРЕСА_1 а вказані кошти вони передавали ОСОБА_6, який надав їм розписку про отримання коштів від імені свого батька ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив факт звернення його до правоохоронних органів та факти, викладені в його поясненнях та поясненнях його дружини, щодо наміру придбати житловий будинок по вул. АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зазначені вище докази та обставини справи, які мають значення для справи, дають підстави суду вважати, що вказана вище грошова сума у розмірі 75000 доларів США, яка відповідно до боргової розписки від 24.10.2008 року була сплачена ОСОБА_1 ОСОБА_3, є завдатком на підтвердження його зобов’язання про намір придбати вказаний вище будинок по АДРЕСА_1 а сама розписка не є договором позики а відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, є удаваним правочином оскільки, дії сторін, які фактично були ними вчинені, свідчать про вчинення іншого договору.  

-3-

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який  вони  насправді  вчинили,

відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 235 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

                        В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики – відмовити у повному обсязі.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, в частині заборони ОСОБА_3 відчужувати домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Зняти арешт з домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі  апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                     /підпис/                                                О. М. Ж и л к а      

ВІРНО: СУДДЯ                                 О.М. ЖИЛКА