Справа № 2-а-5221  2010   рік

                                                                   П О С Т А Н О В А

                                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 квітня  2010 року            Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті  Білій Церкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести нарахування доплати до пенсії,-

                                          В С Т А Н О В И В:

                       Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  вона   має право як непрацюючий  пенсіонер  на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказана доплата проводиться в значно нижчому розмірі, провести перерахунок відповідач відмовляється.  А тому позивач просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати їй   вказаної доплати до пенсії в розмірі 5 грн.20 коп. і зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату вказаної доплати, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, визначеної в Законах про Державний бюджет на відповідний рік,  з 01.01.2009 року і продовжувати подальшу  виплату.

                    В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги і просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати їй   вказаної доплати до пенсії в розмірі 5 грн.20 коп. і зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату вказаної доплати, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, визначеної в Законах про Державний бюджет на відповідний рік, за період з 01.01.2009 року по грудень 2009 року включно.

Представник відповідача до суду не з’явився, але суду надано письмові заперечення відповідача на позов та лист щодо розгляду справи без участі представника управління ПФУ.

                    Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково  з наступних підстав.

                     Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в  управлінні ПФУ у м.Білій Церкві як непрацюючий  пенсіонер, та одержує пенсію за віком,  що стверджується поясненнями позивача, копією посвідчення, не заперечується відповідачем.

                       З матеріалів справи також вбачається, що позивач  зареєстрована і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України   за №  106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/  віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2  ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Отже, непрацюючі пенсіонери  відповідно до Закону мали право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії позивача проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп.,  передбаченому постановою КМ України  від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги заперечення відповідача з приводу того, що неможливо при виплаті  зазначеної доплати застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

    Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

    Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами  України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

                        За рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

                       Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України  у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

                    Відповідно до п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено наступні зміни, а саме:  частину першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України, у зв’язку з цим частину третю вважати частиною другою.

                    Тобто, відповідно до цих змін виплата доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2008 року не передбачена.

                    Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. і п.28 розділу 2 Закону, відповідно до якого були внесені зміни до ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто, після цього стаття 39 діє в старій редакції, яка була чинною до вказаних змін.

                     Згідно ст.59 Закону України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року-515 грн., з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня -545 грн., з 1 грудня -605 грн.

                     За ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  установлено з                   1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., з 1 квітня -625 грн., з 1 липня -630 грн., з 1 жовтня-650 грн., з 1 грудня -669 грн. на місяць.

Але Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» внесено зміни до ст.55 вказаного Закону, а саме: слова і цифри «з 1 грудня 2009 року-669 гривень» замінено  словами і цифрами «з 1 листопада 2009 року-744 гривні».

                      Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно.

                    Суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набула  з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                       Про це також вказано і в п.3 зазначеного вище рішення Конституційного Суду.

                       Суд також вважає,  що вказану доплату повинні здійснювати саме органи ПФУ, які  проводять виплату та призначення доплати за проживання на території радіоактивного забруднення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в розмірі, передбаченому постановою КМ України, крім того, саме органам ПФУ  централізовано перераховуються з Державного бюджету кошти для проведення вказаних виплат.

                    Відповідно до п.4 постанови КМ України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата особам за роботу /службу/ на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст.39,40 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних /міських/ держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

                  Але вказаною постановою врегульовано порядок виплати доплати за роботу на територіях радіоактивного забруднення, яка також передбачена ст.39 вищевказаного Закону, тоді як предметом даного спору є підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на територіях радіоактивного забруднення, виплата якого проводиться органами ПФУ.

                   Позивач просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2009  року.

Так,  за ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Відповідач просить суд  відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і на  пропуск строку звернення до суду, що слідує з письмових заперечень відповідача.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Відповідно до ч.2 статті 100 цього Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

 Проаналізувавши всі надані докази, суд не вбачає підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду позивача поважними.

Так, позивач звертається до суду з вказаною заявою 16.01.2010 року, що стверджується поштовим штампом на конверті, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача за період з  16.01.2009 року.

                    Таким чином, з врахуванням всього наведеного вище, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату вказаної доплати до пенсії позивача з 16.01.2009 року по 31.12. 2009 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати.  

                    Законом України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних  із соціальними виплатами», який набув чинності з 10.03.2010 року,  було внесено зміни до ч.1 ст.15 ЦПК України стосовно того, що  спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку  цивільного судочинства.  

                     Але відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону, після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п.3 ч.1 ст.18 КАС України.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито  10.03.2010 року, а справа надійшла до суду  до набрання чинності вказаним вище Законом, то спір підлягає розгляду за правилами КАС України.      

                     На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнена  від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп,  Законом  України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,постановою КМ України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6,9,17, 99-100, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд,-

                                      П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві щодо виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення, встановленої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  в розмірі 5 грн. 20 коп. відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з  16 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

                        Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати  щомісячно в розмірах, визначених в Законі «Про державний бюджет України  на 2009 рік», за період з 16 січня 2009  року-605 грн., з 1 квітня 2009 року-625 грн., з  1 липня 2009 року в розмірі 63о грн., з 1 жовтня 2009 року в розмірі  650 грн., з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 744 грн. з врахуванням виплачених сум.

                        Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                             Суддя                              Дмитренко А.М.