КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/10775/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/16486/18

18 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Желепи О.В.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Дубас Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, в якому просила:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на протязі двох років з серпня 2009 року до часу офіційної реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 - 26.07.2011 року;

- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1772 від 26.07.2011 року;

- поділити майно подружжя, виділивши в особисту приватну власність позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0113, що розташована у АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до зіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки складеного ПП «Експерт-Консалт-Центр» від 25 березня 2011 року складає 154 185,00 грн.; виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0098, що розташована у АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки складеного ПП «Експерт-Консалт-Центр» від 09 березня 2011 року складає 184 215,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона та відповідач почали проживати однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить договір оренди квартири від 02.04.2009 року. За цей період між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю: вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство. За час спільного проживання ними було придбано декілька об`єктів нерухомості, зокрема, дві земельні ділянки в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, які були зареєстровані на праві власності за відповідачем. З цієї причини та з метою будування будинку позивач та відповідач вирішили зареєструвати офіційний шлюб.

26 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 1772. Після реєстрації шлюбу, прізвище позивача « ОСОБА_1 » було змінено на « ОСОБА_1 ». Наразі між сторонами припинені будь-які шлюбні відносини, вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо один від одного і не створюють єдину сім'ю. Між ними відсутня взаємна повага та підтримка, так само, як і намір продовжувати шлюб та збереження сім`ї. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем неможливе, з чим він і погоджується.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року позов задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 липня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 1772 - розірвано.

В решті вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що на підтвердження факту проживання однією сім`єю з відповідачем, позивач надала: копію договору оренди квартири за місцем проживання позивача та відповідача, копії договорів про надання та припинення послуг ТБ+Інтернету, копію квитків на літак, копії документів про спільне відвідування лікаря окуліста, копії документів про направлення до окуліста, фотокартки спільного проведення вільного часу, відпусток та сімейних свят, показання свідків. Однак, суд не надав належної правової оцінки таким доказам, та показанням свідків, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку, що позивачем не доведено наявність між нею та відповідачем усталених відносин притаманних подружжю саме в період з серпня 2009 року по 26.07.2011 року.

Вказувала на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що критично ставиться до показань свідків з боку позивача, оскільки вони не змогли достовірно підтвердити суду, що позивач та відповідач дійсно вели спільне господарство, та весь час в період з серпня 2009 року по 26.07.2011 року проживали разом. При цьому, будь-яких обґрунтувань відхилення показів свідків суд не наводить. Однак допитані в судовому засіданні свідки як сторони позивача так і сторони відповідача підтвердили факт спільного проживання позивача та відповідача як чоловіка та дружини, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та планування спільного придбання земельних ділянок в с. Віта Поштова та будівництво будинку, який не введений в експлуатацію, що в свою чергу не заважає і наразі проживати сторонам у ньому, що підтверджується копією депутатського акту від 04.07.2019 року та отриманням позивачем кореспонденції від суду за адресою знаходження земельних ділянок.

Посилалася на те, що позивачем не заявлялася вимога щодо визнання особистою приватною власністю земельних ділянок, а тому не зрозумілим є висновок суду першої інстанції, що позивачем не було надано доказів, що спірні земельні ділянки придбавались за кошти позивача, а отже не доведено факт її участі у придбанні майна внаслідок спільної праці.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги на просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , 26 липня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї. (а.с. 14).

14 березня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якогоОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0098, розташовану у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

12 квітня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0113, розташовану у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу з серпня 2009 року по 26.07.2011 року (день реєстрації шлюбу з відповідачем) та поділити майно, яке придбане ними за час спільного проживання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю з серпня 2009 року по 26.07.2011 року та поділі майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено факту проживання однією сімєю з серпня 2009 року по 26.07.2011 року , а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, не надано доказів її участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю у період з серпня 2009 року по 26.07.2011 року позивачка надала суду: фотокартки за період з 2009 року по 2012 рік, з яких вбачається, що позивачка з відповідачем спільно відпочивали, святкували свята, зустрічалися з друзями та родичами, проживали в квартирі АДРЕСА_3 , вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, перебували на земельних ділянках, придбаних відповідачем у березні та квітні 2011 року; протокол замовлення послуг та обладнання від 09.04.2011 року, з якого вбачається, що позивачка замовляла на орендовану квартиру послуги доступу до інтернету; договір оренди квартири від 02.04.2009 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 ; направлення окуліста на ім`я позивачки та відповідача та відвідування ними окуліста, квитки на авіа переліт на відпочинок та святкування новорічних свят в Австрії.

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні в суді першої інстанції вказала, що з позивачкою її познайомив відповідач, до весілля вона знала позивачку рік точно, з моменту знайомства спочатку вони спілкувалися не менше ніж раз на два тижні, потім рідше, спілкувалися у квартирі, а потім і на земельній ділянці. Коли приходили в гості то позивачка зустрічала їх як господиня дому.

Свідок ОСОБА_15 стверджувала, що в 2009 році позивачка зустріла ОСОБА_2 , 19.10.2009 року позивачка остаточно переїхала до відповідача жити, 19.12.2009 року позивачка з відповідачем поїхали до Австрії знайомитися з його батьками, повернулися 15.01.2010 року, а 02.04.2010 року вони приїхали до міста Дніпро знайомитися з тещею. Позивачка розповіла відповідачу, що вона (теща) хворіє і в Дніпрі не можуть поставити діагноз, після чого ОСОБА_2 возив її (тещу) до лікарні ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 вказала, що вона почала спілкуватися з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , більше з ОСОБА_1 , коли вони придбали земельну ділянку з першого дня. При знайомстві представилися як чоловік та дружина.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_1 в 2009 році познайомилась з чоловіком з яким дуже швидко почала проживати разом. З 2009 року позивач та відповідач проживали разом на АДРЕСА_4 . Свідок три-чотири рази на тиждень була у них в гостях, вихідні проводили разом, зустрічали її з роботи, ходили до грузинського ресторану та німецького пабу біля їх будинку. Вона бачила речі позивачки в квартирі по АДРЕСА_4 , де вони проживали. Проживали в цій квартирі і до весілля і після. Вказала, що позивач та відповідач спільно відвідували магазини та здійснювали покупки, жили як чоловік та дружина, разом готували, прибирали в квартирі, прали та прасували речі, разом їздили на машині у справах та на відпочинок. В розмові з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сказав, що одружиться в свій ювілей. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ділилися своїми планами щодо придбання земельної ділянки, бо ОСОБА_2 мріяв про власний будинок. Вони були дуже гостинними господарями.

Свідок ОСОБА_21 зазначила, що їй відомо, що в 2009 році, десь на початку року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися, у них були гарні відносини, вони зустрічалися, потім почали проживати разом, вона у них часто була в гостях, вони проживали поряд, доки не придбали землю. Про сімейний бюджет їй не відомо, але пам`ятає як разом приїздили та оглядали ділянку та планували купити ще одну поруч. ОСОБА_1 працювала, в неї був ФОП.

Свідок ОСОБА_1 (позивач) вказала, що познайомилася з ОСОБА_2 за декілька днів до його дня народження в липні 2009 року . З кінця літа почали проживати разом на квартирі, яку він винаймав. Пізніше ними було прийнято спільне рішення щодо придбання земельної ділянки для побудови власного будинку. Вони спільно оглядали земельну ділянку а потім її купили. В серпні 2009 року почали проживати разом з ОСОБА_2 . За спільні кошти купували речі, подарунки, продукти, проводили відпочинок, земельні ділянки придбали за спільні кошти, рішення про купівлю землі та побудови будинку прийняли спільно. В квартирі проживали разом із серпня 2009 року по 2015 рік. Вказала, що вона працювала ФОП, робила замовникам натяжні стелі.

Оцінюючи надані докази, покази свідків, пояснення учасників справи, встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що сторони проживали однією сім`єю з серпня 2009 року до 26.07.2011 року без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та саме в цей період сторонами за спільні кошти придбано земельні ділянки, які облаштовувалися і після реєстрації 26.07.2011 року шлюбу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про недоведеність позивачкою позовних вимог про встановлення факту проживання однієї сім`єю та поділ майна, не надавши належної правової оцінки доказам та показанням свідків у їх сукупності, та не врахувавши, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що земельні ділянки придбавалися за спільні кошти.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про розірвання шлюбу сторонами не оскаржується, тому не було предметом перегляду в цій частині судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог підлягає скасуванню, та в цій частині слід ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 797,11 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2009 року до часу офіційної реєстрації шлюбу - 26.07.2011 року.

В порядку поділу майна подружжя:

виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0113, розташовану у АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ПП «Експерт-Консалт-Центр» від 25 березня 2011 року, складає 154 185,00 грн.

виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481201:01:001:0098, розташовану у АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ПП «Експерт-Консалт-Центр» від 09 березня 2011 року, складає 184 215,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин Австрії, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 797,11 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.

Головуючий: Судді: