Справа № 2-137/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді І.І.Замеги
при секретарі Г.М.Войтович
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду у смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гізівщинської сільської ради про визнання права власності на садибу, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гізівщина Любарського району померла її мати – ОСОБА_2. Згідно з чинним цивільним законодавством, вона являється спадкоємцем майна померлої, серед якого є будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1.
Зазначене домогосподарство по завершенню будівництва в 1979 році було зареєстровано в Гізівщинській сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку НОМЕР_1 в погосподарській книзі № 1 за 1979 рік. Іншої процедури новоствореного майна на той час не було.
Відповідно до рішення виконкому Гізівщинської сільської ради від 26.01.2010 для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства спадкодавцю була передана земельна ділянка розміром 0.60 га..
За даними органу місцевого самоврядування, дане домогосподарство до самочинно забудованих не відноситься, однак оформити спадщину вона не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок за вищевказаною адресою, а тому вимушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на будинок в порядку спадкоємства за законом.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному об’ємі.
Представник Гізівщинської сільської ради у попереднє судове засідання не з’явився, однак у поданій до суду довідці зазначив, що проти задоволення позовних вимог позивачки не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.
Оскільки відповідач визнав позов повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, суд ухвалив винести рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши пояснення представника позивачки та розглянувши матеріали справи суд приходить до слідуючого.
Як вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_2 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гізівщина і її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гізівщина Любарського району Житомирської області.
ОСОБА_3 01 лютого 1975 року уклала шлюб з ОСОБА_5 і після його реєстрації змінила дівоче прізвище на прізвище чоловіка.
З довідки 105 від 12 лютого 2010 року, виданої виконкомом Гізівщинської сільської ради Любарського району вбачається, що в погосподарській книзі № 1 за 1979 рік відкрито особистий рахунок НОМЕР_1 на двір, головою якого значиться ОСОБА_2.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Гізівщинської сільської ради від 26 січня 2010 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельні ділянки загальним розміром 0.60 га. в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0.25 га. і ведення особистого підсобного господарства 0.30 га.
З довідки №73 від 03.02.2010 року виданої Бердичівським МБТІ вбачається, що на будинок АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не зареєстровані, а користувачем даного будинку є ОСОБА_1.
Відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦК України – дія кодексу застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_2 померла у 1995 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в ред.1963 року та Закону України «Про власність». За ст.12 ЗУ «Про власність», - праця громадян є основою створення і примноження їх власності, а об’єктами права приватної власності є житлові будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці. Відповідно до ст.549 ЦК України спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття, що передбачено ст.548 ЦК України.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що жилий будинок 1979 року забудови по АДРЕСА_1 Житомирської за матеріалами Гізівщинської сільської ради рахувався за померлою ОСОБА_2 а позивачка є спадкоємцем майна за законом, тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 548,549 ЦК (ред. 1963 р.), ст.ст. 10, 57, 60, 212-215, 218, 294, ЦПК України, ст.182 ЦК України ( ред. 2004 р.), ст. ст. 12,13 Закону України «Про власність»,
Суд,
РІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, в порядку спадкоємства за законом права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 по смерті її матері – ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя І.І.Замега